Література

У другій пол. XVII ст. провідною темою дум та історичних пісень була визвольна війна XVII ст., її герої та проводирі. Саме в цей час створені відомі народні пісні "Розлилися круті бережечки", "Не дивуйтеся, добрії люди", "Засвіт стали козаченьки" та багато інших.

Великого розвитку набув український те­атр, зокрема шкільна драма. Викладач Києво-Могилянської академії Ф. Прокопович склав тео­рію трагедії, комедії і трагікомедії. Цікавим явищем в історії українського театру був ляльковий народний театр - вертеп (вертепом називалася печера, де народився Ісус Христос).

У XVIII ст. виникає таке цікаве літературне явище, як творчість мандрівних дияків - учнів духовних шкіл, вірші яких носили бурлеск­ний характер: сміх і гумор поєднувалися у них з серйозною соціальною тематикою.

Набуває поширення громадянська та лю­бовна лірика - романси, сентиментальні пісні, в які вводилися образи, запозичені з народної поезії. Багато таких творів приписують Ма­русі Чурай - легендарній українській народній співачці і поетесі, яка нібито жила у Полтаві; документальних свідчень про неї немає.

На розвитку української літератури нега­тивно позначилася політика зросійщення цар­ського уряду. Ця політика вплинула і на ста­новище поліграфічної справи в Україні. Так, у 1721 р. при московському синоді було засно­вано Друкарську контору, яка послідовно пе­реслідувала українську книгу та українське слово. Українським архієреям було наказано відбирати по всій Україні церковні книги, які колись видавалися в українських друкарнях, і заміняти їх московськими. З 1766 р. київській друкарні було наказано випускати тільки ті книги, які виходили у московській друкарні за погодженням синоду.

Мистецтво

В українській архітектурі ХVІІст. утвер­джується бароко, справжній розквіт якого припадає на добу І.Мазепи. На землях Украї­ни цей італійський стиль набрав нових мистецьких форм та національного колориту і дістав назву українського, або козацького ба­роко. Заходами І. Мазепи споруджено Спаську церкву Мгарського монастиря біля Лубен на Полтавщині, церкву Всіх Святих у Києво-Печерській Лаврі - справжню перлину між усіма церквами українського бароко. За нака­зом І. Мазепи було перебудовано Софійський собор, Успенську церкву Лаври та Михайлі­вську церкву Видубицького монастиря. Крім того, по всій Лівобережній Україні у другій пол. XVII - на поч. XVIII ст. було споруджено ряд монастирів з храмами, дзвіницями, обо­ронними мурами і баштами.

Найвизначні­шим архітекто­ром на західно­українських зем­лях був Бернард Меретин. Най­більша пам'ятка і його творчості - Львівський собор св. Юра (спо­руджений у 1744-1764 рр.), в архітек­турі якого західноєвропейські риси гармоній­но поєднані з національними.

Українське бароко знайшло відображення і в творчості видатного київського архітекто­ра І.Григоровича-Барського. Прикладом цього може бути здійснена ним реставрація Кири­лівської церкви. Подальша діяльність І.Гри­горовича-Барського характеризується підго­товкою архітектури класицизму. Цей архітек­турний стиль поширюється з кін. XVIII ст. Про­відне місце посідає містобудування.

В українському образотворчому мистецтві другої пол. XVII ст. значне місце займає іконо­пис, що розвивається в ренесансно-барокових формах. Велику роль у збагаченні української культури відіграла діяльність Лаврської іконо­писної майстерні.

Портрет як жанр світського мистецтва мав національну особливість: він зберіг тісний зв'я­зок з іконописом.

Друкарні розвивали графічне мистецтво, сформувалася художня школа українського граверства, основоположником якої вважають Олександра Тарасевича. Його майстерність не поступалася перед мистецтвом кращих західно­європейських граверів того часу.

Наприкінці XVIII ст. з поширенням в україн­ському мистецтві ідей просвітництва церковно-релігійна тематика відходить на другий план. Живопис поступово звільняється від середньо­вічних канонів та набуває світського характеру. Великими майстрами живопису були В.Боровиковський, Д.Левицький, А.Лосенко.

В Західній Україні особливо славились ху­дожні полотна Луки Долинського (1750-1824 рр.), який здобув мистецьку освіту у Відні і згодом працював у Львові. Він виконав ікони для со­бору св. Юра, церков П'ятницької, св. Онуфрія, очолював роботи з оформлення Успенсь­кого собору в Почаєві.

Помітних успіхів досягла українська му­зична культура. Важливою подією в музично­му житті стало відкриття Глухівської співаць­кої школи, з якої вийшли видатні композито­ри, творці української музики Максим Березовський, Дмитро Бортнянський, Артем Ведень. У Глухові існувала найбіль­ша в Європі нотна бібліотека.

При кафедральному храмі св. Юра у Львові існували хор і оркестр, які брали участь у цер­ковних відправах. Осередком музики був і Перемишль. Тут єпископ І. Снігурський засну­вав перший постійний церковний хор.

Запитання і завдання

1. Які історичні події знайшли своє відображення в українській культурі ХVІІ-ХVІІІ століть;

2. Докажіть, що Україна розвивалася в межах загальноєвропейського культурного простору;

3. Як на розвитку української національної культури відбивалося її поступова інкорпорація Російською імперією. Обґрунтуйте відповідь.

Література

1. Бойко О.Д. Історія України. – К.: Академія, 2001;

2. Борисенко В. Курс української історії. К.: 1997;

3. Брайчевський М. Конспект історії України. - К.: 1994;

4. Брайчевський М. Вступ до історичної науки. Навчальний посібник. – К.: 1995;

5. Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. - К.: 1995.