2.1.3. Розвиток інформаційно-психологічного протиборства у воєнних конфліктах XIX ст.

Початок XIX ст. пов’язують із воєнними діями французів. У досяг- вевні перемоги над ворогом французи значну роль відводили ІПП. На початку XIX ст. у французьких підрозділах логістики з’явилась перша у військовій хронології штатна структура психологічної боротьби. Такою установою можна назвати друкарню армії Наполеона, що супроводжу­вала його штаб протягом майже всіх кампаній. Сам Бонапарт надзви­чайно уважно ставився до питань організації ІПВ на противника і його населення. «Моральний чинник відноситься до матеріального як три до одного», - стверджував він. Або: «Чотири газети можуть зробити біль­ше, ніж 100-тисячна армія »,-такідумки неодноразово висловлював він перед своїми маршалами. В європейських кампаніях 1804-1807 років надзвичайно ефективно використовувалась така форма ІПВ, як розпо­всюдження фальшивих друкованих грошей з метою порушення системи матеріального забезпечення німецьких та австрійських військ.

Заохочувався перехід у полон, розповсюджувались прокламації тощо. В італійській та австрійській кампаніях 1804-1807 років Напо­леон уміло використав газети та кореспондентів нейтральних держав (Швейцарії, Англії) для розповсюдження дезінформації про дислока­цію власних військ. З цією метою він «створив резервний корпус на швейцарському кордоні, де постійно втрачалися таємні документи». Однак на початку бойових дій у Росії в 1812 році розповсюдження Друкованих матеріалів на французькій мові та фальшивих асигнацій абсолютно не мало успіху, тому що російські селяни просто не вміли читати на французькій мові (як і на російській) та не розуміли вартос­ті паперових грошей і тому майже всі асигнації з друкарні Наполеона (які за якістю не відрізнялись від російських) були зібрані та передані До штабу Кутузова. У цьому випадку ефективність штатних підроз

-ділів психологічної боротьби на тактичному рівні в армії Наполеоне була невисокою. Разом з тим штаб Наполеона на стратегічному рівні успішно здійснив заходи щодо дискредитації найвищого командуван­ня російської армії в початковий період війни. Через дипломатичні та приватні канали й регулярні видання були поширені чутки про під­купність генералів російської армії німецького походження, а саме: Барклая де Толлі, Вітгенштейна, Тотлебена. У результаті усунення скомпрометованих генералів та старших офіцерів від командування на період розслідування було суттєво послаблено управління війська­ми, на що вказус багато дослідників цього періоду.

Успішну пропаганду серед військ і населення противника вели російські полководці О. В. Суворов та М. І. Кутузов.

О. В. Суворов у 1799 році під час італійського походу російської армії вперше здійснив психологічну операцію як складову частину єдиного плану бойових дій. Прийнятна для об’єкта впливу оцінка обстановки, переконлива аргументація й виразна мова зробили звер­нення Суворова до солдатів п’ємонтської армії досить дієвим: на сто­рону російсько-австрійських військ п’ємонтці переходили не тільки поодинці, але й групами та навіть цілими частинами.

Письмове звернення до народу Польщі М. І. Кутузова, датоване 27 грудня 1812 р., вперше використовувалося як листівка-перепустка (так звана охоронна грамота). Це був прообраз листівки-перепустки в полон, що активно використовувалися у війнах і збройних конфліктах XX ст.

Командування російської армії також уміло використовувало звільнення військовополонених з метою пропаганди полону. На по­чатку 1813 року французьке командування, стурбоване дуже части­ми випадками здачі в полон, оголосило по армії, що всі солдати після повернення з полону будуть продовжувати свою службу ще протягом 25 років, а ті, хто закінчить кампанію в рядах армії, назавжди будуть звільнені від подальших призовів. У французьких військах оголоси­ли також, що росіяни взагалі в полон не беруть, а якщо деяким зали­шають життя, то тільки для того, щоб мучити в таборах.

Флігель-ад’ютант князь В. С. Трубецькой, ознайомившись з цими документами, написав Аракчеєву: «Чи не думаєте ви, Ваша світлосте, що корисно було б нинішніх полонених звільнити й відправити їх для того, щоб вони розповіли товаришам своїм, як у нас з ними обходять­ся». Це й було зроблено протягом 1813-1814 років. Ті, хто повернув­ся з полону, спростували тези наполеонівської пропаганди. Усього,за даними штабу Кутузова, з 640 тис. французів, які перейшли росій­ський кордон протягом 1812 року, 160 тис. здалися в полон.

200

Історія розвитку засобів ІПП цього періоду славиться технічними досягненнями. Перший випадок розповсюдження листівок з повітря трапився у Франції. Під час Паризької комуни в 1871 році агітато­ри комунарів здійснили кілька успішних акцій - на повітряних ку­лях вони перелітали над позиціями німецьких військ, що оточували Париж, та розкидали листівки з прокламаціями «Ради комуни» над містечками та селами на рекордні для того часу відстані від місця ви­льоту - 200 км. У результаті таких заходів тимчасово вдалось забез­печити продовольством населення Парижа.

Подальшого розвитку набули такі напрями ІПП, як: обґрунту­вання причин розв’язання агресії, дискредитація керівництва про­тивника, внесення розколу й протиріч у його ряди, фальсифікація історичних подій. З’явилися технічні можливості вести друковану пропаганду шляхом видання та доведення до об’єкта впливу памфле­тів, маніфестів, відозв, звернень, листів, інформаційних листівок. Застосовується метод відпуску військовополонених із пропагандист­ськими цілямн.

Заходи ІПП стали узгоджуватися з бойовими завданнями, які ви­конують збройні сили. І хоча до цього періоду не було створено жод­ного спеціального військово-пропагандистського органу, ІПВ уже став частиною воєнного мистецтва.

Отже, ІПП бере початок від становлення цивілізованого суспіль­ства. З формуванням держави як органу управління суспільством ви­никає й розвивається ІПВ на свідомість людини. За допомогою ІПВ людство вирішує безліч проблем без застосування збройної боротьби.

Науковий і технічний прогрес сприяє розвитку технічних засобів ІПП. Прикладом цього є застосування повітряних куль у Франції, ар­тилерії у СШ А та інших технічних засобів у різних країнах.