Розділ 3. Бюджетне планування

3.1. Організаційні засади бюджетного планування

Бюджетному плануванню належить центральне місце в управлінні фінансовою системою, оскільки з його допомогою досягаються необхідні пропорції в розподілі валового внутрішнього продукту між галузями економіки і територіями, забезпечуються фінансовими ресурсами пріоритетні сфери економічної діяльності, проводиться єдина фінансова політика на території держави. Бюджетне планування відіграє важливу роль у розподілі валового внутрішнього продукту на фонди споживання і нагромадження та у забезпеченні збалансованого розвитку економіки держави. Планування потреби у фінансових ресурсах держави займає особливе місце в управлінні соціально-економічними процесами, що відбуваються в суспільстві, регулюванні їх напрямку і динаміки, забезпеченні ефективного функціонування суб’єктів господарювання. На рис. 3.1. наведено організаційні засади бюджетного планування в Україні.

Рис. 3.1. Організаційні засади бюджетного планування України

План - це науково обґрунтована програма, що визначає головні напрямки, кількісні і якісні показники розвитку економіки. Фінансові прогнози, програми і плани, які розробляються в країні на усіх рівнях національної економіки, є найважливішими інструментами реалізації фінансової політики як держави так і суб’єктів господарювання. Саме вони дозволяють організувати чітку, продуману, всебічно обґрунтовану роботу з досягнення поставлених перед державою цілей та задач.

У процесі бюджетного планування вирішується низка економічних завдань:

• визначення загальної потреби держави у фінансових ресурсах, необхідних для виконання заходів соціально-економічного розвитку суспільства;

• досягнення найвищої ефективності у розподілі бюджетних ресурсів між бюджетами регіонів, галузями економіки і конкретними видатками;

• забезпечення прогнозування соціально-економічних процесів;

• визначення пріоритетних напрямів витрачання бюджетних коштів з метою забезпечення пропорційного й динамічного розвитку суспільства, та усунення можливих диспропорцій;

• забезпечення цільового використання і режиму економії у використанні бюджетних коштів;

• формування необхідних обсягів резервів.

Основним змістом планування є процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання або забезпечення розвитку держави необхідними фінансовими ресурсами та підвищення ефективності їх використання. Планування передбачає розробку та обґрунтування планових показників розвитку економіки в майбутньому, дотримання економічних нормативів. Важливою складовою частиною планування та розробки фінансово-економічної політики держави є прогнозування, яке закладає основи планування. Прогнозування використовується для визначення тенденцій розвитку національного господарства та виявлення факторів що мають найбільший вплив на дані зміни з метою їх посилення або усунення. Процес прогнозування слід розглядати як перший етап планування, який визначає тенденції розвитку явищ та процесів, та виявляє їх причини та можливі наслідки.

Особливої актуальності процес прогнозування набуває під час дослідження тенденцій, які виникають на макрорівні, а саме:

• визначення динаміки доходів і видатків державного бюджету;

• визначення майбутнього обсягу національного доходу, валового внутрішнього продукту;

• оцінка структури платіжного балансу, інфляційних процесів у країні та рівня безробіття;

• інші.

Процес прогнозування відіграє провідну роль під час складання програм соціального і економічного розвитку держави, які розробляються на середньострокову та довгострокову перспективу. Дотримання та вчасне виконання національних, галузевих та регіональних програм дозволяє здійснювати ефективну реалізацію державної політики. Складовою частиною планування та прогнозування є бюджетне планування. Економічна сутність бюджетного планування полягає в централізованому розподілі та перерозподілі ВВП між ланками бюджетної системи на основі загальнонаціональної соціально-економічної програми розвитку. Бюджетне планування є основною частиною загальнодержавного планування, оскільки забезпечує визначення обсягів доходів та видатків найбільшого фонду держави – державного бюджету. Бюджетне планування здійснюється на перших трьох стадіях бюджетного процесу, а саме: складання, розгляд і затвердження бюджету. Реалізація бюджетного планування відбувається у вигляді складання проекту зведеного державного бюджету – основного загальнодержавного фонду централізованих коштів держави.

В сучасній нормативній базі щодо регламентування бюджетних відносин відсутнє визначення терміна “бюджетне планування”.

В. Федосов, В. Опарін, Л. Сафонова під бюджетним плануванням розуміють своєрідний інструмент системи фінансового управляння спрямованого на ефективності, дієвості та прозорості бюджетного сектору, що здійснюється шляхом встановлення бюджетних цілей. [62,С. 148]

В.Д. Базилевич, Л.О. Баластрик розглядають бюджетне планування як централізований розподіл і перерозподіл вартості внутрішнього валового продукту і національного доходу між ланками бюджетної системи на основі національної соціально-економічної програми розвитку країни в процесі складання і виконання бюджетів та позабюджетних фондів. [50,С. 252]

Є.О. Галушка під бюджетним плануванням розуміє комплекс організаційно-технічних, методичних і методологічних заходів, що дозволяє визначати основні показники (доходи, видатки, міжбюджетні трансферти) державного та місцевих бюджетів у ході їх складання, розгляду та затвердження. [53,С. 79]

О.Д. Василик, К.В. Павлюк тлумачать бюджетне планування як науково обґрунтований процес визначення джерел створення і напрямків використання бюджетних ресурсів в економіці держави з метою забезпечення стабільного економічного і соціального розвитку [51,С. 60].

Л.Є Клець визначає бюджетне планування як комплекс організаційно-технічних, методичних і методологічних заходів із визначення доходів та видатків бюджетів у ході їх складання, розгляду і затвердження з метою забезпечення сталого економічного зростання та проведення цілеспрямованої соціальної політики держави [55,С.60]. Узагальнюючи ці визначення можна дійти висновку, що бюджетне планування – це сукупність організаційно-технічних, методичних і методологічних заходів із визначення доходів та видатків бюджетів у процесі їх складання, розгляду і затвердження з метою забезпечення ефективної реалізації соціально-економічної програми розвитку країни.

Загальні засади бюджетного планування здійснюються на основі чинних нормативно-правових актів:

• Конституції України;

• Бюджетного кодексу України;

• Законів України;

• Указів Президента України;

• Постанов Кабінету Міністрів України;

• Державних програм економічного і соціального розвитку;

• Інших нормативно-правових актів.

Основним нормативно-правовим актом щодо реалізації державою бюджетного прогнозування є Бюджетний кодекс України, Закон України “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України” від 23.03.2000 р. № 1602-III.