4. Глобалізація, інформаційна експансія,«інформаційно- психологічний неоколоніалізм» і безпека

Сучасна теорія глобалізації фрагментує процес глобалізації, до­дає и складовим самостійне значення і, за необхідності, акцентує увагу лише на деяких з них. Ідея глобального ринку та інформацій-

29

8його суспільства є однією з ілюстрацій цього явища. Інформаційно- телекомунікаційна глобалізація включає розвиток комунікативних можливостей і використання космічного простору для передачі інфор­мації, розвитку глобальних інформаційних мереж і комп’ютеризації виробництва та споживання.

Для будь-якої держави стан її політичних відносин з іншими дер­жавами є визначальним чинником внутрішньої стабільності та безпе­ки. Політика як низка діяльностей е важливим засобом зовнішнього впливу, який може мати форму агресії та призвести до помітного під­риву могутності держави, яка стала жертвою агресії, руйнування її вій­ськового та економічного потенціалу і навіть до повного або часткового відділення суб’єктів і територій, її складових.

Прикладом повного відділення можуть слугувати розпади на по­чатку XX ст. Австро-Угорської імперії, у другій половині цього ж століття - Британської, Французької, Іспанської, Португальської, Голландської імперій, а у 1991 році Радянської. Меншого масштабу по­дібні процеси відділення - Нагірний Карабах, Південна Осетія, Абха­зія, Придністров’я і Косово.

Геополітика, яка вивчає стратегічні напрямки міжнародної полі­тики в тісному взаємозв’язку з чинниками, пов’язаними з географіч­ним положенням держав щодо різних видів територій, транспортних шляхів і основних джерел природних ресурсів, у XX ст. стала важли­вим інструментом, котрий дозволяє одним державам використовувати глибинні протиріччя з метою завдання збитку і шкоди безпеці інших Держав, які дотримуються інших політичних поглядів на устрій світу. Не випадково геополітична доктрина 3. Бжезинського була покладена воснову стратегічного плану США щодо розвалу Радянського Союзу.

Геополітика завжди була пов’язана із забезпеченням безпеки дер­жави, оскільки геополітичні процеси виникають та існують із приводу Ч'перництва між геополітичними суб’єктами за вплив на той чи інший простір. З настанням епохи інформаційного суспільства геополітична ^|4>тина світу кардинально змінилася.

У першу чергу, основним ресурсом в інформаційному суспільстві ^иала інформація та інформаційні технології, котрі витиснули або по­низили значимість таких стратегічних ресурсів, як природні копали­ни, населення, територія тощо. З появою глобальних інформаційно- ^телекомунікаційних мереж змінився чинник відносної відкритості ⁸®° замкнутості континентальних і морських держав, а також факто- Р^а Мддаленості та досяжності. Нині інформація може передаватися по

299

ОТКС (оптово-телекомунікаційних системах) майже миттєво, а отже, в інформаційному суспільстві території зі слабко розвинутою мережею інфраструктури можуть виявитися більш відрізаними від суспільно­го життя і цивілізації, ніж острови в Тихому океані, обладнані систе­мами супутникового зв’язку. Рівень розвитку мережевих технологій, їхня інтеграція в різні сфери громадського життя, концентрація вуз­лів мережевої інфраструктури та інших мережевих ресурсів на одних територіях та їхня відсутність на інших в інформаційному суспільстві завжди призводить до промислового, економічного, наукового відста­вання і загального регресу територій і держав, які знаходяться осто­ронь від інформаційних потоків.

Вивчення питання про те, хто реально контролює інформаційні потоки і мережеву інфраструктуру, направляючи її через території різних держав, може підказати ідею про поділ всіх держав в інфор­маційному просторі на держави, які володіють інформаційними та мережевими технологіями, та держави, які не мають власних пози­цій у цій сфері та знаходяться в залежності від спрямованості їхньої інформаційної політики, що може бути пов’язане з обмеженням національних інтересів. Таким чином, такі держави в інформаційно- психологічній сфері потрапляють майже в колоніальну залежність до держав - власників мереж і технологій, що дозволяє говорити про зародження в інформаційному суспільстві процесів поділу територій на колонії і метрополії, тобто процесів сучасного неоколоніалізму.

З появою інформаційно-телекомунікаційних мереж межі між державами набули прозорості для переміщення головного ресурсу інформаційного суспільства — інформації. Виникнення транснаці­ональних корпорацій-провайдерів перетворило їх, поряд з тради­ційними державами, у ще один впливовий суб’єкт геополітичннх відносин. Інформаційно-психологічні війни помітно змінили стан воєнно-стратегічного балансу, який склався у світі після Другої світо­вої війни, і призвели до переоцінки збитків і шкоди, що можуть бутн спричинені застосуванням звичайних видів озброєнь, а отже, і пере­оцінки військово-політичного потенціалу, котрий є важливою геополі- тичною категорією.

Сучасне інформаційне суспільство встановлює нові геополітичні пріоритети, які визначають напрями діяльності державних струк­тур влади в інформаційному (інформаційно-психологічному) про- сторі.

Розширення поняття геополітичного простору і простору гео- політичної конкуренції. Геополітичний простір здобуває новий вимір, 300включаючи в себе простір інформаційних і психологічних відносин су­часного суспільства. Боротьба геополітичних суб’єктів, їхніх союзів і коаліцій за досягнення Інформаційної переваги, за володіння більш розвиненими інформаційними ресурсами, які відкривають кращі мож­ливості для встановлення контролю над інформаційними ресурсами су­перників у цій боротьбі, стає основним напрямком геополітичної кон­куренції та істотно змінює весь її характер.

1. Зміни в оцінці стратегічно важливих ресурсів. До інформацій­них ресурсів інформаційного суспільства, включають інформаційні по­токи, інформаційно-телекомунікаційні мережі та об’єкти їхньої інфра­структури, а також джерела, які породжують (генерують) або додають інформації у процесі аналізу та обробки нових рис (наприклад, портали ввуково-дослідницьких центрів з їх високим інтелектуальним потенці­алом), є найважливішим стратегічним ресурсом для кожного суб’єкта геополітичної конкуренції, за Володіння яким переважно і розгортаєть­ся геополітична боротьба.

Інформація як базовий і найбільш універсальний елемент цього ре­сурсу має унікальні властивості подільності та відтворюваності, що поміт­но впливає на загальну оцінку потенціалу того чи іншого геополітичного суб’єкта, на можливості впливу на нього ззовні, його здатність до стій­кого розвитку в таких умовах, приймання інформаційного трансферту, прихованого перерозподіленого інформаційного ресурсу супротивника силами, засобами, способами та прийомами ІПВ.

2. Зміни у виборі та оцінці традиційних союзників і супротив­ників у геополітичній боротьбі. В інформаційному суспільстві вибір традиційних союзників і супротивників у геополітичній боротьбі за­лежить не від їхнього острівного чи континентального розташування та переважної ролі морських чи сухопутних комунікацій у перемі­щенні людських ресурсів і матеріальних цінностей, а від рівня роз­витку інформаційних ресурсів та від їхньої сумісності (можливості їхнього спільного використання в загальних цілях), а також від суміс­ності національних ідеологій їхнього удосконалювання і подальшого Розвитку. При цьому традиційно «морська» і традиційно «континен­тальна* держави можуть виступати в інформаційно-психологічній боротьбі у вигляді коаліції, переслідуючи загальні геополітичні цілі.

3. Нові суб’єкти геополітичної конкуренції (віртуальні коаліції. НК-провайдери тощо). Крім традиційних суб’єктів геополітичної ^0НкУренціі, які діють на глобальному і регіональному рівні, — держав і

Різного роду міждержавних коаліцій — в інформаційно-психологічному

30

1просторі виникають принципово нові утворення, які вступають у гео- політичну боротьбу - ТНК-провайдери, віртуальні союзн і коаліції, в які на рівних правах можуть входнтн держави, транснаціональні корпорації, медіа-холдинги і т. ін., масштаби діяльності яких мають глобальний характер, а результати їх діяльності можуть призводити до наслідків, які впливають на політику держав та їхніх класичних ко­аліцій на міжнародному рівні. При цьому володіння державним суве­ренітетом, власною територією і населенням зовсім не є обов’язковою умовою участі суб’єкта в геополітичній конкуренції, що істотно відріз- няє інформаційне суспільство від індустріального.

4. Багатоплановість геополітичної конкуренції. У сучасному світі конфлікти та протиріччя співіснують з координацією дій і співробіт­ництвом, знаходячись у діалектичній єдності. Справа не зводиться до того, що одна велика група протиріч між країнами або групами дер­жав врівноважується нагальною необхідністю кооперації в іншій сфе­рі (безпеки). Йдеться про наявність одночасно протиріччя і кооперації усередині ділових напрямків спілкування держав.

У геополітичній конкуренції, що розгортається в інформаційно- психологічній сфері, немає постійних союзників і супротивників - геополітичні суб’єкти одночасно можуть знаходитися в конфлікті з іншимн суб’єктами геополітичної конкуренції з приводу впливу на той чи інший вимір частини інформаційно-психологічної сфери та у коаліції - із приводу впливу на іншу її частину.

Є. Категорії оцінки сили суЄєктів геополітичної конкуренції в інформаційно-психологічній сфері. Категорія інтересу — досягнення пе­реваги (домінування) в інформаційно-психологічній сфері.

Способи реалізації інтересів - це АІА та СЮ (геополітична експан­сія у формі ІВ) і з метою зміцнення сукупної геополітичної сили дер­жави (суб’єкта геополітичної конкуренції), створення нових коаліцій з іншимн геополітичними суб’єктами, суперництва усередині ннх за лі­дерство і конкуренцію за додаткові приватні переваги як безпосередньо у відносинах між провідними країнами у середині коаліції, між коалі­ціями держав, так і в ключових районах світу.

Оцінка геополітичної могутності держави-суб’єкта геополітич­ної конкуренції в інформаційно-психологічному просторі заснована на рівні розвитку інформаційно-телекомунікаційної структури, об­сягах потоків накопиченої та циркулюючої у цих мережах інформа­ції, лідерства в розробці', впровадженні високих технологій і ступеня інформаційного домінування щодо інших суб’єктів геополітичної

302 хсякурмшії- Зазначене домінування, зокрема, може виявлятися через інформаційну (економічну, політичну, культурну) залежність націо­нальних інформаційно-телекомунікаційних структур цих суб’єктів від імпорту стратегічно важливої інформації та інформаційних техно­логій від суб’єкта-донора.

Нині, колн основна сутичка за сфери впливу, що досягає розмаху боротьби за переділ світу, ведеться в інформаційно-психологічній сфері особливими, латентними методами і засобами, до поняття могутнос­ті (сили) геополітнчного суб’єкта, крім його інформаційних ресурсів, володіння інформаційною зброєю і практичним досвідом його застосу­вання, входить потенціал відображення інформаційно-психологічної агресії, яка включає в себе психічне здоров’я суспільства і чинники, які пов’язують інформаційне суспільство в єдине соціально-культурне ціле - національну самосвідомість, національну ідеологію і чітку, по­слідовну та ефективну інформаційну політику.

7.ІПВ як засіб забезпечення геополітичного балансу. ІП реалізова­не у формі СІО, - основний засіб забезпечення геополітичного балансу в сучасному багатополярному світі. У зв’язку з цим вирішення прак­тичних завдань геополітичної конкурентної боротьби з використанням засобів і методів ІП дозволяє, зокрема, навіть слабким державам і коа­ліціям давати асиметричну відповідь на виклик конкуруючих геополі- тичнях суб’єктів.

В умовах зростання держав (до рівня супердержав), які погли­нають нові території з самостійними геополітичними суб’єктами, які раніше домінували на цих територіях, ІПВ стає основним сполучним •утримувачем» геополітичннх суб’єктів у складі держави чи іншої ко­міції, тобто головним геополітичним чинником, здатним, викорис­товуючи перевагу інформаційної інфраструктури центральної влади супердержави, достатньо швидко, повно і точно передати необхідний Управлінський вплив у потрібну точку простору.

& Експансія. Традиційно під експансією в геополітику розумілися насампередтернторіальні придбання івстановлення воєнно-політичних впливу, а також діяльність у даному напрямку (політика експан­сії). Нині експансія — це безупинний політичний процес, націлений на ^ЛІЧ об’єктів і тому породжує в результаті зіткнення інтересів цілий ^Кишлекс різнопланових конфліктів.

Так звана «мирна» експансія здійснюється багатьма державами та ^цйми угрупованнями один проти одного одночасно, тому можна гово­рити про їхнє «взаємопроникнення» або, іншими словами, утворення

303

комплексу взаємозалежностей і протиріч (наприклад, забезпечення ін­формаційної переваги). Внутрікоаліційна експансія періодично супро- воджується добровільними взаємними поступками сторін, хоча їхній баланс сил. звичайно, сприяє найсильиішому з них.

Експансія геополітичногосуб’єктав інформаційно-психологічному просторі виявляється в досягненні інформаційного домінування за­собами інформаційно-психологічної війни (дешевими, універсальни­ми, конспіративними, доступними й такими, що мають високу опе­ративність та ефективність застосування), яка, незважаючи на свою явно агресивну природу, ще не відноситься сучасним інформаційним суспільством до розряду збройної агресії з огляду на явні переваги інформаційно-психологічної агресії перед агресією військовою. В ін­формаційному суспільстві операції ІПВ є основною формою експансії, яка використовується політичним керівництвом держави для поши­рення свого впливу на інші суб’єкти геополітичної конкуренції, з ме­тою захисту національних інтересів і забезпечення державної безпеки.

Це зумовлено тим, що навіть найагресивніша інформаційно- психологічна експансія нині навряд чи здатна стати причиною пря­мої збройної конфронтації, а в чинному міжнародному праві та у за­конодавствах більшості розвинених держав світу немає кваліфікації інформаційно-психологічної агресії та війни як злочинних діянь, які загрожують національній і міжнародній безпеці (тобто в більшості ви­падків у результаті проведення операцій ІВ така експансія залишаєть­ся безкарною).

9. Неоколоніалізм інформаційного суспільства. Важливою рисою інформаційно-психологічної експансії суб’єктів геополі­тичної конкуренції є так званий «інформаційний (інформаційно- психологічний) неоколоніалізм*, який поділяє усі країни та регіони світу на суб’єкти, які домінують в інформаційно-психологічному про­сторі та які є джерелами експансії, і на суб’єкти, котрі не володіють необхідними інформаційними ресурсами, технологіями і розвиненою інформаційно-телекомунікаційною інфраструктурою і тому є інформа­ційно залежними від суб’єктів-домінантів.

З цієї причини, застосовуючи новітні методи інформаційної експансії, суб єкти-домінантн роблять «недостатньо інформаційно забезпечених суб’єктів» інформаційно залежними від них, перетво­рюючи останніх на «об’єктів інформаційної експансії». Роль таких суб єктів в інформаційно-психологічному просторі досить очевид­на. вони стають джерелами найважливішого стратегічного ресурсу

304інформаційного суспільства - інформації та знань - для провідних інформаційно розвинених держав світу.

Інформаційно-психологічний неоколоніалізм є агресивною іде­ологією досягнення геополіпгичної переваги, ставить за мету зміну структури глобального інформаційно-психологічного простору і до­пускає необхідність залучення арсеналу сил, засобів і методів ІПП дмдосягнення цих цілей.

За визначенням автора цього розділу, «надбудовними» можуть бути як владні структури нових держав-метрополій, так і «віртуальні співтовариства» та ТНК-провайдери, які нині намагаються потіснити монопольне владне положення традиційних держав у сфері геополі­тики, геоекономіки, геостратегії, геоінформаційної політики взагалі. Російські дослідники зазначають, що форма організації системи полі­тичних відносин інформаційного суспільства на глобальному (геопо- літичному) рівні визначає явище, яке отримало назву інформаційного протиборства.

4. Стан системи політичних відносин суспільства, зміст і спрямованість зовнішніх та внутрішніх політичних процесів в ін­формаційному суспільстві є найважливішим чинником, який фор- нуесистему інформаційно-психологічних відносин.

Інформаційно-психологічна безпека є найважливішим критерієм оцінки стабільності системи соціальних, духовних, політичних відно­син сучасного суспільства в інформаційно-психологічній сфері. Разом з тим, інформаційно-психологічна безпека є головним стратегічним об'єктом комплексного впливу, здійснюваного у формі таємних опе­рацій ІВ, котра визначає характер вибору цілей, завдань, формування виконавчого механізму, методів і форм використання сил і засобів та­ємних операцій на різних рівнях — оперативному, тактичному і страте­гічному. Забезпечення інформаційно-психологічної безпеки є пріори­тетним напрямком державної інформаційної політики.

Процеси і конфлікти, що розвиваються в інформаційно- психологічній сфері суспільства, по-перше, є проекцією (відображен­им) на цю сферу політичної активності різних соціальних шарів, ■ТУп, політичних партій і об’єднань та інших суб’єктів суспільної ді­яльності сучасного інформаційного суспільства.

По-друге, Інформаційно-психологічні конфлікти можуть відігра­вати в політичних процесах, що їх ініціювали, як несамостійну роль (забезпечуючи досягнення цілей політичними засобами в політичній °Ф^еРі суспільства), так і роль самостійну, незалежну від подальших "“Дій розвитку вихідних політичних процесів, які їх ініціювали

.По-третє, зворотне твердження - конфлікти та процеси в інформаційно-психологічній сфері можуть породжувати соціальні, політичні, етнічні та інші процеси, які змінюють стан безпеки держа­ви і суспільства загалом-

Почетверте, інформаційно-психологічні процеси, які породжу­ють такі зміни стану безпеки, протікають, як правило, у прихованій (латентній) формі та виявляються через результат еволюційного роз­витку такого процесу лише в момент його кульмінації (коли всі таєм­ні цілі вже досягнуті).

У такому випадку лише у результаті агентурно-оперативної та інформаційно-аналітичної діяльності спецслужб можуть на ранніх стадіях викриватися як процес зародження і виникнення нових, так і ескалація колишніх соціальних, економічних, політичних, етніч­них, конфесіональних явищ і процесів.