6. Комп’ютерний та інформаційний департамент;

в) допоміжні структури: 1) група спеціального призначення «Заслон»; 2) Рада ветеранів; 3) юридичний відділ; 4) прес-секретар директора; 5) секретаріат: а) група консультантів; б) керівник групи консультантів; в) старший консультант директора; г) бюро у зв’язках із громадськістю і зв’язках із пресою; ґ) Академія СЗР, правонаступ- ницятак званої «101-ої школи».

Г.2. Головне розвідувальне управління Генерального штабу Збройних сил (ГРУ). Начальник ГРУ ГШ ЗС Рф підпорядковується лише начальнику Генерального штабу та Міністру оборони РФ. Вів не має прямого зв’язку з політичним керівництвом держави. На від-

334

міну від директора СЗР, якого Президент РФ приймає щотижня по понеділках, начальник нійськової розвідки не має «своєї години* - суворо закріпленого н розпорядку дня і часу для доповіді Президенту держави. Існуюча система «розмітки», тобто одержання високим на­чальством розвідувальної інформації та аналізів позбавляє політиків можливості прямого виходу на ГРУ.

Структура ГРУ ГШ РФ складена за зразком структури ГРУ ча­сів СРСР:

1. Перше головне управління (агентурна розвідка) має п’ять управлінь, які відповідають за свій набір європейських держав; кож­не управління має регіональні секції по країнах.

2. Друге управління (фронтова розвідка).

3. Трете управління (країни Азії).

4. Четверте управління ( країни Африки і Середнього Сходу).

5. П'яте управління оперативно-тактичної розвідки (розвідка з позиції військових об'єктів). Цьому управлінню підпорядковані всі армійські підрозділи розвідки. Військово-морська розвідка підпоряд­кована Другому управлінню Штабу ВМФ, який, у свою чергу, підпо­рядкований П’ятому управлінню ГРУ. Управління - координаційний центр для тисяч розвідувальних структур в армії (від розвідувальних управлінь округів до особових відділів частин). Технічні служби: вуз­ли зв’язку і шифрувальна служба, обчислювальний центр, спеціаль­ний архів, служба матеріально-технічного і фінансового забезпечен­ня, Управління планування і контролю, а також Управління кадрів. У складі Управління існує також напрямок спеціальної розвідки, який курує спецназ.

Є. Шосте управління (електронна і радіотехнічна розвідка) вклю­чав Центр космічної розвідки, так званий «об’єктДО-бОО». Офіційним посередником ГРУ по торгівлі космічними супутниками є Совінформ супутник. У складі зазначеного Управління знаходяться підрозділи особового призначення «ОСНАЗ*.

6. Сьоме управління (за підрозділами держав НАТО) має шість те­риторіальних управлінь.

7. Восьме управління (робота зі спеціально виділеними країнами).

8. Дев'яте управління (військові технології).

Ю. Десяте управління (військова економіка, військове виробни­цтво і продаж військової продукції, економічна безпека).

11. Одинадцяте управління (у стратегічних ядерних силах).

12. Дванадцяте управління.Перший (самостійний) відділ ГРУ (виробництво документів прикриття).

13. Восьмий (самостійний) відділ ГРУ (безпека внутрішніх ко­мунікацій ГРУ).

і 5. Архівний відділ ГРУ.

Війська спеціального призначення (спецназ) станвлять еліту армії, помітно перевершуючи за рівнем підготовки то озброєння ВДВ і прикордонні частини. Бригади спецназу - це кузня кадрів розвідки: кандидат у слухачі ВДА зобов’язаний мати звання не нижче капітана і 5-7 років відслужити у спецназі.

Допоміжні підрозділи: а) адміністратнвно-технічне управління;

б) фінансове управління; в) оперативно-технічне управління; г) де- шифрувальна служба; Військово-дипломатична академія і два НДІ.

Г.3. Військово-топографічне управління Генерального штабу ЗС РФ. У Росії існує дві структури, які оперують угрупованням супут­ників фоторозвідки. Обидві входять до структури Генерального шта­бу ЗС - Головне розвідувальне управління (центр космічної розвід­ки) і Військово-топографічне управління. Спеціальна посередницька комерційна структура * Совінформспутник» торгує супутниковими знімками, пропонує фотографії, зроблені супутником «Комета» (ТКК «Космос»). Зазначений клас супутників розроблявся і функціонує в інтересах Військово-топографічного управління ГШ ЗС Росії. Саме з такого супутника були зроблені фотографії секретної американської військової бази «Зона 51», які викликали скандал. За чутками, тієї самої бази, на якій нібито з 40-років XX ст. американський уряд хо­ває рештки прибульців з космосу.

Наявність сил, засобів і матеріалів, зйомки місцевості дозволя­ють ВТУ обновляти карти раз у 10-15 років. Щорічне «старіння» кар­ти масштабу 1:50 000 (основної карти командира в тактичній ланці) становить до 3 %, невідповідність її місцевості за 10-15 років може сягати 40 %. Як засвідчив досвід чеченської кампанії, такі карти викликають цілком обґрунтовані претензії штабів і військ до їхньої якості. За оцінками ВТУ, для задоволення вимог військ до змісту то­пографічних карт останні необхідно обновляти в суворо визначений термін: на малообжиті райони - з періодичністю в 8-10 років, на об­житі та розвинені в промисловому відношенні райони — у 3—5 років-

Г.4. Антитерористичний центр (АТЦ) країн-учасниць СНД був утворений 20 червня 2000 р. для координації діяльності спецслужб країн СНД. Радою глав держав СНД у Мінську 1 грудня 2000 р. було затверджено «Положення про АТЦ», яким встановлена кількість

336 співробітників, а також фінансове забезпечення діяльності центру. Відповідно до структури, затвердженої Радою глав держав-учасників СНД, вона складається з 60 осіб, з них зарезервовано зо Радою обо­рони (РО) РБ - 45 одиниць, Радою міністрів внутрішніх справ (МВС) РБ- 5, Рада міністрів оборони (РМО) РБ - 5, Радо командуючих при­кордонними військами (РКПВ) РБ - 5.

АТЦ значно залежить від Москви і фінансово: у 2001 році було прийняте рішення про те, що Росія буде фінансувати діяльність Цен­тру ня 50 %, інші кошти рівномірно розподілятимуться МІЖ КраїИА- миСНД.

Відносини між учасниками АТЦ розвиваються непросто. Оче­видна підконтрольність АТЦ російській ФСБ викликає протирічя з тими держлвлми, які сприйняли учдсть у проекті не як технологічне, а як політичне питання.

Структура АТЦ СНД. Стотус керівника АТЦ за штатним поло­женням прирівнюється до Першого ЗАСТУПНИКА керівникд органу без­пеки тієї держави, НА території якого перебувдє ШТДб-КВАрТИрА АТЦ. Він ПРИЗНАЧАЄТЬСЯ терміном НА три роки з можливістю подальшого продовження цього строку.

У керівникд три заступники: відповідно від Ради міністрів вну­трішніх спрлв. Ради міністрів оборони і Ради командуючих прикор­донними військами крдїн-учдсниць СНД. ГІрн цьому керівник Цен­тру, його перший ЗАСТУПНИК І ЗАСТУПНИКИ не є громадянами однієї держави. Спецслужби держлв Співдружності направляють в АТЦ своїх повноважних представників, які утримуються на матеріально­му забезпеченні зд місцем основної служби.

У складі АТЦ діють тдкі підрозділи:

• Координаційно-оперативний відділ — займається забезпечен- ням взаємодії компетентних оргднів держав-учасників СНД у боротьбі З МІЖНАРОДНИМ тероризмом тд іншими проявами екс­тремізму. До його завдань входить сприяння в підготовці та проведенні спільних антнтерористичних заходів і комплексних операцій за профілем Центру. Це стосується, зокрема, й роз­шуку осіб, які скоїли злочини, що підпадають під статті «те­роризм» і «бандитизм*, які переховуються від кримінального переслідування та виконання судового вироку.

Відділ ситуаційного аналізу, моніторингу, загроз і підготовки проектів рішень. До його функцій входить розробка пропозицій Раді глав держав СНД та іншим органам Співдружності про нд-

337

прямки розвитку співробітництва у боротьбі з міжнародним те­роризмом. Відділ аналізує інформацію, що надходить, про стан, динаміку і тенденції прояву міжнародного тероризму та екстре­мізму не тільки в межах Співдружності, айв інших державах. На основі зібраної інформації формується об’єднаний банк да­них, у якому містяться відомості про терористичні організації, їхніх лідерів і членів, а також структури ти осіб, які надають їм підтримку. За запитами ця інформація направляється зацікав­леним міністерствам і відомствам держав-учасниць СНД.

• Відділення Антитерористичного центру СНД у Центрально­азіатському регіоні зі штаб-квартирою в Бішкеку.

• Науково-консультативна радаАТЦ — керівник - представник ФСБ. Рішення про створення науково-консультативної ради (НКС АТЦ) при АТЦ СНД було прийняте на 12 засіданні СОРБ у червні 2002 р., на якому також було затверджене Положення про НКС, а в листопаді того ж року в Москві було проведене його перше засідання.

Кожного місяця в органи безпеки і спецслужби СНД надсилають­ся аналітичні довідки - про стан і тенденції розвитку оперативної об­становки, що складається під впливом діяльності міжнародних теро­ристичних організацій.

Література до розділу 4

1. Bernhard R. Kroener: Die Kultur des Krieges weist in die Vergangen­heit. In: Die Welt. -10.04.1992. - S. 15.

2. Бжезинский 3. Великая шахматная доска (Господство Америки и его геостратегические императивы) / Пер. О. Ю. Уральской. -М.: Междунар. отношения, 1998. - 223 с.

3. Bzezinski Z. Out of Control: Global Turmoil on the Eve of Twenty-first Century. - N.Y. - 1993. - P. X. (3. Бжезинський. Поза контролем. Нью-Йорк, 1993).

4. Волкогонов Д. А Психологическая война: Подрывные действия им­периализма в области общественного сознания. — 2-е изд., доп. — М.: Воениздат, 1984. - 320 с.

5. Гаращук П. Г. Три виміри розвідки: минуле, сучасне майбутнє // Політика і час. -1998. - № 4. - С. 51-52.

338

6. Heinz Brill. Deutschlands geostrategische Lage und Wehrstruktur (1949-1999). In: OMZ, 4/1999. - S. 419.

7. Герасименко В. A. Основы информационной грамоты. - М., 1996.

8. Грищенко Т. Геостратегія постбіполярності (сучасні американські концепції та Україна) // Політична думка. -1997. -Лг 1. -С. 112- 129.

9. Дугин А. Основы геополитики. Геополитическое будущее Росии: Учебное пособие по геополитике. Кафедра Стратегии Военной Ака­демии Генерального Штаба РФ, Центр специальных метастратеги- ческих исследований, «Арктогея*. - М., 1997. - С. 5-47.

10. Giovanni Arrighi. Hegemony Unravelling — II’ // New Left Review.

• 33. - May-June. - 2005. Джованни Арриджи. Утрата гегемонии / Пер. с анг. А. Смирнова. 01/02/2007. - snfo@politics.in.ua.

И. Зарубежное военное обозрение. Рубрика: иностранная военная хро­ника. - 2000. - № 4. - С. 56.

12. Звіт про світовий розвиток. Важке завдання розвитку. - K.: Абрис, 1994. - 253 с.

IS. Игнатов А. Стратегія «глобализационного лидерства* для Росії // Независимая газета. - 2000. - 7 вер.

11. Кузьменко А. М. Інформаційно-психологічна війна епохн глоба­лізації (Частина 1. Гносеологічні корені та антологія проблеми, доктринальний підхід Сполучених Штатів Америки) // Юридич­ний журнал. - 2007. - № 5. - <www.justinian.com.ua>.

12. Кузьменко А. М. Інформаційно-психологічна війна епохи гло­балізації (Частина 10. Розділ 2. Особливості геополітичних, геоекономічних, геостратегічних, геоінформаційних чинни­ків впливу на формування оперативної обстановки у сфері інформаційно-психологічної боротьби Росії (американські оцінки російського чинника) // Юридичний журнал. - 2008. - № 7-8. - <www.justinian.com.ua>.

16. Кузьменко А. М. Інформаційно-психологічна війна епохи глобалі­зації (Частина 10. Розділ 2. Особливості чинників впливу на форму­вання оперативної обстановки у сфері інформаційно-психологічної боротьби Росії (німецькі та французькі оцінки російського чинника) //Юридичнийжурнал. -2008. -Л« 10. - <www.justinian.com.ua>.

17. Кузьменко А. М. Інформаційно-психологічна війна епохи глоба­лізації (Частина 10). Теоретико-правові аспекти концептуального підходу Російської Федерації до визначення геостратегії та такти-

339ки "її реалізації у сфері глобального і регіонального інформаційно- психологічного протиборства // Юридичний журнал. - 2008. - Л^г5

5. - <www.justinian.com.ua>.

16. Кузьменко А. М. Інформаційно-психологічна війна ТНК проти дер­жави: політико-правовий і безпекознавчий аспекти статусу «суве­рена» — генерального суб’єкта міжнародного публічного права // Юридичний журнал. - 2009. - Je 2. - <www.justinian.com.ua>.

19. Кузьменко А. М. Розвідувальна діяльність як особливий вид по­літичної практики латентних структур // Діалог цивілізацій: 36. наук.-пр. Четвертої всесвітньої конференції (3 червня 2005 р.). - K.: МАУГІ, 2006. - С. 56-72.

20. Яуль.менкго А. М. Розвідувальна діяльність як суспільно-політичне явище// Юридичний журнал. - 2006. - Ке 3. - <www.justinian. com.ua>.

21. Кузьменко A. M. Розвідувальна діяльність як явище сучасних міжнародних відносин 11 Юридичний журнал. - 2006. - № 2. - < www. j ustinian.com. ua>.

22. Кузьменко A. M. Щодо визначення концепції інформаційної ві­йни. 36. доп. Міжнародної конференції «Міжнародні науково- громадські слухання проблемних питаннях національної безпеки України* (26 березня 2008 р., м. Київ). - K.: Центр воєнної політи­ки та політики безпеки, 2008. - С. 43-44.

23. Манойло А. В., Петренко A. ff., Фролов Д. Б. Государственная информационная политика в условиях информационно-психоло­гической войны. - 2-е изд., стереотип. — М.: Горячая линия. Теле­ком, 2006. - 541 с.

24. Петрик В. М., Кузьменко А. М., Остроухое В. В. Соціально- правові основи інформаційної безпеки: Навчальний посібник / За ред. В. В. Остроухова. - K.: Росава, 2007. - 495 с.

25. Петрик В. М., Осторухов В. В., 111 токвши А. А. Информационно- психологическая безопасность в эпоху гобализации: Учебное посо­бие / Под ред. В. В. Остроухова. - К., 2008. - 544 с.

26. Семенов В. А. Этногеополитические аспекты безопасности. Дис­сертация на получение ученой ступени доктора наук РАГС, 2000. і

27. Спеціальні служби іноземних держав. - <www.agentura.ru>.

28 Schmidt-Eenboom. Erich. Nachrichtendienste in Nordamerika, Europa und Japan Länderportrats und Analysen Weilheim. - STOP­PEL-Verlag 1995. - S. 3-70