Конституція урср 1937 р.

У середині 30-х рр. керівництво ВКП(б) зробило висновок про те, що в СРСР відбу­лася перемога соціалізму. Виникла не­обхідність у прийнятті нової конституції.

VIII з'їзд Рад СРСР 5 грудня 1936 р. за­твердив нову Конституцію СРСР, а XIV з'їзд рад України 30 січня 1937 р. - нову Конституцію УРСР (назва Українська Соціалістична Радянська Республіка змінювалася на Українську Радянську Соці­алістичну Республіку). Конституція 1937 р. стала третьою радянською конституцією України (перша була прийнята в березні 1919 р., друга - у травні 1925 р.). Але, як і перші дві, вона була копією Конституції, прийнятої в Москві.

Згідно з Конституцією 1937 р. Україна про­голошувалася "соціалістичною державою робітників і селян". Політичною основою УРСР визнавалися Ради депутатів трудящих, а економічною - соціалістична влас­ність на засоби виробництва, що мала фор­му державної і колгоспно-кооперативної.

Всьому населенню гарантувалися ши­рокі демократичні права і свободи (свобо­да слова, друку, зборів, недоторканість особи, житла, листування, принцип відкри­тості судових процесів). Запроваджувало­ся загальне виборче право.

Демократичні норми Конституції гру­бо порушувалися. На практиці мали місце партійно-державний диктат, тоталь­ний контроль над людиною, масові ре­пресії.

Запитання і завдання

1. В чому полягали причини формування тоталітарної системи в Україні;

2. Дайте характеристику причин і наслідків Голодомору в Україні;

3. З якою метою сталінський режим здійснював масові репресії? Якими були їх наслідки? Чи був організований спротив?

Література

1. Бойко О.Д. Історія України. – К.: Академія, 2001;

2. Історія України / За заг. ред. В.Смолія - К.: 2000;

3. Історія України / За ред. Ю.Зайцева. - Львів,: 1996;

4. Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. - К.: 1995.

Тема 24. Західна Україна у 20-30-х роках хх століття.

Західноукраїнськими землями в між­воєнний період володіли інші держа­ви. Під польською окупацією впро­довж 1919-1921 рр. опинилися Східна Га­личина, Західна Волинь, Полісся, Холмщина, Підляшшя, що становило третину усієї території тодішньої Польської держа­ви.

Війська Румунії наприкінці 1918 р. оку­пували Північну Буковину і Бесарабію, до складу якої входили етнічні українські зем­лі - Ізмаїльський, Аккерманський, Хотин­ський повіти.

Закарпаття (під назвою "Підкарпатська Русь") у 1920 р. було приєднане до Чехословаччини. На території краю проживало понад 725 тис. українців.

Окупація українських земель Польщею, Румунією та Чехословаччиною відбулася за підтримки західноєвропейських країн та США.

Окупаційні власті проводили політику колоні­ального гноблення, асиміляції українсько­го народу.

Політика Польщі

Польський уряд намагався витравити такі поняття, як "Україна" та "українці", застосовуючи замість них терміни "Східна Малопольща", "русини".

У1924 р. видано закон про заборону вживання української мови у всіх державних установах.

У 1935 р. Польща офіційно відмовилася від своїх зобов'язань перед Лігою Націй щодо забезпечення прав національних мен­шин. Урядові кола, повернувшись до ідеї однонаціональної польської держави, здійсню­ють політику жорстокої асиміляції.