3Експертизи продукції і видовищних заходів сексуального чи еротич­ного характеру (ст. 20).

Відповідно до ст. 15 Закону державний нагляд за додержанням вимог цього Закону та чинного законодавства у сфері захисту сус­пільної моралі в частині, що стосується, та в межах своєї компетенції здійснюють Міністерство культури і мистецтв України, Міністерство охорони здоров’я України, Міністерство юстиції України, Міністер­ство освіти України, Міністерство внутрішніх справ України, Гене­ральна прокуратура України, Державна митна служба України, Дер­жавний комітет телебачення і радіомовлення України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі.

Контроль за наявністю ліцензії у суб’єктів господарювання, до­тримання ними ліцензійних умов здійснюють спеціально уповнова­жений орган, що видав відповідну ліцензію, правоохоронні органи та інші органи виконавчої влади в межах своїх повноважень шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Закон визначає повноваження вищих органів державної влади України - Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України (ст. 16) у сфері захисту суспільної моралі та обі­гу продукції і видовищних заходів сексуального характеру, а також правовий статус Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі (ст. 17), організаційні засади її діяльності (ст. 18) та компетенцію (ст. 19)-її завдання, права та обов’язки у сфе­рі захисту суспільної моралі. Більш детально правовий статус та по­вноваження Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів У країни та Національної експертної комісії буде розкрито у Розділі 8 «Система державних суб’єктів забезпечення інформаційної безпеки України та шляхи її вдосконалення».

Окремим блоком у Законі виділене питання відповідальності за порушення законодавства про захист суспільної моралі. Порушення норм законодавства У країни про захист суспільної моралі, умов обі­гу продукції, порядку проведення видовищних заходів сексуального характеру та розповсюдження продукції, яка містить елементи по­рнографії, тягне за собою цивільно-правову, дисциплінарну, адміні­стративну чи кримінальну відповідальність згідно з чинним законо­давством України (ст. 21).

Положення законів України, в яких законодавчо закріплені за­вдання, функції та основні форми діяльності державних органів У процесі забезпечення національної безпеки в інформаційній та інших

584сферах життєдіяльності особи, суспільства і держави («Про Зброй­ні Сили України*, «Про Службу безпеки України», «Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації», «Про міліцію», «Про прокуратуру» тощо) будуть розкриті нами в Розділі 8 «Система державних суб’єктів забезпечення інформаційної безпеки України та І шляхи її вдосконалення».

4. Нормативні акти вищих та центральних органів виконавчої влади, які регулюють діяльність у сфері забезпечення інформаційної безпеки України

Розкривши основні положення законодавчих актів України, які визначають правові засади забезпечення інформаційної безпеки, роз­глянемо також положення нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України, а також нормативні акти міністерств і відомств.

Визначальне значення для забезпечення інформаційної безпеки держави має Указ Президента України «Про Стратегію національної безпеки України» від 12 лютого 2007 р. № 105/2007.

Стратегія національної безпеки України (далі - Стратегія) визна­чає принципи, пріоритетні цілі, завдання та механізми забезпечення життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від зовніш­ніх і внутрішніх загроз в інформаційній та інших сферах життєдіяль­ності.

Як головну мету Стратегії визначено необхідність забезпечити та­кий рівень національної безпеки, який би гарантував поступальний розвиток України, її конкурентоспроможність, забезпечення прав і свобод людини і громадянина, подальше зміцнення міжнародних по­зицій та авторитету Української держави у сучасному світі.

Досягнення цієї мети можливе шляхом реалізації державної по­літики національної безпеки, яка передбачає забезпечення інформа­ційної безпеки, утвердження засад національної єдності задля роз­будови демократичної, правової, конкурентоспроможної держави. Формування соціально орієнтованої ринкової економіки, зміцнення науково-технологічного потенціалу, забезпечення інноваційного роз­витку, зростання рівня життя і добробуту населення, екологічно і техногенно безпечних умов життєдіяльності суспільства.

В Стратегії національної безпеки України інформаційна сфера Розглядається як важлива сфера життєдіяльності особи, суспільств

ата держави та одночасно як одна з ключових сфер національної без­пеки України. До стратегічних пріоритетів політики національної безпеки в інформаційній сфері Стратегія (п. ЗЛО) серед інших відно­сить також забезпечення сприятливих зовнішніх умов для розвитку та безпеки держави шляхом забезпечення інформаційної безпеки при інтеграції до структур глобального інформаційного суспільства, од­ним із елементів яких є глобальна інформаційна мережа Інтернет.

Окрім того, Стратегією у п. 2.7 як виклики та загрози життєво важливим національним інтересам України в інформаційній сфері додатково виділяються: посилення негативного зовнішнього впли­ву на інформаційний простір України, що загрожує розмиванням суспільних цінностей і національної ідентичності; недостатні об­сяги вироблення конкурентоспроможного національного інформа­ційного продукту, а також наближений до критичного стан безпеки інформаційно-комп’ютерних систем в галузі державного управління, фінансової і банківської сфери, енергетики, транспорту, внутрішніх те міжнародних комунікацій тощо.

Згідно з п. 4.1 Стратегії, подальший розвиток системи управлін­ня національною безпекою України в інформаційній та інших сферах життєдіяльності має здійснюватися, зокрема, у таких напрямах: