Рнс. 6.16. Залежність коефіці­єнта геометрії Жг від відношен­ня ширини форми до її висоти

ту.

1 — прн вільному вібруванні; 2, 3 — при безікерційному привантаженні відповідно 0,01 та 0,03 МПа

і ~ 24Ж;

для площадок ударної дії

і = 32Ж (1 — 4-10^-6Жо_н),

де* а_п— (4,..6)£— прискорення руху вниз, см/с²; для ударно-вібраційних площадок

і = 32Ж (1 — 4-10~*Жа²),

де п —Аоз² — прискорення коливань, см/с².

Зовнішнє віброущільнення. Цей спосіб використовують при ви­готовленні з рухливих та малорухливих бетонних сумішей в ста­ціонарних формах таких конструкцій, як вентиляційні блоки, са­нітарно-технічні кабіни, об'ємні елементи, сходові марші, балки таврового та двотаврового перерізу тощо.

Для зовнішнього віброущільнення характерні точність розмі­рів, чіткість граней, висока якість бокових поверхонь, чого при формуванні в горизонтальному положенні досягти важко. Тому і для плоских виробів (панелі внутрішніх стін, перегородок та пе­рекриттів) також використовують зовнішнє віброущільнення в багатовідсікових касетних формах.

Стаціонарні одинарні віброформи оснащують навісними се­рійними зовнішніми вібраторами маятникового типу, які завдяки шарнірному кріпленню до стінок форми створюють коливання, пер­пендикулярні до стінки (рис. 6.18).

Крок встановлення вібраторів, см, по довжині бортів визнача­ють за формулою

^; імакс < 30у£//(тб.ф<о²),

де Е — модуль пружності матеріалу форми, МПа; І— момент інер­ції борта форми, см⁴; та.ф — маса борта форми, кг; <о — кутова швидкість коливань віброзбуджувача, рад/с.

Рис. 6.18. Форма із зовнішніми вібраторами:

1 — піддон; 2 — поздовжній борт; З — важіль гідроприло- да; 4 — вібратори; 5 — патрубки для підведення пари

Рис. 6.19, Схема віброформи з дебалансними валами:

1 — віброзбуджувач; 2 — карданний вал; 3 — борт форми; 4 — піддон; 5 — виріб

За цією залежністю можна визначати відстані між дебаланс- нгіми вібраторами одинарних віброформ з вібровалами, прикріп­леними до ребер жорсткості (рис, 6.19).

Ущільнення бетонної суміші під час формування виробів у ка­сетних формах досягається вібруванням розділювальних стінок, до торців яких прикріплюють по одному чи по два вібратори з кожного боку (рис. 6.20). Оптимальний виліт консолі для кріплення вібратора 600...650 мм. При вертикальному розміщенні осі деба- лансу створюються напрямлені коливання у площині, перпенди­кулярній до розділювальної стінки, тому що вертикальна складо­ва кругових коливань, яка проходить у площині самих розділю­вальних стінок, гаситься внаслідок великої жорсткості їх. При такому способі формування важко одержати рівномірну по всій площі розділювальної стінки амплітуду; вона змінюється від 0,25 до 0,5 мм. Має місце й відхилення за частотою коливань.

/ — рама; 2 — опорні ролики; 3 — притискач; 4 — важілі; 5 — пневмоциліндр; 6 — тяга; 7 — важільні упори; 8 — з’єднувальна тяга; 9 — амортизатор; 10 — формувальні та теплові відсіки

Рис. 6.21. Касетна установка з централізованим віброприводом: 1 — пружна основа; 2 — розпірна рама; 3 — вібропривод; 4 — термощи- ти; 5 — механізм розпалублення

Аби підвищити інтенсивність вібрування, на середині верхньої кромки розділювального листа додатково встановлюють вібратор. Надійність роботи касетної установки підвищується, якщо вібра- тори включають на 2...З хв з наступними перервами по 6...8 хв. З урахуванням цього слід планувати час подавання бетонної су­міші у відсіки касети. Крім описаних використовують також касе­ти з централізованим віброприводом, встановленим у вертикально­му положенні з зовнішнього боку крайнього щита (рис. 6.21).

Зовнішнє віброущільнення реалізується також і в пересувних віброформах (рис. 6.22), що являють собою фрагмент бортового оснащення з вібраторами, який пересувається вздовж форми на крок, визначений зоною поширення коливань, достатніх для ущі­льнення суміші. Для запобігання обпливанню суміші за вібрую­чою частиною борта знаходиться нєвібруючий борт-стабілІзатор.

Для формування конструкцій завтовшки 40...600 мм найдоці­льнішими є нормальні гармонічні коливання частотою 50 Гц. Ви­роби складної форми, густо армовані, з товщиною стінки менш як 80 мм вібрують з частотою 75 Гц. Амплітуду коливань признача­ють залежно від товщини ^тінки та консистенції бетонної суміші.

Тривалість ущільнення ^; жорстких бетонних сумішей у верти­кальних елементах форми визначається за формулою і коригу­ється за конкоетними умойями-

де Нб — товщина шару бетонної суміші, см; К\ — коефіцієнт, який залежить від відстані між боковими елементами опалубки. Якщо відстань 4...8 см, то Кі = 1,8...1,2, якщо 8... 15 см і більше, то

А-А

Ьша[ к у у

№

йр*Г ^