Тема 3. Методологічні основи підготовки проектів управлінських рішень

систематизуються дані про її поведінку. Результатом цього етапу є сукупність знань про модель, показників, що описують її стан і поведінку.

На третьому етапі здійснюється перенесення значень з моделі на оригінал - формування сукупності знань про об'єкт. Цей процес перенесення знань проводиться за певними правилами. Знання про модель повинні бути змінені з урахуванням тих якостей об'єкту, які не знайшли відображення або були змінені при побудові моделі.

Четвертий етап - практична перевірка одержаних за допомогою моделей управління знань та їх використання для побудови узагальненої теорії об'єкта, його перебудови або управління ним.

Для розуміння сутності моделювання важливо мати на увазі, що моделювання - не єдиний спосіб отримання знань про об'єкт. Ця обставина враховується не тільки на етапі побудови моделі, але і на завершальній стадії, коли проходить об'єднання та узагальнення результатів дослідження.

Моделювання є циклічним процесом. Це означає, що за першим чотирьохетапним циклом може слідувати другий, третій і т.д. При цьому знання про досліджуваний об'єкт розширюються, а кінцева модель поступово удосконалюється. Недоліки, що виявляються після першого циклу моделювання та обумовлені недостатніми знаннями про об'єкт і помилками в побудові моделі, можна виправити у наступних циклах. В методології моделювання, таким чином, закладені глибокі можливості саморозвитку.

3.5. Мистецтво прийняття управлінських рішень: нестандартні підходи

У відносно простих ситуаціях досвід, інтуїція, а інколи просто здоровий глузд підказують правильне рішення. Практика свідчить, шо більшість управлінських проблем на підприємствах вирішується на основі емпіричних знань. У таких ситуаціях прийняття ефективних рішень часто перетворюється на мистецтво. Якість управлінських рішень певною мірою залежить від індивідуальних здібностей керівника, його теоретичної та практичної підготовки, загального кругозору та досвіду.

Мистецтво прийняття управлінських рішень передбачає собою застосування різноманітних методів і прийомів, що забезпечують правильність вибору та ефективність прийняття відповідного управлінського рішення. Існують певні уявлення, що формують моделі, якими керуються у прийнятті управлінських рішень.

83

Раціонально-дедуктивна модель

Модель сміттєвого контейнера

Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті

• світовій практиці відомі такі моделі прийняття управлінських рішень :

• модель сміттєвого контейнера;

-раціонально-дедуктивна модель; -дискретно-інкрементальна модель; -редукціонізм;

• науковий менеджмент - тейлоризм;

• модель універсального передбачення;

• тотальне управління якістю (ТОМ);

• теорія хаосу;

• теорія ігор.

Розглянемо більш детально окремі з них.

Вперше цей принцип прийняття рішень описав американський професор Джеймс Марч. Просто кажучи, це така організаційна модель, коли, для

прийняття рішення, співробітники компанії повинні генерувати невпинний потік завдань і пропозицій щодо їх вирішення. Увесь цей матеріал зрештою потрапить до сміттєвого кошика і лише малу частку запропонованих рішень буде розглянуто і залучено до фінального висновку.

За спостереженнями професора Дж. Марча такому моделюванню організаційної поведінки сприяє схильність співробітників компаній до певних програмних дій. У кожного з працівників є власні улюблені шляхи розв'язків. Небезпечність цієї моделі полягає в тому, що як тільки постає проблема, співробітники активно вивчають її, намагаючись нав'язати власне, наперед обране рішення, А це, в свою чергу, впливає і на процес прийняття рішень, і на остаточний результат.

З іншого боку, можна розглядати цю модель як таку, де існують комплекти готових конкурентних рішень, які очікують на виникнення певних проблем. Модель сміттєвого контейнера позначає процес зіткнення різноманітних проблем, рішень або їх специфічне поєднання. У цьому сенсі кінцевим рішенням буде як продукт алхімічного процесу, проведеного на сміттєзвалищі.

На противагу першій, існує раціонально-дедуктивна модель прийняття рішень. Фактично, це "раціональна" чи "синоптична" модель. Назва

цієї моделі обумовлена двома причинами. Найперше, це найвідоміша модель, за якою приймаються рішення (хоча й не найточніша). По-друге, вона виражає зміст наступної дискретно-інкрементальної моделі.

Дискретно-інкременаційна модель

Тема 3. Методологічні основи підготовки проектів управлінських рішень

Синоптична модель спонукає керівника до виконання наступного алгоритму:

1. Визначити проблему.

2. Прояснити проблему та намітити пріоритетні цілі.

2. Розробити систему альтернативних рішень.

2. Дати оцінку кожній з альтернатив(використовуючи відповідні аналітичні методики).

2. Порівняти прибутки, очікувані із кожних можливих рішень, та поставлені цілі.

2. Обрати те з рішень, яке найповніше відповідає поставленим цілям. Хоч і опосередковано, однак дана модель передбачає, що керівник

матиме здатність передбачити наслідки прийнятих рішень. У цьому полягає головна відмінність між цією та наступною моделями.

Ця схема прийняття рішень була запропонована ще одним американським вченим, спеціалістом з політичної теорії Чарльзом

Ліндбломом. Він прийшов до висновку, що більшість рішень приймаються невеликими частками в ході розгортання проблеми, та кожне з них мало пов'язане з попереднім.

До певної міри, дискретно-інкрементальна модель - це коли кажуть "ми перейдемо цей міст лише тоді, коли до нього дістанемося". Можна рекомендувати цю методику найперше людям практичним. Бо ж навіщо витрачати стільки часу та енергії, проробляючи рішення, які невідомо, чи доведеться приймати?

Цей підхід повністю протилежний до попередньої раціонально-дедуктивної моделі, яка передбачає повне окреслення та розуміння проблеми, а також збір відповідної інформації для розробки різноманітних варіантів та їх раціональної оцінки перед вибором найбільш вдалої програми дій.

Ліндблом переконаний, що дискретний інкременталізм - це набагато чутливіший спосіб прийняття рішень. Трапляється так через те, що людська здатність опрацьовувати інформацію має свої межі, та навіть якби знати наперед, які саме дані стануть потрібними, повної поінформованості однаково досягти не вдається.

Зрештою, Ліндблом просто усвідомлював, що має справу з живими людьми. Він добре розумів, що краще оперувати тим, що є насправді, а не вигадувати світ досконалого знання.

Щойно розглянута схема прийнягтя рішень має ще одну перевагу. 85

Науковий менеджмент: тейлоризм

Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті

Відкрито вказуючи на те, що кожне наступне рішення не залежить від попереднього, вона звільняє управлінців від тягара попередніх помилок.

Редукціонізм - це не просто модель, а, ^{Редукціонізм} скоріше, науковий рух, що суттєво вплинув на

способи, до яких ми вдаємося, вирішуючи ті чи інші проблеми. Цей підхід грунтується на переконанні, що проблему можна звести до найменшого її компонента і, зрозумівши його, віднайти логіку у всій цілісності.

Зокрема, науковці тривалий час вірили, що якби зрозуміти, як працює найдрібніша часточка всесвіту, то це дасть змогу відкрити всі його таємниці. Проблема, яка переслідувала їх, зводилась до того, що кожного разу, коли вони думали, що знайшли найменшу часточку матерії, з'являлася ще менша. Свого часу вважали, що найменшим є атом. Тепер уже ніхто нічого не знає.

Складається враження, що ми так само не маємо надії зрозуміти найменшу часточку всесвіту, як і охопити його цілком. Внаслідок цього, основи редукціоністської моделі останнім часом захиталися. Втім, сліди цієї теорії зустрічаються мало не у всіх книжках з управління, що з'явилися в цьому сторіччі.

Застосування редукціоністської теорії в управлінні найкраще показав у своїй роботі Фредерік Вінслав Тейлор. І хоча зараз його ідеї не

в пошані, проте вони допомагають багатьом працівникам, від яких сьогодні залежить прийняття рішень.

Тейлор був інженером-виробничником і розвинув свою теорію "наукового менеджменту" на зламі століть. Він уславився своїми часовими експериментами на заводах "Midvale Steel Works", де працював головним інженером: за допомогою секундоміра складна робота розбивалася на простіші операції, завдяки чому підвищувалась її ефективність. Науковий менеджмент Тейлора полягає в по-хвилинному розподілі індивідуальних завдань працівників. Прорахувавши кожен окремий момент і кожну окрему операцію, необхідні для виконання певного завдання, Тейлор вірив, що йому вдасться визначити оптимальний час його закінчення. Озброєний цією інформацією, керівник міг оцінити, як добре працівник справляється зі своєю роботою.

Щоправда, Тейлор розглядає керівні кадри як фактор обмеження можливості для прийняття рішень всередині організації. Фактично, він бачить робітників не більше, ніж компонентами машини, що нею керують згори.

Сьогодні, на щастя, працюючих вже не вважають бездушними

86

Універсальне

передбачення

Тема 3. Методологічні основи підготовки проектів управлінських рішень

шестернями та коліщатами. Головна зміна останніх років полягає у тому, що додана вартість, котру утворює освічений робітник, виробляється не машиною, а застосуванням його знань

Яким би застарілим не видавався нам сьогодні тейлоризм, він без сумніву справив великий вплив на практику управління XX ст., це була також одна з найперших серйозних спроб створити науку про управління.

Тейлору вдалося заявити про менеджмент уголос, його праця мала значний вплив в усьому світі, і навіть тепер частина керівників приймають рішення, орієнтуючись на його методику. Можна навіть наважитися стверджувати, що тейлорівська пристрасть до вимірювання спровокувала виникнення стратегії тотального управління якістю (TQM), яка зараз домінує в більшості галузей.

До певної міри, концепція поширення відповідальності що постала в останні роки, зводиться лише до того, що роль, яка за Тейлором підводилася менеджерам, передана тепер тим, хто безпосередньо стикається з виконанням завдань. Нині вони, а не їх керівники, вирішують, як найефективніше впоратися з проблемою.

Це переконання, що все можна передбачити. Хоч як наївно звучить воно тепер, проте ще кілька років тому науковці справді вірили, в те що,

маючи в розпорядженні достатній обсяг комп'ютерних ресурсів та необхідні дані, можна передбачити все.

Ідея виникла у 60-ті роки, коли поява потужних комп'ютерів уможливила дивовижну точність розрахунків і розробку американської та радянської космічних програм.

Те, що науковці та інженери можуть точно вирахувати силу імпульсу, необхідного для доставки ракети на задану орбіту чи навіть для досягнення Місяця, переконало багатьох у тому, що всі наступні події стають передбачуваними, якщо зібрано правильну інформацію і правильно застосовано закони фізики. Фактично, такий погляд був навіяний вражаючою, незвичною ще тоді потужністю комп'ютерів.

Деякі вчені почали вірити, що можна, приймаючи рішення, скласти з себе відповідальність за вибір варіантів, - людина мусила поступитись місцем машині. Якби всі рішення приймалися комп'ютерами, - казали вони, жодних помилок більше б не траплялося.

87

Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті

Втім, у 80-х pp. науковці, врешті, зрозуміли, що певні події просто неможливо передбачити. Зокрема, довгострокові прогнози, погоди постійно містили помилки.

Такий поворот подій примусив думати, що будь-яка діяльність, у якій задіяні природній або людський фактори, с принципово непередбачуваною у середніх часових масштабах.

Отже, як бачимо, кожна з розглянутих моделей є досить цікавою і кожна з них має відображення в тій чи іншій мірі у сьогоденні. Наступні моделі є більш відомими, саме тому ми приділили увагу лише деяким з них. Розглянути ці моделі є актуальним, тому що вони відображають еволюцію і розвиток застосування різноманітних методів у процесі управління, а саме у прийнятті управлінських рішень. Отож, мистецтво прийняття управлінських рішень полягає у виборі правильних методів і прийомів для того, щоб прийняте рішення було ефективним розвиток застосування різноманітних методів у процесі управління, а саме у прийнятті управлінських рішень. Отож, мистецтво прийняття управлінських рішень полягає у виборі правильних методів і прийомів для того, щоб прийняте рішення було ефективним.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аракина В.Д. Принятие управленческого решения: Учеб. для вузов. - М., 1999. - 407с, тв. пер.

2. Борисов А.Н., Крумберг О.А., Федоров Й.П. Принятие решений на основе нечетких моделей: Примеры использования. - Рига: "Зинатне", 1990.

2. Венделин А.Г. Подготовка й принятие управленческого решения. Методологический аспект. - М.: "Экономика", 1977.

2. Дерлоу Дес. Ключові управлінські рішення. Технологія прийняття рішень: Пер. з англ. - К.: "Наукова думка", 2001. - 242 с

2. Завадський Й.С. Менеджмент: Manadgement. - T.1. - К.: Українсько-фінансовий інститут менеджменту і бізнесу, 1997.

2. Карданская Н.Л. Основи принятия управленческих решений: Учебное пособие. - Μ.: Русская деловая литература, 1998. - 288 с.

2. Осовська Г.В. Основи менеджменту: Навч. посібник, для студентів вищих навчальних закладів. - К.: "Кондор", 2003. - 556 с.

8. Принятие решений в управлений производством. Чумаченко Н.Г., Савченко А.П., Коренев В.Г. - К.: "Техника", 1978. - 192 с.

88

Розвиток програмно-цільового методу

Тема 4. Програмно-цільовий підхід до прийняття управлінських рішень

1. Зміст програмно-цільового управління.

2. Поняття програми та її основні характеристики.

3. Методика розробки комплексних програм.

4. Життєвий цикл цільових комплексних програм.