2. Для кожної категорії агресивних іпв необхідно визначити Кінцевий набір ознак, які дозволили б віднести будь-який виявлений

_ однієї з таких категорій і таким чином визначити ступінь її ^с°Ціальної небезпеки.

Відповідно до встановленого ступеня соціальної небезпеки вияв­ах акцій, заходів, операцій інформаційно-психологічного впливу,

309

віднесених до виділених раніше категорій, необхідно для кожноі такоі категорії (групи) визначити адекватну цій небезпеці загальн ер жавну систему заходів протидії.

Протидія операціям ІВта інших ворожих акцій може містити в собі не тільки пряму боротьбу із силами і засобами агресора, а й знищення, придушення, нейтралізацію або локалізацію джерел інформаційно- психологічної агресії. У цьому випадку неопрацьованою науковою проблемою залишається визначення, класифікація і типологія джерел інформаційно-психологічної агресії, зокрема ІВ.

Щодо правового забезпечення діяльності держави з організації системи протидії АІА, СЮ та ІВ зовсім неопрацьованою залишається проблема кримінально-правової та кримінологічної характернстн- ки операцій ІВ - як складних операцій, до яких відносяться, напри­клад, деякі піар-кампанії або деякі кампанії з організації та прове­дення виборів, так і щодо простих і умовно неподільних основних складових цих операцій, таких, наприклад, як дезінформування, маніпулювання, лобіювання, пропаганда або приховане керування кризами. Відсутність юридичної кваліфікації цих діянь не дозволяє використовувати повною мірою чинне кримінальне законодавство з ме­тою припинення агресивного ІПВ.

Щодо правового забезпечення діяльності органів державної влади, які беруть участь в інформаційному протиборстві, неопрацьованнми залишаються такі проблеми: 1) відсутні норми федерального зако­нодавства, які дають юридичну кваліфікацію, кримінально-правову і кримінологічну характеристику АІА, СІО та ІВ, які відносять їх до протиправних діянь і встановлюють ступінь їхньої соціальної небезпе­ки та обсяг відповідальності фізичних осіб за організацію, підготовку, виконання і пособництво у здійсненні цих діянь; 2) немає норм між­народного права, які встановлюють міжнародно-правову відповідаль­ність держав - ініціаторів інформаційно-психологічної агресії; 3) не­має досліджень щодо визначення переліку і складів правопорушень, пов язаннх з організацією, підготовкою і виконанням АІА, СЮ та ІВ;

немає механізмів проведення слідства і судового розгляду за факта­ми протиправних дій в інформаційній сфері; 5) немає нормативно- пра­вових актів, які визначають організацію слідства і судового розгляду за фактами організації, підготовки і проведення (участі) акцій, заходів, операцій інформаційно-психологічної агресії та війни, розробку складів правопорушень з урахуванням специфіки кримінальної, громадянської, едміністративної, дисциплінарної відповідальності та порядок включен-ня відповідних правових норм до кримінального, цивільного, господар­ського, адміністративного і трудового кодексів, до законодавства РФ про державну службу.