3. Однобічний характер використання свободи слова у діяльності змі

Сьогодні ЗМІ завдяки обсягу, інтенсивності та якості мовлення повністю замінили собою ідеологічний апарат держави та недільні церковні проповіді. Разом з цим ЗМІ повною мірою користуються сво­бодою слова як одним із фундаментальних здобутків демократичного устрою. Зазначена свобода начебто урівноважується свободою вибору споживача інформації. Телевізійний пульт та газетний кіоск мали 6 бути універсальними засобами реалізації свободи вибору в інфор­маційній сфері. Однак раціональність вибору істотно деформується емоційно-психологічними факторами.

Розглянемо це твердження детальніше. Свобода слова та право на отримання інформації є особистою свободою особи та громадянина, яку він реалізує для задоволення власних духовних та комунікацій­них потреб. Окремо нагадаємо про свободу підприємницької діяльнос­ті, метою якої є отримання прибутку. В процесі масової комунікації споживачі інформаційних послуг виступають пасивною стороною, ^в ЗМІ * активною. Завдання ЗМІ — привернути увагу пасивного гля­дача, розважити, не надокучати та заробити на цьому. Інформуван- 43

8ня не є пріоритетним завданням ЗМІ, оскільки вимагає зосередженої уваги» аналізу, а тому швидко втомлює. ІЦоб інформування не втом­лювало, його також роблять розважальним, сенсаційним та емоційно насиченим. Засоби вирішення поставлених завдань, природно, біль­ше спрямовані до емоційно-психологічної, а не раціональної частини свідомості.

Нераціональний, емоційно-психологічний інформаційний вплив єманіпулятивним за своєю природою. Альтернативи маніпулятивно- му характеру діяльності ЗМІ в умовах їх підпорядкування комерцій­ному принципу фактично немає.

Свобода слова, як і свобода підприємництва, ие є абсолютною і може бути обмежена в інтересах забезпечення громадського порядку та національної безпеки. Існують повністю або частково заборонені до виробництва та поширення товари, цілі види діяльності, які мо­жуть завдати шкоди суспільству (наркотичні, психотропні речовини, зброя, порнографія, проституція тощо). Відповідно існують і законні обмеження свободи слова.

Так, відповідно до ст. 46 Закону України «Про інформацію» ін­формація не може бути використана для закликів до повалення кон­ституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.

Не підлягають розголошенню відомості, що становлять держав­ну або іншу передбачену законодавством таємницю. Не підлягають розголошенню відомості, що стосуються лікарської таємниці, грошо­вих вкладів, прибутків від підприємницької діяльності, усиновлення (Удочеріння), листування, телефонних розмов і телеграфних повідо­млень, крім випадків, передбачених законом. Існують обмеження на поширення інформації, що посягають на суспільну мораль. Лібералі­зація та комерціоналізація намагаються звузити перелічені обмежен­ая, посилити маніпулятивниість з метою отримання прибутків.

Використання свободи слова з підприємницькою (комерційною) метою вимагає окремого розгляду з огляду на особливий правовий статус суб’єктів поширення інформації. Отримання прибутку шля­хом задоволення інформаційних потреб споживачів є змістовною ха­рактеристикою діяльності ЗМІ. Організаційною формою майже усіх Ч'часних ЗМІ є різноманітні види юридичних осіб - суб’єктів госпо­дарської діяльності.

7 7^й-1

Природньо, що говорити про особисті духовні чи комунікацій­ні потреби учасників акціонерного товариства не доводиться. Це не індивіди, а приватні корпорації, які прагнуть отримати максималь­ні прибутки. Тому апеляція до захисту свободи слова, її обмеження (особистого права особи) зі сторони ЗМІ (комерційних юридичних осіб) є некоректною з погляду неспівпадіння суб’єкта — носія права та суб’єкта - поширювача інформації. Товар (інформація), який ви­робляється в процесі комерційної діяльності, повинен відповідати усім критеріям, що роблять його поширення безпечним у суспіль­стві. Це, в першу чергу, стосується співвідношення інформатнвності- маніпулятивності, а також відповідності усталеним у суспільстві мо­ральним цінностям.

Теоретично споживач аналогічно до того, що він має знати про складові харчових продуктів, їх енергетичну та білкову цінність, вміст вітамінів, повинен мати повну характеристику товару ЗМІ, в також можливість вибору альтернативного товару.