Тема 15 Українські землі в другій половині хіх ст.

У XIX ст. в Російській та Австрійській імперіях склалася криза феодально-кріпосницької системи. Усвідомлен­ня цієї кризи змусило як російський, так і австрійський уряди ліквідувати кріпосне право та реформувати державний устрій. В Австрійській імперії реформи були здійснені в 1848-1849 рр., в Росії - в 60-70-рр. ХІХ ст. Реформи, незважаючи на їх обмеженість, мали епохальне значення: вони створили чудові умови для прискореного капіталіс­тичного розвитку України.

Наддніпрянська Україна Індустріалізація економіки

• Упродовж 60-80-х рр. ХІХ ст. завер­шився промисловий переворот, тобто пере­хід від мануфактур до заводів і фабрик.

• Особливо швидкими темпами розвива­лися вугільна, залізорудна і металургійна промисловість, зосереджена в Донецько-криворізькому басейні. На кін. ХІХ ст. Україна перетворилася на вугільно-металургійну базу Росії.

• Нарощували виробництво традиційні для України галузі промисловості по пере­робці сільськогосподарської продукції - цук­рова, винокурна, мукомельна.

• Машинобудування розвивалося повіль­но. Винятком було виробництво сільсько­господарських машин - їх в Україні вироб­лялося більше половини від тих, що вироб­лялися в Росії;

• Промисловому розвитку сприяло бурх­ливе будівництво залізниць. Загальна про­тяжність залізниць в Україні становила на кін. XIX ст. 1/5 залізничної мережі Росії.

• Велику роль у промисловості, особли­во важкій, відігравав іноземний капітал - передусім німецький, англійський, фран­цузький, бельгійський. У 1900 р. його частка в Україні досягала 80-90%.

• Йшов процес зростання міст. Якщо до ре­форми 1861р. лише Одеса мала понад 100 тис. жителів, то на кін. XIX ст. було вже чотири великих міста: Одеса (більше 400 тис), Київ (250 тис), Харків (175 тис), Катеринослав (115 тис). У цих містах було сконцентро­вано 35% усього міського населення.

Не дивлячись на швидкий процес інду­стріалізації, в Україні переважало сільське господарство. Капіталізація сільського господарства йшла двома шляхами:

• пруським, при якому відбувався повіль­ний перехід поміщицьких землеволодінь до капіталістичних способів господа­рювання (застосування вільнонайманої праці, машин, добрив). Цей шлях пере­важав на Правобережній Україні;

• американським, при якому йшов процес утворення фермерських індивідуаль­них господарств, які використовували найману працю і постачали продукцію на ринок. Фермерські господарства пе­реважали на півдні.

Всього ж на кін. ХІХ ст. сільська буржуазія становила біля 25% сільського населення і зосе­реджувала в своїх руках 40% селянських земель. Перехід на капіталістичну систему го­сподарювання сприяв піднесенню сільсько­господарського виробництва. На кін. ХІХ ст. Україна давала 43% світового врожаю яч­меню, 20% - пшениці, 10% - кукурудзи. Але в самій Україні, яка мала статус "європей­ської житниці", українець в середньому спо­живав хліба менше, ніж жителі розвинутих європейських країн.

Таким чином, Наддніпрянська Україна бу­ла одним із найбільш розвинутих аграрних та індустріальних районів Російської імперії. Але при цьому її розвиток мав ряд особливостей:

• по-перше, лише 15% підприємств Ук­раїни виготовляли готову продукцію, а всі інші постачали сировину для виготовлення такої продукції в Росії;

• по-друге, розвиток української еконо­міки базувався не на місцевому національ­ному капіталі, а капіталі, що надходив ззов­ні - з-за кордону і з Росії. Більша частина прибутків іноземців вивозилася. Україна позбавлялася потенційних прибутків і підпорядковувалася інтере­сам іноземного капіталу.