Операції за іншими платежами, які тимчасово віднесені на доходи місцевого бюджету
Інші платежі, які тимчасово віднесені на доходи місцевого бюджету, зараховуються на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3422 «Інші кошти, тимчасово віднесені на доходи місцевого бюджету» плану рахунків. Інформація про надходження з урахуванням повернень інших платежів, які тимчасово віднесені на доходи місцевого бюджету, одночасно відображається на рахунках, відкритих за рахунком бюджетного обліку 6422 «Інші кошти, тимчасово віднесені на доходи місцевого бюджету». Кредитовий залишок за рахунком бюджетного обліку 6422 «Інші кошти, тимчасово віднесені на доходи місцевого бюджету» відображає інформацію про надходження інших платежів, які тимчасово віднесені на доходи місцевого бюджету, наростаючим підсумком з початку року.
Залишки коштів на рахунках, відкритих за балансовим рахунком 3422 «Інші кошти, тимчасово віднесені на доходи місцевого бюджету», розподіляються та спрямовуються за призначенням згідно з вимогами нормативно-правових актів.
7.3. Виконання місцевих бюджетів за видатками
Центральне місце в економічній системі кожної держави займають місцеві бюджети, оскільки вони виступають важливим чинником економічного розвитку і фінансової стабільності регіону. За допомогою місцевих бюджетів реалізуються перспективні цілі національного розвитку, здійснюються процеси перерозподілу фінансових ресурсів, проводиться фінансування видатків.
Виконання видаткової частини місцевих бюджетів дозволяє реалізувати комплекс тих функцій та завдань, що сприяють покращенню не лише впорядкування регіону, але і впливають на соціально-економічне забезпечення його мешканців. Використання бюджетних коштів повинно здійснюватись відповідно до затверджених Верховною радою України напрямів бюджетної політики на відповідний бюджетний період та з урахуванням принципів субсидіарності та цільового використання коштів.
В сучасній фінансовій літературі під терміном виконання бюджетів часто розуміють забезпечення своєчасного і повного надходження запланованих доходів у цілому і за кожним джерелом, а також своєчасного, повного і безперервного фінансування передбачених бюджетами заходів. Класифікація видатків, що здійснюються за рахунок місцевих бюджетів наведена на рис. 7.11.
Виконання видаткової частини місцевих бюджетів повинно здійснюватись з дотриманням наступних принципів:
цільового використання – використання бюджетних коштів повинно здійснюватись лише на ті цілі, які визначені бюджетними призначеннями;
публічності та прозорості – інформація про хід та обсяги виконання місцевих бюджетів має бути доступною для ознайомлення;
ефективності – учасники бюджетного процесу повинні прагнути досягнення запланованих цілей за мінімального обсягу бюджетних коштів;
повноти – обсяг видатків, що передбачений затвердженим бюджетом повинен бути виконаний в повному обсязі та включені до звіту про виконання місцевого бюджету;
єдності – використання бюджетних коштів повинно здійснюватись з дотриманням єдиної інформаційно-правової бази, при використанні єдиної бюджетної класифікації видатків, обсяг яких відображається в єдиній національній грошовій одиниці.
обґрунтованості – зміна обсягу видатків затвердженого місцевого бюджету має здійснюватись лише за умови наявності рішення відповідного органу місцевого самоврядування та зазначенням статей видатків, що підлягають корегуванню.
Рис. 7.11. Склад та структури видатків місцевих бюджетів.
Дотримання вищеперерахованих принципів виконання видаткової частини місцевих бюджетів ускладнюється особливостями планування дохідної частини бюджету, обсяг якої, як правило, є завищеним. Недоотримання бюджетних коштів на рівні місцевих бюджетів протягом бюджетного періоду, призводить до перерозподілу коштів між статями бюджету і відповідно до зниження ефективності їх використання та неможливості виконання поставлених цілей у повному обсязі. Обслуговування місцевих бюджетів за видатками здійснюється в декілька етапів, рис. 7.12.
Рис. 7.12. Етапи виконання видаткової частини місцевих бюджетів
Виконання видаткової частини місцевих бюджетів розпочинається одночасно із затвердженням місцевого бюджету відповідного рівня та складанням розпису видатків даного бюджету.
Розпис видатків бюджету це – це нормативний документ, в якому головний розпорядник бюджетних коштів визначає розподіл бюджетних асигнувань за регламентовані проміжки часу та кодами бюджетної класифікації. Розпис видатків місцевого бюджету складається з річного та помісячного розпису асигнувань та здійснюється фінансовими або виконавчими органами місцевих рад. Річний розпис асигнувань місцевого бюджету застосовується для розподілу бюджетних асигнувань головним розпорядником бюджетних коштів для виконання передбачених у бюджеті програм або виконання покладених на нього функцій відповідно до кодів економічної класифікації видатків. Помісячний розпис асигнувань місцевого бюджету застосовується для розподілу бюджетних асигнувань головних розпорядників бюджетних коштів у розрізі кодів економічної класифікації бюджету для кожного місяця бюджетного періоду. Розпис видатків місцевого бюджету фінансові органи та виконавчі органи місцевих рад подають до територіального відділення орану Казначейства з доведенням до головних розпорядників коштів витягів з даного розпису. Доведені до головних розпорядників обсяги розпису асигнувань, підлягають розподілу між підпорядкованими йому розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів. Наявні обсяги бюджетних асигнувань виступають фінансовою підставою для складання кошторисів доходів і видатків та планів асигнувань.
На першому етапі обслуговування місцевих бюджетів за видатками головні розпорядники коштів місцевих бюджетів до початку бюджетного року визначають мережу розпорядників коштів місцевих бюджетів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів, які уповноважені на виконання бюджетних програм, за територіями, чітко визначившись з статусом кожної установи, яка обслуговується у відповідному органі Казначейства України.
Розпорядник бюджетних коштів не може бути включений одночасно до мережі головного розпорядника та розпорядника нижчого рівня за одним кодом тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів. До мережі відповідних розпорядників бюджетних коштів включаються підприємства (установи, організації), унесені до єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, у порядку, встановленому Казначейством України. Мережа складається установами за кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів, за якими вони визначені головними розпорядниками коштів на наступний бюджетний рік. Не пізніше ніж за 15 днів до початку бюджетного року головні розпорядники подають до органу Казначейства України на паперових і електронних носіях мережу розпорядників коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів, погоджену з відповідним фінансовим органом.
У процесі виконання місцевих бюджетів розпорядниками бюджетних коштів можуть виникнути зміни їх мережі. Зміни мережі можуть виникати в разі включення до мережі нової установи, виключення установи з мережі, уточнення реквізитів тощо. Реєстр змін до мережі розпорядників коштів місцевих бюджетів з обґрунтуванням, погоджений відповідним фінансовим органом, подається на паперових та електронних носіях до відповідного органу казначейства України за місцем їх обслуговування. Органи Казначейства України здійснюють перевірку відповідності мережі щодо розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, що безпосередньо обслуговуються у відповідному органі Казначейства України.
На другій стадії виконання видаткової частини місцевого бюджету здійснюється затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів. Головні розпорядники коштів протягом трьох робочих днів після отримання витягу з річного розпису асигнувань з місцевих бюджетів подають територіальним управлінням Казначейства України розподіл показників зведених кошторисів, зведення показників спеціального фонду кошторису, розподіл показників зведених планів асигнувань із загального фонду місцевих бюджетів, розподіл показників зведених планів надання кредитів із загального фонду місцевих бюджетів, розподіл показників зведених планів спеціального фонду місцевих бюджетів у розрізі розпорядників коштів нижчого рівня та одержувачів коштів відповідно до мережі на паперових та електронних носіях за формами, визначеними нормативно-правовими актами України. Розпорядники, які не мають підвідомчих установ, подають кошторис та план асигнувань із загального фонду місцевих бюджетів. До кошторису додається зведення показників спеціального фонду кошторису на відповідний рік та план спеціального фонду місцевих бюджетів.
Третій етап виконання місцевих бюджетів за видатками передбачає взяття розпорядниками коштів бюджетних зобов’язань, облік яких здійснюється відповідно до наказу Державного казначейства України № 136 від 09 липня 2004 року. Розпорядники бюджетних коштів, відповідно до діючого законодавства, можуть брати зобов’язання лише в межах передбачених обсягів бюджетних асигнувань. Використання бюджетних коштів на погашення зобов’язань, що перевищують встановлені ліміти заборонено.
Одержувачі коштів місцевого бюджету подають до органу Казначейства України план використання бюджетних коштів за формою, визначеною нормативно-правовими актами України, затверджений керівником за погодженням з розпорядником коштів. План використання бюджетних коштів є основним плановим документом, відповідно до якого одержувачі витрачають бюджетні кошти. За відсутності зазначеного документа видатки з рахунку одержувача здійснювати заборонено. Невикористані асигнування поточного місяця розпорядник бюджетних коштів має право використовувати в наступні місяці протягом бюджетного періоду. В разі невикористання асигнувань протягом бюджетного періоду, вони анулюються і не враховуються в наступних бюджетних періодах.
З метою підвищення самостійності розпорядників бюджетних коштів щодо управління фінансовими ресурсами їм надано право самостійно визначати період реєстрації зобов’язання в межах розширеного коду економічної класифікації видатків. Якщо місцевий бюджет не затверджено в установлений законодавством термін, фінансові органи та міські, сільські, селищні ради або їх виконавчі органи на паперових та електронних носіях до 30 грудня відповідного бюджетного року направляють тимчасовий розпис асигнувань з місцевих бюджетів органам Казначейства України, які реєструють їх на відповідних рахунках.
Видатки за рахунок власних надходжень розпорядників здійснюються в межах тимчасових індивідуальних кошторисів та наявних коштів на спеціальних реєстраційних рахунках розпорядників на підставі платіжних доручень та підтвердних документів на здійснення платежу.
Бюджетні зобов’язання беруться як за загальним так і за спеціальним фондом бюджету:
за загальним фондом бюджету - в межах бюджетних асигнувань установлених кошторисом.
за спеціальним фондом бюджету – в межах фактичних надходжень до фонду та бюджетних асигнувань установлених кошторисом.
Розпорядники бюджетних коштів у процесі своєї діяльності здійснюють видатки за постійними статями: оплата праці, придбання матеріалів та устаткування.
Витрати на оплату праці враховуються в процесі формування бюджету та під час складання кошторису як постійні витрати, і розраховуються виходячи з штатного розпису бюджетної установи та розміру посадових окладів.
Придбання матеріалів та устаткування в бюджетних установах здійснюється відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 24.06.2010 р. № 2289-VІ.
Прийняття закону було здійснено з метою створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобігання проявам корупції, забезпечення ефективного використання бюджетних коштів.
Процедура державних закупівель застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товарів, послуг дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт - 300 тисяч гривень.
Процедура державних закупівель наведена на рис. 7.13.
Здійснення державних закупівель відбувається в межах кошторису (річного плану) бюджетною установи, який подається Державній казначейській службі України.
На четвертому етапі виконання видаткової частини місцевих бюджетів розпорядники бюджетних коштів перевіряють відповідність товарів їх фактичному обсягу та кваліфікаційним характеристикам, у результаті чого складають звіт про відповідність отриманих товарів заявленим вимогам.
На п’ятому етапі виконання видаткової частини місцевих бюджетів органи Казначейства України здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів шляхом проведення платежів з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників.
Органи Казначейства України здійснюють видатки на підставі платіжних доручень розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у разі наявності в обліку відповідного зобов'язання та фінансового зобов'язання у межах залишків коштів на рахунках розпорядників та одержувачів бюджетних коштів. Підтверджувальні документи взяття бюджетних зобов’язань у вигляді договорів, угод на отримання товарів (виконання робіт, послуг), звітів про результати проведення процедури закупівлі реєструються в органах Казначейства шляхом присвоєння реєстраційного номера. Форма, обов'язкові реквізити платіжних доручень та вимоги щодо заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначено Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/8976. Строк дії платіжного доручення розпорядників бюджетних коштів, одержувачів та інших клієнтів встановлений у межах 10 календарних днів з дня його виписки.
З метою забезпечення контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів органи Казначейства України в частині виконання місцевих бюджетів за видатками здійснюють:
попередній контроль - на етапі реєстрації зобов'язань розпорядників та одержувачів бюджетних коштів;
поточний контроль - у процесі оплати рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.
Рис 7.13 Процедура державних закупівель
За правильність оформлення та достовірність інформації, наведеної у платіжному дорученні, відповідає розпорядник (одержувач) бюджетних коштів.
Використання товарів, робіт, послуг для виконання бюджетних програм здійснюється на шостому етапі виконання видаткової частини місцевих бюджетів. Складність цього етапу полягає у визначенні оптимально необхідного їх обсягу, а також дотриманні максимальної ефективності під час їх використання та зберігання.