Дисидентський рух в Україні

Дисидентський рух виник в Україні в сер. 50-х рр. і був загальноукраїнським явищем: охоплював різні соціальні прошарки насе­лення всіх регіонів республіки.

Дисидентський рух ставив за мету вільний розвиток української культури і мови, забезпечення громадянських прав і був проявом національно-визвольного руху.

Слід підкреслити, що більшість диси­дентів не виступала проти радянської вла­ди і прагнула мирних форм діяльності. Ук­раїнські дисиденти були реформістами, а не революціонерами.

Ядро українського дисидентства склали "шістдесятники" - поети Л.Костенко, В.Симоненко, М.Вінграповський, критики І.Дзюби, І.Світличний, Є.Сверстюк, художниця А.Горська, пере­кладач М.Лукаш. Згодом до них приєдна­лися В.Стус, В.Голобородько, Ігор та Іри­на Калинці, брати Горині, генерал П.Григоренко та інші.

Етапи дисидентського руху:

• Сер. 50-х рр. - 1968 р. - зародження дисидентства, його ідеологічне та орга­нізаційне оформлення.

На цьому етапі основним проявом диси­дентства стали протести, звернення на ад­ресу керівників країни, які стосувалися національної проблеми, репресій проти іна­кодумців, проблем демократизації. Поши­рилася безцензурна література - "самви-дав" і "тамвидав".

У 1959 р. на Львівщині виникла Україн­ська робітничо-селянська спілка на чолі з Л.Лук’яненком, яка вимагала виходу Укра­їни із складу СРСР згідно з Конституцією.

За доносом групу заарештували. Л.Лук'яненка засудили до страти, а через 73 доби вирок замінили 15-річним ув'язненням.

У 1967 р. органами КДБ була викрита підпільна організація "Український націо­нальний фронт", що діяла з 1964 р. на захід­ноукраїнських землях. Учасники УНФ ста­вили за мету утвердження самостійної Укра­їнської держави, розробили програму пере­будови суспільства на демократичних за­садах.

• 1968-1976 рр. - піднесення дисидент­ського руху і тимчасовий вихід його із підпілля.

Активізації діяльності дисидентів сприя­ли:

• інтервенція радянських військ у Чехословаччину в 1968 р., що викликала хвилю обурень і протестів;

• видання впродовж 1970-1974 рр. у Львові самвидавчого журналу "Українсь­кий вісник", головним редактором якого був В. Чорновіл. Журнал сприяв організації і консолідації дисидентського руху;

• нарада з безпеки та співробітництва в Європі в 1975 р. Радянський Союз підпи­сав Гельсінський Акт, який передбачав га­рантію громадянських прав і свобод у країнах-учасницях наради. У 1976 р. в Україні для сприяння і контролю за реалізацією Гельсінського Акта була створена Україн­ська Гельсінська Група, яку очолив письменник М.Руденко. Це була перша легальна дисидентська організація. Її членами ста­ли 37 чоловік - усі найбільш активні диси­денти того часу: В.Чорновіл, Л.Лук'яненко, В.Стус, І.Кандиба, Ю.Шухевич та ін. Влада вчинила погром групи. 23 чоловіки були заарештовані і позбавлені волі. У не­волі загинули В.Стус, О. Тихий, Ю.Литвин. Розгром групи і репресії призвели до спаду активності дисидентського руху.

  • 3 середини 80-х рр. - з початком “Пе­ребудови” - діяльність дисидентів ак­тивізується, створюються умови для на­ціонально-державного відродження.

Завдяки діяльності україн­ських дисидентів визрівала ідея про не­обхідність утворення власної незалежної держави, про необхідність кардинальних перетворень у всіх сферах життя радян­ського суспільства.

Запитання і завдання

1. Назвіть основні вади і досягнення економічної реформи др. пол. 60-х років;

2. Поясніть причини кризи радянської системи за часів Л.Брежнєва;

3. Дайте характеристику причин виникнення і діяльності руху дисидентів.

Література

1. Бойко О.Д. Історія України. – К.: Академія, 2001;

2. Історія України / За заг. ред. В.Смолія - К.: 2000;