Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Сучасна українська лутературна мова.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
19 Мб
Скачать
☆

§ 15. Зміни голосних звуків у потоці мовлення

Артикуляція ізольованого голосного звука, як і вимова приголосного, складається з трьох фаз: екскурсії, витримки і рекурсії. У мовному потоці ці фази артикуляції виявляють- ся по-різному: екскурсія і рекурсія властиві такту чи цілій фонетичній фразі, а не звукам; навіть витримка не залишається незмінною.

Зміни у вимові неізольованих голосних звуків сучасної ук- раїнської літературної мови зумовлюються кількома факторами, найважливішими серед яких виступають: консонантне оточен- ня, наголошеність / ненаголошеність, темп мовлення тощо.

Консонантне оточення має неоднаковий вплив на окремо взятий голосний. Крім того, на артикуля- цію голосного такий вплив, що сприймається не лише спе- ціальними технічними засобами, а й простежується тим, хто говорить, має лише артикуляційна характеристика поперед- нього і дальшого (меншою мірою) приголосного.

Класифікаційна таблиця голосних звуків сучасної української літературної мови

* Фігурними дужками ( ) позначаємо огублену вимову голосних [о], [у]. 26

Інші фактори (сонорність, дзвінкість/глухість, зімкне- ність/щілинність) вирішального значення при цьому не ма- ють.

По-перше, при артикуляції після твердих передньоязико- вих приголосних голосні [а], [о], [у], [є] значно передніші, ніж ті, що вимовляються ізольовано. Після пом’якшених і м’яких передньоязикових названі голосні звуки наближені до се- реднього ряду. Порівняймо, наприклад, вимову ізольова- них голосних і цих же голосних у потоці мовлення: [у] — [тук] — [т'ук], [є] — [не'бо си'н'еи] — [си'н'еи не'бо], [а] — [сад] — [с'ад'].

По-друге, якщо голосні вимовляються після губних, то вони додатково злегка лабіалізуються, при цьому більшого впливу зазнають голосні переднього ряду [и] та [і].

По-третє, на артикуляцію голосних мають вплив задньо- язикові приголосні і \г\. задньорядні голосні [а], [о], [у] ста- ють трохи передніші й вищі за ізольовані [а], [о], [у]. Голосні ж переднього ряду [и], [і] після задньоязикових завжди відсу- ваються назад, а [є] відсувається назад і піднімається вгору.

По-четверте, після носових приголосних голосні, як прави- ло, назалізуються (набувають носового призвуку); найбіль- шою мірою назалізація простежується між двома носовими, дещо менше, але чітко — після носового [лí] чи [м].

Впливи консонантного оточення на артикуляцію голосно- го мають багатоплановий вияв у поєднанні з іншими факто- рами і чітко простежуються тільки в конкретних фонетич- них умовах.

Наголошеність/ненаголошеність го- лосних у сучасній українській літературній мові має різний вияв.

Артикуляція наголошених голосних загалом збігається з ізо- льованою вимовою їх. Ненаголошені голосні високого [у], [і] та низького [а] підняття в своїй артикуляції не змінюються.

Стосовно ненаголошених голосних [є], [и] та [о], то арти- куляційно вони відрізняються від наголошених [є], [и], [о]: мають тенденцію до звуження, підвищення артикуляції, хоча цей ступінь може бути різним і залежить від артикуляцій- них особливостей дальшого голосного1. Ненаголошений го- лосний обнижено-високого підняття [и] має чітко простежу- вану тенденцію до переходу в розряд голосних середнього підняття.

'Зміни голосних у різних позиціях докладно розглядаються також у розділі «Орфоепія».

27

Темп мовлення зумовлює тривалість вимови звуків, особливо складотворних, тобто голосних: при повільно- му темпі артикуляція голосних звуків має повну витримку, чітко простежуються екскурсія і рекурсія, які при швидкому темпі мовлення накладаються одна на одну.

Таким чином, голосні сучасної української літературної мови в потоці мовлення закономірно змінюють певною мірою свої якість і кількість. Однак ненаголошені українські го- лосні, як правило, різко не відрізняються вимовою від наго- лошених і не протиставляються їм своєю якістю. Усі скла- дотворчі голосні в сучасній українській літературній мові в будь-якій позиції є звуками повного творення, тобто таки- ми, що зберігають голос (не редукуються) і свою якість (éа нечисленними винятками) у ненаголошених складах. Редук- ція голосних у ненаголошених складах (різке скорочення, ослаблення чи напівглуха вимова їх) — рідке і нетипове для української мови явище, зумовлене частіше не позицією щодо наголошеного голосного, а оточенням (після іншого голосно- го) чи початком слова.