9.4. Порядок проведення Державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту.
Порядок проведення органами Державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності суб’єктів господарювання затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 25.03.2006 р. № 361 (зі змінами і доповненнями, внесеними постановою КМУ від 29.11.2006 р. № 1673). Дія цього Порядку не поширюється на бюджетні установи.
Органи Державної контрольно-ревізійної служби проводять аудит діяльності суб’єктів господарювання державного сектору економіки, а також інших суб’єктів господарювання, що отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно.
Під час аудиту обов’язковій оцінці підлягає рівень управління фінансово-господарською діяльністю суб’єкта господарювання, яке полягає у забезпеченні:
дотримання вимог законодавства, актів і рішень органів управління та суб’єкта господарювання;
достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності;
збереження активів;
досягнення визначених цілей і завдань або набуття кращого досвіду діяльності інших суб’єктів господарювання з виконання показників економічності, продуктивності і результативності.
Аудит проводиться відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи, який складається та затверджується в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Аудит казенних підприємств, а також суб’єктів господарювання державного сектору економіки, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, проводиться щороку.
Перед початком аудиту керівнику суб’єкта господарювання надсилається не пізніше ніж за десять календарних днів відповідне повідомлення із зазначенням строку аудиту та відповідальних за його проведення посадових осіб.
Тривалість аудиту не може перевищувати 90 календарних днів.
Аудит діяльності юридичних осіб, що входять до асоціації (корпорації, консорціуму, концерну, іншого об'єднання), проводиться, як правило, одночасно.
Процес аудиту складається з чотирьох етапів (рис. 9.5).
На першому етапі вивчаються та аналізуються:
нормативно-правові акти, установчі, розпорядчі та інші документи суб’єкта господарювання;
розпорядчі документи органу управління суб’єкта господарювання;
фінансова і статистична звітність суб’єкта господарювання та у разі потреби інших суб’єктів господарювання, однотипних за певними характеристиками їх діяльності;
матеріали попередніх контрольних заходів.
Інформацію можна одержувати як на письмовий запит посадової особи органу Державної контрольно-ревізійної служби, так і від суб’єкта господарювання за місцем його знаходження.
Своєчасне і в повному обсязі подання інформації на запит органу Державної контрольно-ревізійної служби забезпечується керівником суб’єкта господарювання або особою, що виконує його обов’язки. За результатами опрацювання інформації складається план аудиту, який затверджує керівник органу Державної контрольно-ревізійної служби.
План повинен включати:
стислу характеристику суб’єкта, фінансово-господарська діяльність якого підлягає аудиту;
обґрунтування попередньо виявлених недоліків і проблем, які вплинули або можуть негативно вплинути на рівень управління фінансово-господарською діяльністю;
обсяг аудиту – напрями чи питання діяльності, які передбачається перевірити; фактори, які можуть впливати на хід аудиту та його результати;
склад фахівців, що залучаються у процесі проведення аудиту;
графік проведення аудиту.
Під час другого етапу уточнюється інформація, зібрана на першому етапі, та конкретизуються і аналізуються недоліки і проблеми, які вплинули або можуть негативно вплинути на рівень управління фінансово-господарською діяльністю суб’єкта господарювання; готується програма проведення аудиту, що затверджується керівником органу Державної контрольно-ревізійної служби. У програмі зазначається перелік ризикових операцій фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання, які передбачається перевірити, методи перевірки та процедура їх застосування, а також відповідальні особи та графік проведення.
Рис. 9.5. Етапи проведення державного фінансового аудиту діяльності суб’єктів господарювання органами Державної контрольно-ревізійної служби.
Із зазначеною програмою ознайомлюється керівник суб’єкта господарювання. У разі проведення аудиту з ініціативи суб’єкта господарювання або його органу управління можливе попереднє узгодження програми з відповідним керівником.
Під час третього етапу підтверджується або спростовується інформація стосовно недоліків і проблем в управлінні фінансово-господарською діяльністю суб’єкта господарювання.
Обрані методи перевірки та процедура їх застосування повинні забезпечувати обґрунтованість висновків за результатами оцінки рівня управління такою діяльністю.
У ході перевірки аналізуються:
дані фінансових та бізнес-планів, бухгалтерських (первинних і зведених) документів, статистичної та фінансової звітності, договорів, розпорядчих та інших документів суб’єкта господарювання, пов’язаних з плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського обліку, складенням фінансової звітності та організацією внутрішнього контролю;
фактична наявність та стан активів.
Під час четвертого етапу готуються висновки за результатами оцінки рівня управління фінансово-господарською діяльністю суб’єкта господарювання виходячи з істотності їх впливу на фінансово-господарську діяльність за такими загальними розділами:
1) зовнішній – незалежний від суб’єкта господарювання характер, зокрема стосовно достатності нормативно-правового забезпечення його діяльності, рівня її регламентації органом управління суб’єкта;
2) внутрішній – прийняття рішень або бездіяльність посадових осіб суб’єкта господарювання, передусім щодо організації системи внутрішнього контролю.
За результатами аудиту складається аудиторський звіт, який повинен включати висновки стосовно дотримання законодавства і забезпечення ефективності фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання та обґрунтовані рекомендації щодо її удосконалення.
Аудиторський звіт розглядається за участю посадових осіб суб’єкта господарювання. Їх зауваження і пропозиції враховуються або відображаються у протоколі розбіжностей, який додається до звіту.
Аудиторський звіт подається керівникові суб’єкта господарювання, його органу управління, а також відповідно до визначених законодавством повноважень Кабінетові міністрів України та Мінфіну.
За рішенням керівника органу Державної контрольно-ревізійної служби, посадові особи якого проводили аудит, аудиторський звіт може надсилатися іншим зацікавленим органам державної влади, а також органам місцевого самоврядування.
Результати аудиту можуть оприлюднюватися через засоби масової інформації.
Методику проведення аудиту і форму аудиторського звіту затверджує Головне контрольно-ревізійне управління України.
Керівник суб’єкта господарювання зобов’язаний інформувати орган державної контрольно-ревізійної служби про стан врахування рекомендацій, що містяться у аудиторському звіті.
У разі виявлення під час аудиту фактів порушення законодавства, що містять ознаки злочину, органами Державної контрольно-ревізійної служби невідкладно інформується правоохоронний орган.