Кульмінація Національно-визвольної війни

Український народ не прийняв тяжкі умо­ви Білоцерківської угоди. Навесні 1652 р. Б.Хмельницький відновив воєнні дії проти Польщі, заручившись у черговий раз під­тримкою Криму. У травні 1652 р. козаки оточили і розгромили 20-тисячне польське військо біля гори Батіг на Поділлі. Пере­мога викликала масове антиполь-ське пов­стання населення України, в результаті на всій її території у червні 1652 р. віднов­люється влада гетьмансько-старшинської адміністрації.

Соціально-економічний лад козацької республіки

Відбувається утвердження нової моделі соціально-економічних відносин, визнаної де-факто гетьманською владою. Основні риси цієї моделі:

• ліквідація, за невеликим винятком, вели­кого і середнього феодального землеволо­діння, фільварково-панщинної системи. Провідною формою господарю­вання стало козацько-селянське дрібне землеволодіння;

• істотні зрушення у соціальній структурі українського суспільства. Провідним, привілейованим станом стало козацтво. Козаки становили близько половини дорос­лого чоловічого населення України.

Шляхта - як стан не була знищена. Вона складалася із середніх і дрібних землевлас­ників, які приєдналися до Богдана Хмель­ницького і пішли на певні поступки іншим станам. Гетьман здійснював курс на збере­ження привілейованого місця шляхти в суспільстві.

Селянство - завоювавши особисту сво­боду і право земельної власності, потрапи­ло в залежність від держави. Селяни зали­шалися податним станом, але їх грошові податки і натуральні платежі помітно змен­шилися, що сприяло зростанню економіч­ної спроможності.

Міщани - гетьмансько-старшинська адміністрація здійснювала заохочувальну політику стосовно міщанства, значно по­слабився податковий тиск. Результатом ре­волюційних завоювань було звільнення українських міст з-під влади магнатів і шляхти. Провідна роль у житті міст перейшла до рук українців.

Православне духовенство - разом з укра­їнським населенням боролося проти поль­ського панування, виступало послідовним захисником національних інтересів. Ці обставини сприяли зміцненню позицій православного духовенства в пері­од революції.

Таким чином, основними завоювання­ми першого періоду війни стало утвер­дження в Україні нової моделі соціально-економічних відносин.

Другий період (1652-1657 рр.)

В цей час почало ускладнюватися між­народне і внутрішнє становище України.

До ускладнення міжнародного стано­вища України призвела молдавська полі­тика Б. Хмельницького, зокрема, шлюбний союз його сина Тимофія з донькою молдав­ського правителя Лупула Розандою.

Проти включення Молдавії у сферу полі­тичних інтересів України виступили Осман­ська імперія, Валахія, Трансільванія (Семигороддя). Сформувалася антиукраїнська коаліція у складі Речі Посполитої, Валахії, Трансільванії, а згодом і Молдавії (після державного перевороту і повалення влади Лупула). У боротьбі за молдавський пре­стол загинув і Тимофій Хмельницький.

Козацька армія не могла успішно проти­стояти силам антиукраїнської коаліції.

Ускладнення внутрішнього становища України стало результатом тривалих війн, які призвели до значних людських втрат, погіршення економічного становища, спу­стошення земель, зневіри й розчарування серед населення.

Восени 1653 р. відбулася битва між українсько-татарськими та польським військами біля м. Жванець на Поділлі. Польська армія опинилася в оточенні. Однак, кримський хан знову зрадив українську сторону і пішов на переговори з королем, які завершилися 15 грудня 1653 р. Кам’янецькою угодою (поновлювалися основні положення Зборівської угоди).