3. Прогрівання бетону в газоповітряному середовищі

Для прискорення тверднення у виробництві збірних залізобе­тонних виробів використовують прогрівання в середовищі гарячо­го повітря, пароповітряної суміші з низькою вологістю'при темпе­ратурі до 100 С і вище, а також у продуктах згоряння природного газу. Здійснюють це в камерах різних типів.

Найчастіше зазначені теплоносії використовують для теплової обробки виробів з легких бетонів на пористих заповнювачах. На­ростання міцності бетону на щільних заповнювачах можливе тіль­ки при наявності вологи, і чим довше вона зберігається в бетоні, тим довше бетон набирає міцність. У легкому бетоні волога може тривалий час зберігатися в пористому заповнювачі.

Рис. 7.3, Установка для тепловологісної об­робки виробів у продуктах згоряння при­родного газу:

■ - ' 'V "!

і) ' гг. ^

/ — система вентиляції; 2 —щілинна камера теп­лової обробки; 3 — теплогенератор; 4 — газопро­від; 5 — система рециркуляції; 6 — система конт­ролю температурного режиму

У зв’язку з відсмоктуван­ням вологи з бетонної суміші пористим заповню­вачем підвищуються структурна щільність і міцність бетону. Тому про­грівання виробів з легких бетонів гарячим повітрям чи газом створює сприят­ливі умови для приско­рення тверднення. Слід, однак, при цьому врахо­вувати спосіб ущільнення бетонної суміші. Так, ви­користовуючи для ущіль- ^

нення вакуумування, при якому в бетоні утворюються капілярні канали, наступне прогрівання гарячою газоповітряною сумішшю призведе до , висихання виробів, перш ніж бетон набуде потрібної міцності.

Високотемпературне прогрівання бетону в сухому середовищі повітря чи відхідних газів доцільно здійснювати в щілинних каме­рах безперервної дії (рис. 7.3).

Попереднє витримування виробів з легкого конструкційно-тепло­ізоляційного беуону повинно бути не менше години. Температура підвищується до 120 °С за 3 год, Ізотермічне прогрівання, залежно від товщини виробу,— 5...б год, остигання — 1...2 год.

Для теплової обробки виробів з легких бетонів на пористих піс­ках (шлаки, золи, подрібнений керамзитовий, аглопоритовиЙ чи перлітовий пісок), для яких характерні гідравлічна активність і на­явність великої кількості пилуватих фракцій, доцільно використо­вувати максимально високу температуру ізотермічного прогріван­ня (до 150°С). При цьому найповніше протікає реакція між _: активним кремнеземом пористих заповнювачів і продуктами гідра* . тації цементу.

Досвід використання високотемпературного сухого прогрівання показує, що через І...З год ізотермічного прогрівання легкобетон* них виробів вологовміст середовища досягає 60...70 %, внаслідок чого процес сушіння значно уповільнюється. Тому для інтенсифікя* ції процесу сушіння на стадії ізотермічного прогрівання через кож* ■ ні 0,5...1,0 год слід продувати камери, використовуючи систему ря« циркуляції. Видалення перезволоженого пароповітряного середоКі вища забезпечує вологість готових виробів у межах норми (Д&/ 12%).

При тепловій обробці виробів з важкого бетону, які мають дос­татню вологість, для запобігання пересушуванню слід передбачити систему дозволоження теплоносія.

У заводській практиці все ширше використовують теплову об­робку виробів з важкого й легкого бетону в середовищі продуктів згоряння природного газу. Витрати газу на теплову обробку І м³ керамзитобетону становлять 10... 14 м³, а важкого бетону—18... 20 м*.‘ Це сприяє зменшенню собівартості обробки виробів,