Шістдесятники. Зародження дисидентського руху

Видатним явищем духовного жит­тя стала поява нового покоління інтелі­генції - шістдесятників. Провідними по­статями серед них були письменники і поети І.Драч, Л.Костенко, М.Вінграновський, В.Симоненко, В.Стус, С.Гуцало, І.Ка-линець, художники А.Горська, П.Заливаха, В.Кушнір, літературні критики І. Світличний, І.Дзюба, Є. Сверстюк, діячі кінемато­графу С.Параджанов, Л. Осика, Ю.Іллєнко та багато інших.

Виховане в умовах ідеологічної лібера­лізації, нове покоління інтелігенції викри­вало перекоси і лицемірство офіційної куль­тури, сповідувало свободу самовираження, прагнуло до пошуку нових форм і стилів художньо-естетичного пізнання світу. Воно вимагало гарантій вільного розвитку україн­ського народу, його культури і мови.

Все це не могло не викликати незадово­лення з боку влади. Шістдесятників поча­ли звинувачувати у відході від "марксизму-ленінізму", "формалізмі", "космополі­тизмі", обмежувати їх творчу діяльність, а згодом перейшли до репресій проти них.

Однак, частина нового покоління не зрікалася своїх поглядів і пішла на конфрон­тацію з владою. Саме шістдесятники склали ядро дисидентського руху, учасники яко­го вимагали радикальних змін, і стали про­відниками національного відродження.

Національно-культурні процеси пере­ходили встановлені партією рамки лібе­ралізації й на поч. 60-х рр. почали пере­слідуватися. У 1962-1963 рр. "відлига" в національно-культурній сфері припини­лася.

Експерименти в економіці

Поставивши завдання "наздогнати і пе­регнати Америку" і пообіцявши за 20 років побудувати в СРСР комунізм, М.Хрущов розгорнув широку програму реформуван­ня економіки.

Економічні реформи, проведені в 50-ті роки, радикально змінили умови розвитку промисловості і сільського господарства.

Позитивні наслідки мали, зокрема:

• децентралізація керівництва економі­кою, запроваджена у 1957р. Керівництво промисловістю було передано раднаргоспам економічних районів, які управляли промисловістю на своїй території, неза­лежно від профілю;

• збільшення асигнувань на забезпечення науково-технічного прогресу;

• підвищення самостійності колгоспів і радгоспів;

• ліквідація машинно-тракторних стан­цій і передача їх майна колгоспам і рад­госпам;

• збільшення закупівельних цін на продукти сільгоспвиробництва;.

Друга пол. 50-х рр. стала періодом по­мітного економічного зростання, сільське господарство вперше стало рентабельним.

В той же час сільське ж господарство стало справжнім полігоном для різного роду непродуманих реорганізацій і нововведень, нереальних понадпрограм (цілинна епопея, небачене розповсюдження кукурудзи і т.п.), що нега­тивно позначилося на виробництві сільсько­господарської продукції.

У кін. 50-х - поч. 60-х рр. почалося па­діння темпів економічного зростання.

Соціальні програми м.С.Хрущова

• Пенсійна реформа 1956 р. підвищила середній розмір пенсій за віком більше ніж у 2 рази, по інвалідності - у 1,5 рази. Пенсії почали виплачувати і колгоспникам.

• Зросли асигнування на охорону здо­ров'я, освіту, скасовувалася плата за на­вчання в старших класах середніх шкіл, у середніх спеціальних і вищих навчальних закладах.

• Збільшилися капіталовкладення в житлове будівництво, яке зводилося неба­ченими до того темпами.

• Тривалість робочого дня скоротила­ся до 7 год, а для працюючих у вугільній і гірничорудній промисловості - до 6 годин.

У результаті цих та інших соціальних програм підвищився добробут населення. У цілому ж рівень життя в Україні підви­щувався повільно. Виробництво споживчих товарів, сфера послуг, громадське харчу­вання відставали від потреб населення.