5.1.2. Визначення цілей

Орієнтація економіки України на впровадження ринкового механізму господарювання вимагає, щоб в управлінській діяльності більше уваги приділялось формуванню цілей, які визначають напрям і структуру діяльності колективу. На думку психологів, людина може розглядатися як система, що реалізує певні цілі. Ціль - це запрограмований результат (бажана подія або певна їх величина), який повинен бути досягнутий за допомогою відповідних дій.

Кожне підприємство (об'єднання) є багатоцільовою системою, спрямованою на розв'язання багатьох завдань - виробничих і соціальних. На практиці важко визначити, що є конкретною метою діяльності певного колективу або окремого виконавця, які зв'язки існують між різними цілями, чи не є вони суперечними. Отже, визначені цілі - відповідальна операція у процесі розробки рішень, яка є однією з найважливіших складових мистецтва управління. Цю операцію починають з аналізу стану керованої системи, виявлення тенденцій її розвитку і бажаного стану в майбутньому. Намічену ціль порівнюють і погоджують з цілями інших систем (відділів, служб, виробничих підрозділів) у вертикальному і горизонтальному плані.

Тема 5. Аналіз варіантів і підготовка проектів управлінських рішень

При цьому встановлюють наскільки дана ціль відповідає досягненню цілі вищого порядку і чи стикується вона з цілями інших структурних підрозділів того ж рівня. У підприємствах, а тим більше в об'єднаннях, є багато центрів прийняття рішень. Щоб включити суперечливість рішень, потрібно щоб ті, хто приймає рішення, знали цілі організації, а перший керівник здійснював належну координацію їхніх дій. При цьому головне зусилля необхідно спрямовувати не на координацію власне дій виконавців, а на їх цільову спрямованість.

Для оцінки ситуації і підготовки рішення орган управління (керівник) повинен бути забезпечений повною і своєчасною інформацією. Зміст процесу управління полягає у перетворенні інформації зворотного зв'язку на інформацію управлінських рішень. Зворотний зв'язок дає змогу корегувати помилки і відхилення, регулювати виробничі й управлінські процеси.

Досить поширеною помилкою у розпорядницькій діяльності керівників підприємств є зневажливе ставлення до аналізу інформації, що надходить, та переоцінка особистого досвіду. Сучасні масштаби виробництва не дають змоги керівнику "бачити все", тому без регулюючого впливу залишаються суттєві сторони діяльності підприємства.

Радикальними засобами забезпечення керівників усіх рівнів своєчасною і повною інформацією про ситуацію, що безперервно змінюється, є широке впровадження автоматизованих систем збирання і обробки інформації (в т. ч. АРМ), використання найновіших засобів зв'язку, наукових методів обробки інформації (групування, складання статистичних питань-таблиць, динамічних рядів, кореляційного і регресивного аналізу, математичного програмування тощо.).

Залежно від характеру інформації, для її вивчення використовують різні логічні методи - порівняння, аналогію, синтезу абстрагування, узагальнення, індукцію, дедукцію та ін. У результаті глибокого і всебічного вивчення ситуації вдається виявити проблеми, вирішення яких є передумовою подальшої підприємницької діяльності. В управлінні під проблемою розуміють завдання, що вимагає розв'язання. Потреба розв'язання завдання зумовлюється відхиленням того, що має місце або очікується, від того, що намічене або бажане.

На практиці проблеми поділяють на чотири групи за ступенем структурованості (див. рис. 5.8).

121

Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті

Структуровані

Добре

структуровані

Слабко

структуровані

Неструктуровані

Проблеми

Для їх розв'язання використовують стандартні правіша інструкції, методичні вказівки і досвід

Розв язують в застосуванням математичного програмування, економіко-математичного моделювання та інших кількісних методів

Передбачають застосування системного аналізу, експертних оцінок, методів математичної статистики

Застосовують системний аналіз, експертні оцінки, досвід судження, інтуїцію, методи математичної статистики

Рис. 5.8. Види проблем за ступенем структурованості

У своєму розвитку проблема проходить кілька стадій: прихованого розвитку, перетворення на негативне явище, перетворення на фактор, що є очевидною перешкодою в діяльності підприємства чи окремого його підрозділу. Якщо керівнику вдається своєчасно (на стадії прихованого або, у крайньому разі, очевидного розвитку) виявити і правильно сформулювати проблему, то цим уже наполовину визначається успіх її вирішення.

До господарських проблем (завдань) можна застосовувати такий же логічний підхід, як при розв'язанні завдань з математики. Спочатку глибоко осмислюють завдання, визначають часові та інші ресурсні обмеження, організаційні, технічні та інші труднощі. Потім встановлюють взаємозв'язки різних елементів завдання і ступінь невизначеності результату рішення, вишукують ідеї (гіпотези), розробляють і реалізують план розв'язання. Після цього вивчають знайдені результати.

Науковий підхід до розробки і прийняття управлінських рішень включає не лише виявлення (ідентифікацію) проблеми, а й її усвідомлення. Повторювані проблеми слід розв'язувати в режимі встановлених процедур.

Для діагностики проблеми вивчають її характер, встановлюють причини виникнення, фактори, що її зумовили, можливі наслідки несвоєчасного розв'язання проблеми, її складність, межі тощо (див. рис. 5.9). У процесі аналізу вивчають ситуації та обмеження, пов'язані з часовою характеристикою, трудовими, матеріальними і фінансовими ресурсами.

122