Значення Галицько-Волинського князівства

• Це друга велика держава в україн­ських землях після Київської Русі, спадко­ємиця Київської Русі, що продовжила її культурні традиції.

• Забезпечила високий рівень економіч­ного та духовно-культурпого розвитку українських земель.

• Своєю орієнтацією на Захід відкрила доступ в українські землі західноєвропей­ським культурним впливам.

Завдання і запитання

1. За яких обставин утворилося Галицько-Волинське князівство?;

2. Охарактеризуйте роль Данила Галицького в історії;

3. Хто був останнім князем Галицько-Волинського князівства;

4. Визначте історичне значення Галицько-Волинського князівства.

Література

1. Бойко О.Д. Історія України. – К.: Академія, 2001;

2. Борисенко В. Курс української історії. К.: 1997;

3. Брайчевський М. Конспект історії України. - К.: 1994.

Тема 6. Українські землі під владою Литви та Польщі (хіv – перша половина хvіі століття). Утворення Великого князівства Литовського

Литовське князівство утворилося в XIII ст. У XIV ст., за князя Гедиміна (1316-1341 рр.) та його синів Любарта і Ольгерда (1345-1377 рр.) Литва здобула більшу частину білоруських, українських, частину російських земель. Так утворилося Велике князівство Литов­ське, у складі якого руські землі становили 9/10 території.

Причини швидкого підпорядкування Литвою руських земель

• Руські землі були ослаблені золотоординським ігом, що поклало початок просу­ванню литовців на Русь і сприяло їх успіху.

• Населення руських земель віддавало пере­вагу Литві перед Ордою, у протистоянні між цими державами виступало на боці Литви. У більшості випадків місцеві князі і боярство добровільно визнавали владу Литви.

• Успішним діям Литви сприяло ослаблення Орди і її розкол на ворогуючі частини внаслі­док феодальних усобиць 1360-1370-х рр.

Литовські князі, щоб забезпечити управ­ління величезними завойованими терито­ріями, майже не втручалися у життя україн­ських земель. "Старого не змінюємо, а нового не запроваджуємо " - таким був принцип їх правління.

Литва не змінила адміністративно-тери­торіального устрою українських земель. На чолі удільних князівств замість Рюриковичів були поставлені переважно представники литовської династії Гедиміновичів (сини і племінники Ольгерда).

У невеликих князівствах влада нале­жала місцевим українським князям. Удільні князі перебували у васальній залежності від великого литовського князя, несли війсь­кову службу, сплачували данину. Повно­важення удільних князів на місцях були досить великими, удільні князівства являли собою справжні автономні утворення.

Литва потрапила під великий культур­ний вплив своїх слов'янських підданих - литовські князі прийняли православну віру, вживали староруську мову, складали зако­ни на основі "Руської правди". Литовські роди зливалися з руською знаттю. Уряд Ве­ликого князівства Литовського не пере­шкоджав місцевому населенню у збере­женні і розвитку національних особливос­тей. У зв'язку з цим багато істориків нази­вають Велике князівство Литовське литов­сько-руським.