3.2. Методичне забезпечення бюджетного планування

З метою забезпечення передбачуваності бюджетного процесу в більшості країн світу було запроваджено бюджетне планування як дієвий інструмент підвищення ефективності використання бюджетних коштів. Запровадження бюджетного планування вимагає розробки чіткої, єдиної методичної бази його застосування, оскільки бюджетне планування охоплює всі сфери національної економіки. Методика бюджетного планування включає задачі, принципи та методи його реалізації.

Серед основних задач бюджетного планування слід виділити наступні:

• визначення реальної величини доходів, які необхідно мобілізувати в наступному бюджетному періоді;

• оптимізація обсягів бюджетних видатків за кожним напрямком;

• збалансування величини доходів і видатків бюджету;

• підвищення ефективності використання наявних бюджетних ресурсів;

• оптимізація обсягів державного боргу;

• створення резервів бюджетних коштів.

Враховуючи пріоритети, завдання та вимоги які покладені перед бюджетною системою України, напрямки бюджетної політики бюджетне планування базується на таких принципах:

• єдності планів – планування та прогнозування бюджету повинно здійснюватись з урахуванням програм соціально-економічного розвитку країни, окремих галузей та регіонів;

• обґрунтованості – здійснення бюджетного планування повинно ґрунтуватись на реалістичних макроекономічних показниках економічного і соціального розвитку держави;

• науковості – стимулювання впровадження новітніх наукових розробок та світового досвіду під час прогнозування та планування бюджету, а також складання програм соціально-економічного розвитку територій;

• публічності та прозорості – розроблені прогнози та програми соціально-економічного розвитку мають бути доступними для сприйняття суспільством;

• відповідальності – органи державної влади та місцевого самоврядування несуть відповідальність за розробку, затвердження та виконання програм соціально-економічного розвитку країни та її адміністративно-територіальних одиниць;

• пріоритетності – планування та прогнозування соціально-економічних явищ та процесів повинно враховувати пріоритетність державних інтересів над інтересами суб’єктів господарювання.

Методи бюджетного планування – це сукупність способів підготовки, розробки, обґрунтування, взаємоузгодження та оптимізації планових рішень і завдань з метою знаходження найкращого варіанту. В процесі бюджетного планування використовують такі методи, рис. 3.2.

Рис.3.2. Методи бюджетного планування

Аналітичний метод бюджетного планування полягає в досліджені абсолютних чи відносних змін певного показника в базовому періоді під впливом певних факторів у плановому періоді. За допомогою даного методу здійснюється моделювання та прогнозування динаміки показників, що визначають дію окремих факторів. Метод є достатньо зручним, має точний характер і не потребує значних витрат часу.

Метод прямого рахунку – передбачає здійснення детальних планових розрахунків окремих складових бюджетного показника. Метод є найбільш точним та достовірним, застосовується при кошторисному плануванні та поточному плануванні проекту бюджету. Недоліком даного методу є необхідність наявності значної аналітичної бази даних для проведення розрахунків та його трудомісткість.

Нормативний метод – базується на плануванні окремих показників на основі заздалегідь встановлених нормативів. Під нормативом у сучасній економічній літературі прийнято розуміти показник, згідно з якими проводиться певна робота або здійснюється діяльність. Даний метод сприяє економії коштів та виявленню бюджетних резервів. Недоліком даного методу є необхідність визначення якості норм, що використовуються, та потреба їх постійного перегляду й уточнення.

Балансовий метод – забезпечує збалансованість між надходженнями та витратами ресурсів за видами та регіонами. Даний метод застосовується для співставлення наявних ресурсів з потребою в них, з метою забезпечення успішного виконання бюджету та визначення пропорцій розвитку економіки. Бюджетне планування за допомогою балансового методу відображається у вигляді складання матеріальних, трудових, міжгалузевих, платіжних та інших балансів. Недоліком методу є необхідність наявності значної аналітичної бази даних для проведення розрахунків та його трудомісткість.

Програмно-цільовий метод – застосовується при необхідності фінансового забезпечення окремих державних програм соціально-економічного розвитку. Використовується з метою встановлення безпосереднього зв’язку між обсягами виділених бюджетних коштів і результатами їх використання.

Специфічною формою фінансового планування в бюджетних установах є кошторисне фінансування. Кошторисно-бюджетний метод фінансування державних і комунальних установ невиробничої сфери є одним із основних способів їх фінансового забезпечення.

Дослідження специфіки кошторисного фінансування бюджетних установ в Україні присвячено наукові роботи багатьох вітчизняних та іноземних науковців. Кошторисно-бюджетне фінансування – це метод безповоротного, безвідплатного виділення бюджетних коштів бюджетним установам на основі фінансових планів – кошторисів бюджетних установ. Даний метод фінансування притаманний майже всій бюджетній сфері суспільства, що базується на державній або комунальній формі власності. На кошторисно-бюджетному фінансуванні утримуються державні та комунальні установи соціальної сфери; освітні установи, установи охорони здоров'я, культури, оборони; органи законодавчої та виконавчої влади. Основою кошторисно-бюджетного фінансування є кошторис.

Кошторис доходів і видатків бюджетної установи – основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень. Бюджетним кодексом України встановлено, що бюджетне призначення це – повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Кошториси бюджетних установ складаються за двома фондами – загальним та спеціальним. Загальний фонд містить обсяг надходжень з загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою своїх функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету. Спеціальний фонд містить обсяг надходжень з спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів бюджетною установою. Класифікація видів кошторисів бюджетних установ та їх призначення наведена в табл. 3.1.

Кошторисно-бюджетне фінансування базується на дотримані таких принципів:

• органічний зв'язок кошторисів з планом соціально-економічного розвитку регіону - витрати бюджетних установ визначаються соціально-економічним планом розвитку тієї території, де розташована ця бюджетна установа.

• цільове призначення бюджетних асигнувань – всі витрати бюджетних установ повинні бути згруповані відповідно до розділів бюджетної класифікації, перевищення ліміту видатків за кожного окремою статтею не допускається.

• дотримання режиму економії – під час витрачання бюджетних коштів повинна бути досягнута максимальна ефективність діяльності бюджетної установи при мінімальному використанні грошових ресурсів.

• систематичного контролю – здійснення вищими за рівнем організації та фінансування органами комплексного контролю за фінансовою діяльністю бюджетних установ.

Таблиця 3.1

Види кошторисів бюджетних установ та їх призначення

№ п/п	Види кошторисів	Призначення кошторисів бюджетних установ
	Індивідуальні кошториси	Відображають потребу у фінансових ресурсах окремих бюджетних установ з врахуванням специфіки їх функціонування.
	Загальні кошториси	Складаються централізованими бухгалтеріями для фінансування однотипних невеликих бюджетних установ (шкіл, бібліотек, клубів). У загальних кошторисах розшифровується обсяг фінансування на кожну конкретну бюджетну установу.
	Кошториси на централізовані заходи	Кошториси, які складаються на проведення одноразових акції міністерствами, відділами виконкомів. Ці кошториси затверджуються окремо за кожним заходом керівниками міністерств, держадміністрацій, виконавчими органами відповідних рад за тими планами згідно з якими буде проведено той чи інший захід.
	Зведені кошториси	Кошториси, у яких вміщено видатки на утримання установ підпорядкованих одному міністерству. Зведені кошториси об’єднують у собі всі інші види кошторисів та не підлягають затвердженню.

П орядок складання кошторисів бюджетних установ регламентується чинним законодавством та визначається постановою Кабінету Міністрів України № 228 «Про затвердження порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» зі змінами і доповненнями від 25.03.2009 р. На рис. 3.3 наведена послідовність дій у процесі складання кошторисів бюджетних установ.

Рис.3.3. Порядок складання кошторисів бюджетних установ

1. Доведення граничних обсягів видатків загального фонду бюджету.

2. Встановлення граничних обсягів видатків розпорядників нижчого рівня.

3. Складання проектів кошторисів та подання їх вищестоящим органам.

4. Формування бюджетних запитів та включення їх до проектів відповідних бюджетів.

5. Доведення головним розпорядникам лімітних довідок щодо обсягів бюджетних асигнувань.

6. Доведення показників лімітної довідки розпорядникам нижчого рівня.

7. Уточнення проектів кошторисів, складання проектів планів асигнувань загального фонду бюджету відповідного рівня.

8. Уточнення зведених кошторисів, проектів зведеного плану асигнувань.

9. Затверджений розпис Державного бюджету України.

10. Витяг з розпису Державного бюджету України.

Порядок складання проектів кошторисів розпочинається з доведення до головних розпорядників Міністерством фінансів України, Міністерством фінансів АРК, місцевими фінансовими органами загального фонду проекту відповідного бюджету. Головні розпорядники встановлюють для розпорядників нижчого рівня граничні обсяги видатків з загального фонду бюджету.

Термін подання проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня і методичні вказівки щодо їх складання встановлюється головними розпорядниками так, щоб проекти зведених кошторисів могли бути своєчасно оформлені як бюджетні запити.

Головні розпорядники розглядають проекти кошторисів розпорядників нижчого рівня щодо законності та правильності розрахунків доцільності запланованих видатків, правильності їх розподілу щодо економічної класифікації та складають проекти зведених кошторисів. На основі проектів зведених кошторисів головні розпорядники формують бюджетні запити, які подаються в Міністерство фінансів України, Міністерство фінансів АРК та місцевим фінансовим органам для включення до проектів відповідних бюджетів у встановленому ними порядку. Після затвердження державного та місцевих бюджетів проекти зведених кошторисів приводять у відповідність з показниками цих бюджетів.

Порядок розгляду і затвердження кошторисів розпочинається у тижневий термін після опублікування закону України «Про державний бюджет України» та рішень про місцеві бюджети. Міністерство фінансів України, Міністерство фінансів Автономної республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників лімітні довідки про бюджетні асигнування.

Лімітна довідка – документ, який містить затверджені бюджетні призначення та їх помісячний розподіл. Показники лімітної довідки доводяться головними розпорядниками до розпорядників нижчого рівня для уточнення проектів кошторисів і складання проектів планів асигнувань. Розпорядники свої виправлення приводять у відповідність з бюджетними асигнуваннями.

Проекти кошторисів і планів асигнувань установ розглядаються головним розпорядником, який зобов’язаний:

- забезпечити виконання вимог законодавства, а також вказівок щодо складання кошторисів на наступний рік;

- додержуватись режиму економії, не допускати включення до кошторису видатків без потреби;

- забезпечити в проектах кошторисів додержання визначених у лімітних довідках річних обсягів асигнувань;

- не допускати прийняття в кошторисах сум, не підтверджених розрахунками та економічно необґрунтованих.

Головні розпорядники у двотижневий термін після одержання лімітних довідок подають Міністерству фінансів України, Міністерству фінансів АРК, місцевим фінансовим органам уточнені проекти зведених кошторисів, планів асигнувань для складання і затвердження розпису відповідно бюджету. Міністерство фінансів України надсилає Державній казначейській службі України для реєстрації, обліку та виконання затверджений розпис Державного бюджету України. Державна казначейська служба України впродовж трьох робочих днів після затвердження розпису доводить до головних розпорядників витяги з його складових частин, які є підставою для затвердження кошторисів та планів асигнувань. Кошториси та плани асигнувань повинні бути затверджені впродовж 30 календарних днів після затвердження розписів відповідних бюджетів. Затвердження кошторисів здійснюється як за загальним так і за спеціальним фондами на рік керівником відповідної вищестоящої установи.

З метою здійснення контролю за відповідністю асигнувань, визначених у кошторисах територіальні органи казначейства проводять реєстрацію та ведуть облік зведених кошторисів та планів асигнувань.