2. Вимоги до збірних конструкцій

Технічні вимоги до збірних конструкцій визначаються умовами монтажу будівель та споруд з найменшими витратами праці, часом да умовами експлуатації збірних залізобетонних об’єктів.

Основні вимоги до виробів, визначені умовами монтажу: збіль­шення конструктивних елементів для забезпечення мінімальних об'ємів монтажних робіт; точність геометричних розмірів конструк­цій; оптимальне вирішення вузлів та з’єднань, точність розміщен­ня закладних деталей; відповідність маси й габаритів збірних за­лізобетонних елементів можливостям вантажопідйомних і транс­портних засобів. Ці вимоги враховуються та реалізуються як на стадії проектування конструкцій, так і на стадії їхнього виробни­цтва.

Граничні відхилення розмірів залізобетонних виробів від про­ектних встановлюють залежно від виду-конструкцій та їхньої дов­жини і змінюються вони від +2 мм (для тюбінгів тунелів) до ±32 мм (для паль завдовжки понад 8 м).

Для монтажу І конструктивного з’єднання збірних елементів застосовують закладні деталі. Розміри цих деталей повинні відпо­відати проектним з відхиленнями в плані не більше ніж ±5 мм, а за товщиною — у межах допуску на сталь, з якої вони виготов­лені. Зміщення осей закладних деталей допускається не більш як на 5 мм для колон, ферм та балок покриттів і не більш як на 10 мм для інших виробів. Робочі площини закладних деталей, як прави­ло, встановлюють врівень з площиною виробів чи з виступом над нею не більше ніж на 3 мм.

Поверхні залізобетонних виробів повинні бути гладкими. До­пуск на шорсткість їхньої лицьової поверхні встановлюють залеж­но від виду обробки: від 2,5...5,0 мм при затиранні поверхні до 0,3...0,6 мм при шліфуванні. Якість поверхні повинна бути такою, щоб під час будівництва після монтажу не потрібно було іншого опоряджування, крім обклеювання шпалерами чи фарбування.

Основні вимоги до виробів, визначені умовами експлуатації: забезпечення проектної міцності/морозостійкості, водонепроникно­сті, тріщиностійкості, окремих теплофізичних властивостей, стійко­сті в агресивних середовищах.Для збірних залізобетонних конструкцій згідно з СНиП 3.09.01-85 використовують важкий бетон, бетон на пористих запов­нювачах, ніздрюватий, великопористий та поризований.

За тріщиностійкістю всі збірні залізобетонні конструкції поді­ляють на три категорії. У конструкціях першої категорії (які спри­ймають тиск рідин та газів, а також таких, які експлуатуються нижче рівня грунтових вод) не допускається утворення тріщин. У конструкціях другої категорії (збірні конструкції для складів сипких речовин та продуктів) допускається короткочасне розкрит­тя тріщин не більш як на 0,1 мм. В інших конструкціях, які нале­жать до третьої категорії, допускають короткочасне розкриття тріщин не більше ніж на 0,4 мм, а тривале — не більше ніж на 0,3 мм.

Щоб зберегти зазначені експлуатаційні характеристики протя­гом тривалого часу, треба забезпечити відповідну товщину захис_: ного шару бетону в конструкціях. У тонкостінних конструкціях з дротяною арматурою товщина захисного шару може мати відхи­лення +3 мм від проектної, незалежно від його товщини. У кон­струкціях заввишки до 400 мм із стержневою арматурою відхи­лення товщини захисного шару може становити від ±3 до ±5 мм, а при висоті виробу більш як 400 мм і товщині Шару 20 мм допус­кається відхилення +Ю, —5 мм.

Під чар експлуатації сталеві закладні деталі можуть піддава­тися корозії, яка знижує довговічність і надійність будівель, тому їх необхідно покривати антикорозійними речовинами.

Технічні вимоги, які ставлять до окремих виробів, наведено у відповідних нормативних документах на вироби.

Технологічні вимоги до збірних залізобетонних конструкцій зумовлюються рівнем промислового виробництва. Сукупність тех­нологічних вимог до конструкцій визначається їхньою технологіч­ністю. Технологічність конструкції — це її відповідність виробни­чо-технічним умовам, які забезпечують мінімальні витрати праці ип виготовлення конструкцій та її експлуатацію.

Розрізняють абсолютну технологічність (принципіальну мож­ливість виготовлення виробу на сучасному рівні розвитку науки й техніки) і виробничу (технологічність конструкції виробу відносно конкретних виробничих умов).

Технологічність конструкції закладається на стадії проектуван­ня і перевіряється за конструктивно-технологічними ознаками на стадії підготовки виробництва.

Проектні рішення конструкцій, призначених для заводського виробництва, не повинні перешкоджати механізації виготовлення їх. Конфігурація виробу повинна бути максимально спрощеною, без виступів, полиць та інших елементів, які ускладнюють вивіль­нення виробів із форм. ,

Під час виготовлення виробів на технологічних лініях, де ви­користовують портальні бетоноукладачі, ширина форми повинна пов’язуватися з розмірами порталу бетоноукладача та$с, щоб від­стань від верху форми *до низу живильника була не менша ніж 50 мм, а між вертикальними елементами — не менша ніж І00 мм.

Під час формування виробів на віброплощадках маса виробів з формою не повинна перевищувати вантажності площадки (8... 24 т). Габаритні розміри форми, в якій виготовляють вироби, по­винні давати можливість встановлювати її в камери теплової об­робки.

До збірних конструкцій заводського виготовлення ставиться і ряд додаткових вимог: канали для прихованих електропроводок повинні бути прямолінійними, не перетинатися із закладними де­талями та арматурними каркасами і розміщуватися від поверхні на відстані, яка дорівнює товщині захисного шару бетону; в кон­струкціях виробів із внутрішніми закритими та відкритими порож­нинами (які утворюються під час формування порожниноутворю- вачами) розміщення арматури не повинно перешкоджати запов­ненню бетоном проміжків між порожнинами, а розміри і форма . порожнин мають бути такими, щоб виключати можливість обва­лення свїжовідформованого бетону при витягуванні порожнино- утворювачів; у плоских ребристих конструкціях ребрам надають уклони, не менші ніж 1 : 15, а при механізованому випресовуванні івиробів — не менші НІЖ' 1 :20, щоб легше вйймати вироби з форм.

Запитання та завдання для самоконтролю