Відбудова господарства

Війна призвела до небаченого руйнуван­ня економіки України. Після війни її про­мислово-виробничий потенціал становив 26% проти рівня 1940 р.

Відбудова господарства починалася від­разу ж після визволення українських земель, а вже в травні 1945 р. було відбудовано 30% зруйнованих промислових потужностей.

У березні 1946 р. Верховна Рада СРСР прийняла четвертий п'ятирічний план (1946-1950 рр.) відбудови народного господарства, що передбачав перевищення його довоєн­ного рівня. В Україні планувалося доведен­ня на кінець п'ятирічки валової промисло­вої продукції до 113% проти 1940 р.

Особливості відбудови промисловості:

• Важливою проблемою відбудови були капіталовкладення. Основним джерелом інвестицій були внутрішні резерви.

• Відбудова господарства розпочалася з важкої промисловості. При цьому уряд ке­рувався політичними мотивами: створити та­кий воєнно-промисловий комплекс, який би служив гарантом оборони країни і базою пере­моги світового соціалізму над капіталізмом.

• Розвиток важкої промисловості від­бувався за рахунок легкої, сільського госпо­дарства, науки і культури, які фінансува­лися за залишковим принципом.

• Посилилися диспропорції в розвитку промисловості на користь галузей воєнно-промислового комплексу.

• Нехтувалися нові прогресивні технології. Цим в подальшому було обумовлене технічне відставання Ра­дянського Союзу від Заходу.

• Важливим джерелом відбудови став героїчний ентузіазм народу. 90% працюю­чих були охоплені різними формами соціа­лістичного змагання. У результаті: в 1950 р. важка промис­ловість перевершила, а легка - ледве до­сягла 80% довоєнного рівня. Україна зно­ву зайняла традиційне місце паливно-ме­талургійної бази Радянського Союзу.

Особливості відбудови сільського господарства.

1. Відбудова сільського господарства проходила в надзвичайно складних умовах:

   • скоротилися посівні площі, не виста­чало робочих рук, техніки, коней;

   • важким було становище селян: мізер­на оплата праці, високі податки на підсоб­не господарство, селяни не мали паспортів, на них не розповсюджувалося пенсійне за­безпечення, виплати по тимчасовій непра­цездатності;

   • ситуацію ускладнила посуха 1946 р. і голод взимку 1946-1947рр., від якого в Укра­їні померло більше 800 тис. чоловік. Але головні причини голоду: непомірно високі плани хлібозаготівель не були зменшені, зерно і продукти тварин­ництва великими обсягами вивозилися за кордон.

   • Капіталовкладення в сільське госпо­дарство були недостатніми, вони склада-ли не більше 7% загального обсягу асигнувань.

   • Здійснювалася політика "ножиць цін" стосовно сільського господарства. Дер­жавні заготівельні ціни залишилися на рівні 1928 р., хоча ціни на промислову продукцію зросли у 20 разів.

У результаті: на кінець 1950р. сільське господарство не досягло довоєнного рівня, про що свідчать такі дані: валове вироб­ництво зерна становило 77%, врожай­ність зернових - 82% від рівня 1940 р.

Фінанси.

З метою зміцнення фінансів у грудні 1947 р. було здійснено грошову ре­форму, Її проводили конфіскаційними ме­тодами. Старі гроші, що перебували в обі­гу, обмінювалися на нові у співвідношенні 1:10. Вклади до 3 000 крб. переоцінювалися карбованець за карбованець, від 3 до 10 000 - з розрахунку 3:2, а понад 10 000 крб. - зменшувалися наполовину.