Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ 2 ІСТОРІЯ УКРАЇНИ.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

III період (Період феодальних усобиць, які розгортаються після смерті Ярослава Мудрого. Найбільш відомі князі - Володимир Мономах (1113-1125 рр.) Мстислав (1125-1132 рр.)

Це період поступового політичного ослаблення Київської Русі. Вступивши в смугу феодальних усобиць, Русь фактично розпалася на окремі князівства.

Деякий час єдність руських земель підтри­мував тріумвірат старших синів Ярослава - Ізяслава, Святослава і Всеволода. Але після поразки 1068 р. на річці Альті у битві з половцями тріумвірат розпався, що призвело до посилення міжусоб­ної боротьби. З метою її усунення і об'єднання сил проти половецької загрози у 1097р. в Любечі князі зібралися на свій перший з'їзд. Учасники з'їзду закріпили володіння уділами, що склалося на той час і проголосили принцип спадкового наслідування - "Хай кожен володіє отчиною своєю". Проте, припинити усобиці ні цей, ні наступ­ні з'їзди не змогли.

Онук Ярослава Мудрого - Володимир Мономах, зайнявши великокняжий престол, припинив усобиці і об'єднав 3/4 території Русі, відродив її престиж. Володимир Моно­мах здійснив успішні походи проти полов­ців, які зайняли місце печенігів, і зупинив їх натиск на Русь.

Талановитий та досвідчений політик, Во­лодимир Мономах зумів тримати удільних князів у покорі, ліквідувати гостроту соці­альних суперечностей у суспільстві.

Син Володимира Мономаха - Мстислав - продовжував централістичну політику батька., та після його смерті Русь вступає в смугу роздробленості.

Причини роздробленості Київської Русі.

  • Великі простори держави при відсут­ності тісних економічних зв'язків за умов панування натурального господарства.

  • Напади степових кочовиків.

  • Розвиток і піднесення удільних кня­зівств і земель, що сприяло зростанню міс­цевого сепаратизму і загостренню міжкнязівських взаємин.

  • Посилення боярства, яке ставило міс­цеві інтереси вище загальнодержавних.

  • Зміна торговельної кон'юнктури. Захід­на Європа почала торгувати безпосередньо з Близьким Сходом, а Київська держава за­лишилася поза світовими торговельними шляхами.

Роздробленість, що охопила Русь, отри­мала назву феодальної, оскільки вона була закономірним наслідком еволюції фео­дальних відносин.

Централізована форма державної влади змінилася на поліцентричну.

Роздробленість, спричинивши політичне ослаблення Київської Русі, не призвела до занепаду економічного і культурного життя князівств і земель.

IV період (1132-1237-1241 рр.)

Кількість князівств, на які розпалася Русь, збільшилася за цей час з 15 до 50. У князівствах формуються місцеві князівські династії: Ольговичі, Ростиславичі, Мо-номаховичі, Мстиславовичі та інші.

Це період поліцентризації Київської Русі, який продовжувався до монголо-татарської навали 1239-1241 рр.

Зміна державного устрою не означала, що Київська Русь припинила своє існуван­ня, бо:

  • по-перше, розпад держави відбувався протягом тривалого періоду, і політична єдність Русі втрачалася поступово;

  • по-друге, зберігалися такі елементи загальноруської держави, як її кордони, єдине законодавство, система церковної організації, спільна боротьба князівств із зовнішнім ворогом;

  • по-третє, надзвичайно сильними були об'єднавчі тенденції політичного життя. Князі, змагаючись за політичне лідерство, прагнули до відновлення єдності і консолі­дації Київської держави.

Проте, будь які спроби припинити між­усобні чвари, відновити єдність Русі, ре­ставрувати самодержавну владу київсько­го князя були невдалими.

Найбільш помітна роль у політичному житті Русі періоду роздробленості нале­жала Новгородській землі, Полоцькому, Смоленському, Володимиро-Суздальсь-кому, Чернігівському, Переяславському, Волинському та Галицькому князівствам.

Волинський князь Роман Мстиславович у 1199 р. об'єднав Волинь і Галичину, створивши сильне Галицько-Волинське князівство. У 1202 р. до своїх володінь він приєднав Київ, поширив кордони князів­ства від Карпат до Дніпра. Смерть Романа Мстиславовича під час походу у 1205 р. при­звела до розпаду його держави і зруйнувала плани князя об'єднати під своєю владою всю Південну Русь.

Сину Романа Мстиславовича - Данилу Галицькому - вдалося у 1238 р. відродити могутнє Галицько-Волинське князівство і відновити процес консолідації давньорусь­ких земель.

Та все ж таки, Давньоруська держава так і не змогла вийти із кризи. ЇЇ еволю­ційний розвиток був насильно перерва­ний монголо-татарською навалою 1237-1241 років.

Монголо-татарська навала призвела до остаточного зруйнування Київської Русі.