4. Сутність теоретико-правових аспектів парадигма сучасної теорії забезпечення протидії агресивному інформаційно- психологічному впливу іноземних держав, організацій і фізичних осіб

Незважаючи на загальновизнану небезпеку акцій, заходів і опе­рацій ІВ, які завдають шкоду не меншу, ніж під час ведення бойо­вих дій, термін «інформаційна війна» все ще має публіцистичний характер і не одержав чіткого визнання в російських наукових ко­лах. Про це свідчать дискусії, що не припиняються, із приводу того, що ж насправді ховається під цим поняттям, у чому сутність явищ, які належать до «інформаційних воєн», а також суперечки з при­воду коректності та принципової застосовності цього терміна до тієї сфери соціальних взаємин, які прийнято називати «інформаційним конфліктом», «інформаційнимпротиборством» або «конфліктомін­тересів в інформаційній сфері соціальних систем*. У науковій літе­ратурі спостерігається використання декілька десятків різних фор­мулювань «інформаційної війни», явні (індивідуальні) достоїнства і настільки ж явні недоліки яких не дозволяють віддати абсолютну перевагу жодному з них. Проте загалом ці визначення досить повно й однозначно (зрозуміло, поки що лише на прикладному рівні) виділя­ють із усілякого різноманіття існуючих у сучасному соціальному сус­пільстві взаємин ті соціальні явища, взаємини і процеси, які можна виділити в окрему групу з умовною назвою «інформаційна війна*.

Жодне з існуючих нині визначень «інформаційної (інформаційно психологічної) війни» не дозволяє виділити з усього різноманіття вк-

306

цій, заходів, операцій інформаційно-психологічного впливу ті з них, які репрезентують вищу ступінь небезпеки для держави та суспіль­ства і цілком справедливо можуть бути віднесені до категорії «воєнних ДІЙ*.

Зокрема, доктор технічних наук професор С. П. Расторгуєв визна­чає поняття «інформаційної війни» як «відкриті та приховані ціле­спрямовані інформаційні впливи інформаційних систем одна на одну з метою одержання визначеного виграшу в матеріальній сфері». Пре- ) красне визначення, в якому вірно зазначені дві основних ознаки ІВ.

По-перше, основним завданням ІВ на тактичному рівні є одер­жання визначеного матеріального виграшу (переваги), при цьому »процесі ІВ одні учасники протиборства ці переваги одержують, а інші їх утрачають. Для тих, хто переваги втрачає, ці втрати можуть служити кількісним вираженням матеріального збитку, завданих ві­йною.

По-друге, ІВ здійснюється в результаті використання відкритих іприхованнх інформаційних впливів.

Однак розглядаючи визначення «інформаційної війнн», дане С. П. Расторгуєвим, неважко встановити, що під нього підпадає майже будь-яка акція, захід, операція ІПВ.

Таким чнном, використання багатьох найбільш розповсюдже­них у науковій літературі визначень інформаційної війни для оцінки ступеня небезпеки негативних інформаційно-психологічних явищ. Що виявляються, і процесів вимагає додаткового уточнення або до­повнення цнх формулювань низкою ознак і деталей, властивих лише акціям, заходам і операціям ІВ. Одним із таких ознак може бути факт застосування «інформаційної зброї». Іншою ознакою ІВ може служить особлива, характерна лише для війни, організаційна форма реалізації намірів - таємні операції.

Незважаючи на численні роботи, присвячені тематиці «інфор­маційної війни», її інформаційно-психологічна складова залиша­ється Майже недослідженою. Вивчення глибинних процесів і законо­мірностей розвитку системи інформаційно-психологічних відносин сучасного інформаційного суспільства вимагає розробки концепції •зформаційно-психологічної війни, в якій розкривалися б мета, за­рання, принципи, закономірності, сутність і зміст ІПП, здійснюва­ло у фор_Мі АІА, СЮ та ІВ.

Безумовно, у концепції, крім основних розділів, присвячених характеристиці середови а проведення операцій інформаційно-

30

7психологічної війни, сутності та змісту «інформаційної війни», «пси­хологічної війни *, «інформаційно-психологічних операцій*, повинна ввійти методика аналітичної реконструкції задуму, цілей, завдань, етапів і структурних елементів таємної інформаційно-психологічної операції за її зовнішніми ознаками, слідами і проявами.

АІА та CIO уражають розмаїтістю тактичних прийомів вико­ристання широкого спектра засобів, форм та методів ІПВ на систе­му соціальних відносин держави, індивідуальну і масову свідомість громадянського суспільства, на систему державної влади. Проте ме­тодика проведення наукових досліджень вимагає існування способу універсального формалізованого представлення структури будь-якої таємної операції у вигляді сукупності кінцевого числа елементів, об’єднаних прямими та зворотними зв’язками, які випливають з ці­лей, завдань таємної операції і сукупності поглядів її керівництва на способи досягнення цнх цілей.

Одним з можливих способів побудови «атомарної» моделі таємної інформаційно-психологічної операції, на думку авторів монографії, може бути виділення шести різновидів інформаційно-психологічного впливу (дезінформування, маніпулювання, пропаганда, лобіюван- ня, управління кризами і шантаж) в окрему групу основних скла­дових таємних операцій «інформаційно-психологічної війни» і прийняття як постулату твердження про те, що всі таємні операції інформаційно-психологічного впливу являють собою різні комбіна­ції цих шести основних елементів, об’єднаних загальним оператив­ним задумом, цілями, завданнями та ідеологією.

Однією з найважливіших теоретичних проблем вивчення про­цесів зародження і розвитку конфліктів у сфері інформаційно- психологічних відносин є визначення того моменту, коли звичайна, пересічна конкуренція перетворюється в агресію, а агресія - у війну. Усім трьом формам інформаційно-психологічних відносин (конку­ренція, агресія, війна) відповідають свої адекватні зовнішньому ступеню небезпеки системи методів протидії, які припускають різ­ну тактику організації протидії з використанням помірних, інтен­сивних або радикальних методів розв’язання політичних протиріч, використання для відображення ворожих зазіхань різних за своєю чисельністю та складом сил і засобів, у тому числі, у випадку війни, використання інформаційної зброї та звичайних збройних снл дер­жави.

Автори монографії вважають, що для організації ефективної дер­жавної системи протидії АІА, CIO та ІВ і для визначення адекватного 308 ступеня зовнішньої небезпеки форми державного реагування (протидії) у кожному конкретному випадку зовнішньої агресії мають вирішува­тися такі завдання.

1. Провести класифікацію всіх різновидів організованого зовніш- ньогоІПВ, застосовуваного іноземними державами та іншими учасни­ками ІПП в агресивних цілях, розділивши ці форми та різновиди на декілька категорій за обраними критеріями (наприклад, за ступенем небезпеки для особистості, суспільства і держави, за ступенем завда­ного збитку і шкоди національним інтересам, державній і громадській безпеці, психічному здоров’ю населення, за масштабами агресії і т. ін.) з метою визначення адекватних заходів і організаційних форм протидії для кожної виділеної в процесі класифікації категорії агресії.

Одним з можливих варіантів такого поділу може стати поділ за­стосування в інформаційному протиборстві організованих агресивних інформаційно-психологічних впливів на такі категорії: ^інформаційно- психологічну боротьбу низького ступеня агресивності, до якої можна віднести, наприклад, діяльність іноземних держав та інших учасни­ків інформаційного протиборства в напрямку створення умов для спо­нукання органів влади до здійснення діянь, вигідних для зовнішнього джерела інформаційно-психологічного впливу (так зване приховане управління); 2) інформаційно-психологічну агресію; 3) інформаційно- психологічну війну, віднісши до категорії війни найбільш небезпечні акції, заходи, операції агресивного ІПВ.

У рамках цієї класифікації такий вид комплексного впливу, як інформаційно-психологічна експансія, не є окремим самостійним ни- Дом інформаційно-психологічної боротьби та відноситься росіянами До засобів створення сприятливих умов для організації прихованого

Управління.

У випадку використання цієї схеми поділу організованих агре­сивних ІПВ на категорії за ступенем соціальної небезпеки необхідно Піко та однозначно визначити поняття «інформаційно-психологічної жспансії», «інформаційно-психологічної агресії», «інформаційно- психологічної війни». які не дозволяють відносити ту ж саму агресивну *кцію(захід, операцію) одночасно до декількох категорій.