Найбільший розмір зе­рен заповнювача, мм

10

20

40

70

100

Найбільший розмір зразка (ребра куба,_ сторони призми) мм

70

100

150

200

30

0при цьому 91 основу беруть куб з розміром іИйШйУ 180 мм. Коефіцієнти переводу при випробуванні зразків ІншіЩЩ|{рІа ІІД* '

повідно 0,86; 0,91; 1,0; 1,05; 1,1. Бетонну суміш ДЛЯ жНпльНЙХ зразків відбирають безпосередньо з замісу; вона ущІльнМкьея Ті твердне в умовах, ідентичних ущільненню та твердненню б№бН)( В конструкції. Для випробування формують дві серії зрвдав (ДЛЯ визначення відпускної міцності у віці 28 діб), для виготовлення ДО- ¹

передньо-напружених конструкцій — три серії зразків (длД ВИ3Ні* чення міцності передавальної, відпускної та у віці 28 діб). КрЗЇДО аа

серія складається з трьох зразків. Допускається для попередньо- напружених конструкцій, якщо значення відпускної та передавала З ної міцності збігаються, виготовляти дві серії зразків.

Для випробування зразки встановлюють вибраною боковою гранню на опорну плиту преса та центрують. Швидкість наванта­ження зразків при випробуванні повинна бути рівномірною і Це перевищувати 1 МПа/с. Опір бетону стисканню, МПа, у пере­рахунку на кубикову міцність визначають для кожного зразка за формулою

Я_ст = _а Р[Р_і

де а — коефіцієнт переводу до еталонної кубикової міцності; Р — руйнівне навантаження, Н; Р—робоча поверхня зразка, м²,

Середню міцність обчислюють, як правило, за результатами ви­пробувань трьох зразків. При цьому слід враховувати внутрішньо-

серійний розкид результатів, який характеризується показником

К = ДЯс ;/АЛ,

де — Ятах — #тт—РОЗКИД МІЦНОСТІ бЄТОНу При ВИПробуваННІ

_ 100

серії зразків; ДП = ^ ДЯ//І00 — середньоарифметичний внутрІш-

ньосерійний розкид, МПа, Показник К визначають один раз на рік за будь-якими 100 результатами послідовних випробувань серій зразків бетону даної марки. При /(—2,5 середню міцність бетону в серії обчислюють як середнє арифметичне всіх трьох зразків. При /02,5 за середню міцність беруть результат середнього за міцніс­тю зразка (відкидаючи найбільший та найменший! результати). ,

Контроль міцності бетону неруйнівними методами грунтується на дотриманні залежності між міцністю бетону та деякими його фізико-механічними властивостями (швидкістю проходження ульт- \

развуку, пружними та деформативними властивостями).

Методика випробування цими методами регламентується' від­повідними міждержавними стандартами. Використовуючи неруй- нівні методи, міцність бетону визначають градуювальною залеж­ністю, яка зв’язує показник неруйнівного методу з міцністю бетону.

Цю залежність встановлюють на основі паралельних випробуваньпід пресом ті неруЙнівними методами не менше ніж 20 серій кон­трольних кубів. Градуювальну залежність перевіряють щотижня випробуванням однієї серії зразків, які відбирають від кожного контрольованого складу бетону. Побудова градуювальної залеж­ності для конкретних умов контролю збірних залізобетонних кон­струкцій обов'язкова для всіх методів, у тому числі для методу від­риву із сісолюпашіям, для якого допускається використання єдиної градуювальної залежності,

Результати випробувань контрольних зразків і показники не- руйнівннх методів можна обробляти статистичним методом, який дає змогу не тільки встановлювати міцність бетону, а й визначати рівень технології, технологічної дисципліни та ефективність захо­дів, які вживаються на даному підприємстві для підвищення якості продукції.

Методика визначення міцності бетону статистичним методом регламентована міждержавними стандартами з урахуванням фак­тичної однорідності бетону, яка характеризується коефіцієнтом ва­ріації, Більш детально статистичний метод буде розглянуто в па­раграфі 22.1.