Тема 3. Методологічні основи підготовки проектів управлінських рішень

Друга можливість - діяти згідно з минулим досвідом, коли не вистачає часу на збір додаткової інформації або витрати на неї надто високі, тому що часові та інформаційні обмеження мають важливе значення при прийнятті управлінських рішень.

З плином часу, як правило, ситуації змінюється. Якщо зміни значні, ситуація може реформуватися настільки, що критерії для прийняття рішення стануть недійсними. Тому рішення слід приймати і втілювати в життя, поки інформація та припущення, на яких ґрунтуються рішення, залишаються релевантними й точними.

На практиці для формалізації прийняття рішень в умовах невизначеності найчастіше застосовують теорію ігор.

Теорія ігор - це математична теорія конфліктних ситуацій, яка забезпечує розробку рекомендацій щодо раціоналізації дій учасників "ігрового конфлікту". Побудована спрощена модель конфліктної ситуації, яка аналізується, називається грою.

Для забезпечення можливості математичного аналізу гри повинні обов'язково бути розроблені: правила гри та система умов, що регламентує можливі варіанти дій гравців, обсяг інформації кожної сторони про поведінку іншої сторони, підсумок гри, до якого призводить певна сукупність ходів.

Існує таке поняття як гра з нульовою сумою, якщо один гравець виграє рівно стільки ж, скільки програє інший, тобто сума виграшів дорівнює нулю. У грі з нульовою сумою інтереси суперників прямо протилежні. Теорія ігор займається аналізом тільки тих ігор, які містять особисті ходи. Такі ігри будуються на основі стратегії гравця.

Залежно від кількості можливих стратегій ігри поділяються на "скінченні" та "нескінченні". Гра називається скінченною, якщо у кожного гравця є визначена кількість стратегій, і нескінченною, якщо хоча б в одного гравця с необмежена кількість стратегій.

Оптимальною стратегією гравця є така стратегія, яка під час багаторазового повторення гри забезпечує цьому гравцеві максимально можливий середній виграш. У разі вибору оптимальної стратегії підставою для роздумів є припущення, що суперник не поступається і робить все для того, щоб завадити досягнути поставленої мети.

75

Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті

4. Моделювання при прийнятті управлінських рішень:

поняття та підходи

Великі успіхи та визнання в усіх галузях сучасної науки принесло широке застосування у XX ст. методу моделювання. Однак методологія моделювання тривалий час розвивалась незалежно окремими науковцями. Була відсутня єдина система понять, термінологія. Лише поступово визначалося значення моделювання як методу наукового пізнання, як важливої наукової категорії. Саме тому використання моделей управління є актуальним на сучасному етапі.

Під моделюванням розуміють процес побудови, вивчення та використання моделей. Воно обов'язково включає побудову абстракцій, аналогій, конструювання наукових гіпотез. Тому, звичайно, можна запитати: чи є моделювання особливим методом наукового пізнання, чи не є воно синонімом процесу теоретичного дослідження або процесу пізнавальної діяльності взагалі?

Моделювання є загальнонауковим методом пізнання об'єктивної реальності, заснований на вивченні моделей, які відтворюють реальність. Він базується на теорії подібності, а тому вивчення об'єкта за моделлю базується на принципі аналогії.

Хоча всі суттєві проблеми моделювання пов'язані з поняттям моделей, принципами і методами їх побудови та аналізу, а моделювання як метод наукового пізнання, велику історію, до цього часу вчені не можуть однозначно відповісти на питання: що таке модель?

Модель - матеріальний об'єкт, який у процесі дослідження замінює об'єкт-оригінал так, що його детальне вивчення дає нові знання про об'єкт-оригінал.

Система управління підприємством в ринкових умовах розглядається як певний механізм управління відносинами, який включає в себе:

• закони управління, що повторюють взаємозв'язок між елементами системи управління, забезпечуючи її цілісність і дієвість;

• функції і методи управління, що є конкретними формами та прийомами цілеспрямованої дії органів управління на інтереси та умови життєдіяльності учасників колективної праці;

• інформацію щодо питань про соціальні та виробничі процеси;

• інструментарій і важелі такого впливу, як плани, рішення, державні замовлення, норми та нормативи, форми морального і матеріального стимулювання;

76