1. Технології маніпулювання у міжособистісних відносинах

Аналізуючи наукову літературу щодо маніпулювання, Є. Доцен- ко помітив частий повтор одних і тих самих тем, які в різних поєд­наннях як лейтмотиви включаються в коло обговорюваних авторами проблем. Сукупність цих тем він звів до декількох груп:

• оперування інформацією;

• приховування маніпулятивного впливу;

• ступінь і засоби примушення, застосування сили;

• мішені впливу;

• тема роботизації, машиноподібності адресата впливу.

Цілеспрямоване перетворення інформації.

Всю різноманітність операцій, здійснюваних над інформацією, можна згрупувати за декількома параметрами.

Перекручення інформації варіює від відвертої брехні до частко­вих деформацій, таких як підтасовування фактів або зсув у семантич­ному полі поняття.

Л. Вайткунене, описуючи особливості іміджу та стереотипу як за­собів і механізмів психологічного впливу, відзначає, що імідж - це спе­ціально створений образ, у якому «головним є не те, що в реальності, а те, що ми хочемо бачити, що нам потрібно» Цей образ виражає резуль­тат «викривлення окремих явищ природи, суспільного життя».

Приховування інформації в якнайповнішому вигляді проявля­ється в замовчуванні — приховуванні визначених тем. Набагато часті­ше використовується метод часткового висвітлення чи диференційо­ваної подачі матеріалу.

Спосіб подачі інформації нерідко відіграє вирішальну роль у тому, щоб зміст, що передається, був сприйнятий так, як це необхід­но його відправнику. Наприклад, велика кількість інформації в си­рому і/чи несистематизованому вигляді дозволяє заповнити ефір по­токами незначної інформації, яка ще більше ускладнює для індивіда й без того безнадійні пошуки суті. Так само інформація, подана неве­ликими порціями, не дозволяє ефективно скористатися нею. В обох випадках, проте, заздалегідь знімається докір у приховуванні тих чи

інших відомостей.

Найближчим до маніпулятивного впливу є прийом особливого компонування тем, який начебто наводить одержувача інформації на цілком однозначні висновки. Наприклад, в одній рубриці чи розді­лі даються повідомлення про курйози й тут же про чиюсь голодовку- протест.

Важливе значення має момент подачі інформації. Найвідо.міший прийом - показ у найбільш (найменш) зручний для телеглядачів час.

Одним із поширених прийомів є також підпорогова подача інфор­мації. Споріднений прийом у слуховій модальності - зміна музичної теми у фонограмі в ту саму мить, коли в дикторському тексті подаєть­ся матеріал, на який необхідно звернути увагу аудиторії. Мимовільна реакція слухачів на зміну фону підвищує пропускну спроможність також і смислового каналу.

Найповніший огляд переважно інформаційних способів психоло­гічного впливу міститься в монографії Р. Гудіна. їх суть полягає у грі на раціональній безграмотності людей. В основу класифікації покла­дена така «модель раціональної безграмотності»:

1. Громадяни мають неповноцінну інформацію.

2. Громадяни знають, що мають неповноцінну інформацію.

3. Дорого обходиться або вимога додаткової інформації, або отри­мання доступу до неї.

4. Очікувані вигоди від додаткової інформації сприймаються менш цінними, ніж платня за неї.

Різні стратегії, що паразитують на неправдивості висловлювань, у наведеній моделі знаходять своє відображення як комбінаторні поєднання першого положення з кожним із наступних. Так, перше положення визначає брехню як таку. Одночасне поєднання першого положення з другим характеризує секретність як легальний спосіб приховування інформації. Поєднання першого й третього положень породжує ще одиу стратегію маніпулювання - перевантаження адресатів повідомлення за яким-небудь параметром: витрати за отрн- 6

0мання інформації, витрати на її переробку, ціна за її зберігання, (не) здатність її використання тощо. На поєднанні першого і четвертого положень заснована пропаганда: важливо, щоб люди думали, що ін­формація їм не потрібна або що вона небезпечна, або що воиа дуже обтяжлива для них.

Приховування маніпулятивиого впливу

Це потайний характер маніпулятивиого впливу. Правда, в літе­ратурі не знайдено рефлексної відмінності між приховуванням факту маніпулятивиого впливу, з одного боку, та приховуванням намірів маніпулятора - з іншого. Проте вважається, що найбільш ретельно приховуються саме наміри.

Г. Шиллер зазначає, наскільки важливу роль відіграє цілеспря­моване створення міфу про нейтралітет соціальних інститутів щодо політичних сил. Згідно з цим міфом головна мета державних інсти­тутів - служіння загальному благу. Це необхідно, щоб замаскувати мету маніпулювання, а в ідеалі й сам факт впливу зробити непоміт­ним. В інших же випадках маніпулятивний вплив може спеціально організовуватися за допомогою ритуалів і процедур, що також маску­ють мету їх організаторів.

Засоби примушення

Різними авторами часто обговорюється тема - особливості засто­сування сили (влади). Як правило, йдеться про силу впливу владних політичних структур чи засобів масової інформації. Обговорюється також ступінь примусовості силового тиску, його невідхильності, спо­соби прихованого чи явного примушення, передумови такого тнску.

Щодо міжособистісного впливу в рамках офіційних соціальних структур увага приділяється проявам сильної або слабкої позицій. Так, скажімо, «праведна» позиція строгого начальника, який прак­тикує тотальний контроль або часто користується владними метода­ми впливу (перевага за посадою) розцінюється як слабка. Те саме сто­сується і підлеглих: відкрита конфронтація з боку підлеглого до свого начальника швидше свідчить про його слабкість. І навпаки, непряме залякування або неявне (неформальне) насильство з боку підлеглого є ознакою слабкості в позиції начальника - це означає, що останній зробив якусь помилку.

Мішені впливу

Найбільш психологічно забарвленою темою, поза сумнівом, є проблема мішеней маніпулятивиого впливу. На думку Є. Доценка, сталого визначення мішені немає. Він вважає доречним під час роз

-Частина І _а

— ^Я

гляду психологічних механізмів використовувати поняття .мішень* для позначення тих психічних структур, на які здійснюється вплив з боку ініціатора незалежно від того, мав він такий намір чи ні.

З іншого боку, поняття «мішень» зп своїм семантичним наванта­женням дуже зручне як метафора - воно досить точно вказує на меха­нізми психологічного впливу.

Вплив часто будується з розрахунку на основні інстинктивні тя­жіння людини або її агресивні устремління. Такими можуть бути, наприклад, секс, відчуття власності, вороже ставлення до несхожих на нас людей, нестійкість перед спокусами влади, грошей, слави, роз­коші тощо.

Логіка маніпуляторів при цьому очевидна й закономірність є од­нозначною: чим ширша аудиторія, на яку необхідно здійснити вплив, тим універсальнішими повинні бутн мішені. Спеціалізованість і точ­на спрямованість масового впливу можливі тоді, коли організаторові впливу відомі специфічні характеристики верств населення або гру­пи людей, яка його цікавить. Відповідно, чим вужча передбачувана аудиторія, тим точнішим повинне бути підлаштування під їі особли­вості. У випадках, коли таке підлаштування з якихось причин не про­водиться, знову використовуються універсальні збудники: гордість, прагнення до задоволення, комфорту, бажання мати сімейний зати­шок, просування по службі, популярність - цілком доступні й зрозу­мілі більшості людей цінності. Якщо ж при цьому щось не спрацьовує, то це можна розглядати як неминучу платню за вихідну економію.

Більш «просунуті» технології маніпулювання припускають по­передню підготовку думок або бажань, закріплення їх у масовій свідомості або в уявленнях окремої конкретної людини з тим, щоб моясна було до них потім апелювати. Наприклад, створення міфу про дбайливого президента або респектабельності компанії, переконання партнера в тому, що йому хочуть допомогти або що йому загрожує не­безпека.

Роботизація

Особливо слід виділити лейтмотив роботоподібності, який поля­гає в тому, що люди — об’єкти маніпулятивної обробки — перетворю­ються на маріонеток, керованих владними силами за допомогою «ни точок» - засобів масової інформації. На соціально-рольовому рівні обговорюється залежність підлеглих від тиску організації, перетво­рення працівників у службовців (від слова «слуга»). На міжособис- тісному рівні увага притягується до існування запрограмованих дій у відповідь на ті або інші впливи з боку партнерів по спілкуванню.

62

До цього кола проблем можна віднести безліч робіт з дослідження та обговорення ефектів від використання стереотипів масової свідо­мості, індивідуальних звичок.

Окрім використання «готових до вживання* програм стерео­типної поведінки, багато авторів указують на зусилля маніпуляторів щодо уніфікації способів мислення, оцінки й реагування великих мас людей. У результаті такі зусилля ведуть до деіндивідуалізації та де- персоніфікації людей, перетворення їх у податливих об’єктів маніпу­лювання (не випадково термін «об’єкти» частіше всього й вживається при аналізі подібних явищ).