6. Контроль та регулювання процесу тверднення бетону

Важливим етапом операційного контролю виготовлення збірних залізобетонних конструкцій є контроль режиму тверднення.

Нормальна робота установок для теплової обробки бетону за­безпечується передусім належним станом теплових установок

і

.всього господарства, яке постачає теплоносії чи електроенергію. Контроль температурного режиму повинен здійснюватися безпе­рервно за допомогою дистанційних реєструвальних або показува- льних термометрів, розміщених у захищених нішах середньої час­тини ямних камер. Треба розміщувати в кожній зоні щілинних та тунельних камер не менше трьох термометрів. їх встановлюють та­кож у теплових відсіках касет та під термоковпаками.

Існує ряд систем автоматичного контролю регулювання режи­му паропрогрівання в камерах, а також встановлення температу­ри безпосередньо в бетоні при електропрогріванні й контактному обігріванні виробів. Найпоширенішими пристроями для імпульсно­го програмного регулювання є прилади ИРТЕ-2 та ЕРП-61.

Поточним первинним контрольним документом про режими тверднення виробів є діаграми самописців.

Здійснюючи програмне регулювання, оператор через кожну годину записує в журнал інформацію про температуру та вологість кожної теплової установки. Незалежно від способу контролю в журналі зазначають час завантаження установки, попереднього витримування, початку та закінчення подавання пари, відкриван­ня кришок камери та відвантаження виробів з камери.

Міцність пропарених виробів перевіряють випробуванням зраз­ків, які виготовляють Із суміші, відібраної в момент виготовлення виробів, і пропарюють разом з ними.

Контроль процесу електропрогрівання полягає в основному у вимірюванні температури в різних точках виробу дистанційним способом. Для перевірки справності дистанційних пристроїв тем­пературу періодично вимірюють ртутним термометром, встановле­ним у спеціальні шпари у формі. В журналі зазначають час укла­дання бетонної суміші, її температуру при укладанні, строки вми­кання та вимикання струму, середню температуру І та II стадій ізотермічного прогрівання.

Орієнтовно міцність виробів оцінюють за результатами випро­бування зразків, виготовлених з того самого замісу бетону та про­грітих струмом у спеціальних герметизованих формах з діелектрич­них матеріалів за режимом прогрівання бетону у виробах. Для контролю міцності тверднучого бетону все ширше застосовують І неруйнівні методи,

Контроль форсованого електропрогрівання бетонної суміші включає перевірку складу суміші, температурного режиму про­грівання, часу від закінчення прогрівання до початку формуван­ня, температурного режиму витримування виробів після форму­вання І міцності бетону. Температуру прогрівання перевіряють дистанційними датчиками або технічними термометрами. Для пе­ревірки міцності зразків гарячу суміш укладають у форми, піді­гріті до такої ж температури, як і суміш. Після ущільнення на віб- роплощадці форми негайно накривають паронепроникним '

лом і ставлять у лабораторну пропарювальну камеру, ДІ ПІДТрН*

мують температуру відповідно до режиму тверднення ЯКрОбІЯ.

Слід зазначити, що контроль електророзігрітого бетону за ре­зультатами випробування зразків не може дати точної інформації про бетон у виробах через неможливість відтворити умови прогрі­вання бетону у виробах. Тому більш вірогідними е руйнівні мето­ди контролю міцності бетону у виробах.

Контроль процесу геліообробки полягає в спостереженні за кі­нетикою наростання міцності бетону за допомогою ультразвукових приладів безпосередньо під час термообробки. Дуже важливо кон­тролювати відстань між поверхнею виробів та геліокришками ка­мер, яка створює товщину повітряного прошарку в 20.,.30 см. Не можна допускати провисання нижнього шару світлопрозорого ма­теріалу та доторкання його до виробу.

Міцність розпалублення та відпускну міцність бетону, який твердне в геліоформах, не дозволяється визначати за результатами випробування зразків-кубів, оскільки через вплив масштабного фактора температурний режим не можна моделювати в конт­рольних зразках, бо їхня міцність буде вищою, ніж міцність ви­робів. Тому відпускну міцність контролюють неруйнівними ме­тодами.