§116. Форми іменників другої відміни

У називному відмінку однини іменники другої відміни чоловічого роду мають чисту основу (кобзар, кінь, край) або флексію -о (Дмитро, Дніпро). В іменниках середнього роду виступає флексія -о: добро, світло (тверда група), -є:

219

220

Парадигми другої відміни

Однина

Н. стіл шофер батько село

Р. стол-а шофер-а батьк-а сел-а

Д. стол-у (-ові) шофер-ові (-у) батьк-ові (-у) сел-у

3. стіл шофер-а батьк-а сел-о

О. стол-ом шофер-ом батьк-ом сел-ом

М. (на) стол-і (на) шофер-ові (-у) (на) батьк-ові (-у) (на) сел-і

Кл. стол-е шофер-е батьк-у сел-о

Н. коваль гай Ігор поле знання

Р. ковал-я га-ю Ігор-я пол-я знанн-я

Д. ковал-еві (-ю) га-ю Ігор-еві (-ю) пол-ю знанн-ю

3. ковал-я гай Ігор-я пол-е знанн-я

О. ковал-ем га-єм Ігор-ем пол-ем знанн-ям

М. (на) ковал-еві (-ю) (на/у) га-ю (на) Ігор-еві (-і) (на/у) пол-і (на) знанн-і

Кл. ковал-ю га-ю Ігор-е пол-е знанн-я

Н. м’яч каменяр днище

Р. м’яч-а каменяр-а днищ-а

Д. м’яч-у (-еві) каменяр-еві (-у) днищ-у

3. м’яч каменяр-а днищ-е

О. м’яч-ем каменяр-ем днищ-ем

М. (на) м’яч-і (на) каменяр-еві (-у) (на) днищ-і

Кл. м’яч-е каменяр-е днищ-у

село сел-а сел-у сел-о сел-ом (на) сел-і сел-о
батько батьк-а батьк-ові (-у) батьк-а батьк-ом (на) батьк-ові (-у) батьк-у
шофер шофер-а шофер-ові (-у) шофер-а шофер-ом (на) шофер-ові (-у) шофер-е
стіл стол-а стол-у (-ові) стіл стол-ом (на) стол-і стол-е
Н. Р. д. 3. 0. м. Кл.
знання знанн-я знанн-ю знанн-я знанн-ям (на) знанн-і знанн-я
поле пол-я пол-ю пол-е пол-ем (на/у) пол-і пол-е
Ігор Ігор-я Ігор-еві (-ю) Ігор-я Ігор-ем (на) Ігор-еві (-і) Ігор-е
гай га-ю га-ю гай га-єм (на/у) га-ю га-ю
коваль ковал-я ковал-еві (-ю) ковал-я ковал-ем (на) ковал-еві (-ю) ковал-ю
Н. Р. д. 3. 0. М. Кл.
днище днищ-а днищ-у днищ-е днищ-ем (на) днищ-і днищ-у
каменяр каменяр-а каменяр-еві (-у) каменяр-а каменяр-ем (на) каменяр-еві (-у) каменяр-е
м’яч м’яч-а м’яч-у (-еві) м’яч м’яч-ем (на) м’яч-і м’яч-е
Н. Р. д. 3. 0. м. Кл.

221

Множина

Н. стол-и шофер-и батьк-и сел-а

Р. стол-ів шофер-ів батьк-ів сіл

Д. стол-ам шофер-ам батьк-ам сел-ам

3. стол-и шофер-ів батьк-ів сел-а

О. стол-ами шофер-ами батьк-ами сел-ами

М. (на) стол-ах (на) шофер-ах (на) батьк-ах (на) сел-ах

Кл. стол-и шофер-и батьк-и сел-а

Н. ковал-і га-ї пол-я знанн-я

Р. ковал-ів га-їв пол-ів знань

Д. ковал-ям га-ям пол-ям знанн-ям

3. ковал-ів га-ї пол-я знанн-я

О. ковал-ями га-ями пол-ями знанн-ями

М. (на) ковал-ях (на/в) га-ях (на/в) пол-ях (на) знанн-ях

Кл. ковал-і га-ї пол-я знанн-я

Н. м’яч-і каменяр-і днищ-а

Р. м’яч-ів каменір-ів днищ

Д. м’яч-ам каменяр-ам днищ-ам

3. м’яч-і каменяр-ів днищ-а

О. м’яч-ами каменяр-ами днищ-ами

М. (на) м’яч-ах (на) каменяр-ах (на) днищ-ах

Кл. м’яч-і каменяр-і днищ-а

сел-а сіл сел-ам сел-а сел-ами (на) сел-ах сел-а
батьк-и батьк-ів батьк-ам батьк-ів батьк-ами (на) батьк-ах батьк-и
шофер-и шофер-ів шофер-ам шофер-ів шофер-ами (на) шофер-ах шофер-и
стол-и стол-ів стол-ам стол-и стол-ами (на) стол-ах стол-и
Н. Р. д. 3. 0. м. Кл.
знанн-я знань знанн-ям знанн-я знанн-ями (на) знанн-ях знанн-я
пол-я пол-ів пол-ям пол-я пол-ями (на/в) пол-ях пол-я
га-ї га-їв га-ям га-ї га-ями (на/в) га-ях га-ї
ковал-і ковал-ів ковал-ям ковал-ів ковал-ями (на) ковал-ях ковал-і
Н. Р. д. 3. 0. м. Кл.
днищ-а днищ днищ-ам днищ-а днищ-ами (на) днищ-ах днищ-а
каменяр-і каменір-ів каменяр-ам каменяр-ів каменяр-ами (на) каменяр-ах каменяр-і
м’яч-і м’яч-ів м’яч-ам м’яч-і м’яч-ами (на) м’яч-ах м’яч-і
Н. Р. д. 3. 0. м. Кл.

море, плече (м’яка і мішана групи) та -а (граф, -я): весіл- ля, життя (м’яка група).

Родовий відмінок має закінчення -а (-я) та -у (-ю). Ви- бір і вживання флексії в іменниках чоловічого роду зале- жать від семантико-граматичного розряду, під який підво- диться слово. Так, флексію -а (-я) мають іменники, що на- зивають істот (за винятком збірних назв: народу, загону): брата, керівника, викладача, Дениса, журавля, гороб- ця, карася; назви конкретних предметів, що мають обидві форми числа (носа, стола, замка, олівця, шматка, ку- мача); назви мір {грама, метра, літра, місяця, карбо- ванця); наукові і технічні терміни українські та іншомовно- го походження (відмінка, суфікса, кореня, прикметника, радіуса, сектора, синоніма, але: синтаксису, базису); назви приміщень, будівель та інших споруд і частин ‘їх (вітря- ка, гаража, млина, але: карнизу і карниза, сараю і са- рая, поверху, універмагу, залу).

Флексія -у (-ю) виступає в збірних назвах (люду); в наз- вах рослин (барвінку, льону, лісу, саду, гороху, лозняку і лозняка, молодняку і молодняка); у назвах установ, органі- зацій, закладів (інституту, вузу, заводу); в назвах аб- страктних понять, процесів, станів, суспільних, наукових та інших течій (розуму, вигляду, цвіту, глузду, світогляду, процесу, гуманізму, матеріалізму); в назвах явищ приро- ди (грому, снігопаду, морозу, вогню).

У географічних назвах міст, рік переважає флексія -а (-я): Львова, Гадяча, Мелітополя, Дніпра, Дінця (з наголо- сом на флексії): але Дону, Дунаю (з ненаголошеною флек- сією). У назвах країв, озер, гір і т. д. переважає флексія -у (-ю): Криму, Сибіру, Донбасу, Байкалу, Уралу та ін.

У деяких іменниках можливі подвійні флексії залежно від семантичної віднесеності слова, наприклад: зробив ре- монт телефонного апарата (конкретний предмет) і пере- буває у віданні державного апарату (виражає сукупність).

Флексія може також регулюватися наголосом, наприклад: з моста і з мосту, стиду і стида.

Іменники середнього роду в родовому відмінку однини мають закінчення -а (-я): озера, перевесла, прізвища, моря, завдання.

Давальний відмінок в українській мові має паралельні флексії -ові та -у в іменниках чоловічого роду твердої гру- пи: Петрові і Петру; -еві (-еві) та -у (-ю) в іменниках м’якої і мішаної груп: коневі і коню, Гайдаєві і Гайдаю, сторожеві і сторожу.

222

У назвах істот переважає флексія -ові, -еві (-вві), а в назвах неживих предметів -у (-ю).

Іменники середнього роду в давальному відмінку висту- пають з флексією -у (-ю): болоту, горю, прізвищу. Імен- ники середнього роду можуть мати флексію -ові, -еві у випадку переносного вживання — синекдохи, наприклад: По- казав селові синю книжечку (Ст.).

У знахідному відмінку однини іменників чоловічого роду більш виразно виявляється вказівка на істоту чи неістоту. У назвах істот форма знахідного збігається з родовим відмін- ком: зустрів брата, батька, Сергія, а в назвах пред- метів — з називним: узяв папір, стілець, книш. Назви групувань істот також мають форму знахідного, що збігаєть- ся з називним: зібрав загін, погнав табун.

Проте ця закономірність у ряді випадків порушується, наприклад, можна вжити: збудував хлівець і хлівця, одер- жав лист і листа, зокрема, порівняйте у фразеологізмах: піймати облизня, дати гарбуза.

В орудному відмінку іменники чоловічого і середнього роду (крім тих, що в називному відмінку закінчуються на -я) мають флексію -ом: Іваном, краном, озером (тверда гру- па); -ем (-єм): Василем, секретарем, фуражем, полем, днищем (м’яка і мішана групи).

Іменники середнього роду на -я в орудному відмінку одни- ни мають флексію -ям: груддям, листям, пір’ям.

У місцевому відмінку іменників другої відміни однини виступають закінчення: -і (-ī), -у (-ю), -ові, -еві (-еві). Флексії -ові, -еві (-еві) з’явилися в місцевому відмінку за аналогією до давального відмінка і виступають переважно, як і в давальному, в назвах істот чоловічого роду: на си- нові, на гостеві, на Гордієві.

Флексія -у (-ю) виступає в іменниках чоловічого і серед- нього роду, що мають суфікси -к (о), -ок, -ик, -ак: на візку, на містку, у миснику, на держаку.

В інших іменниках чоловічого роду флексія -у (-ю) чи -í (-ї) регулюється тими ж семантичними відтінками, що й у родовому відмінку. Порівняйте, наприклад: на льоду, у строю, але на дивані, у музеї, на стільці.

Закінчення -у (-ю) виступає у поєднанні з прийменни- ком по: по двору, по вівсу, по морю.

Флексія -і виступає в іменниках середнього роду, за ви- нятком тих, що мають суфікс -к-: на лоні, у морі, у зіллі, але у горнятку, на курчаткові і курчатку.

223

У формі місцевого відмінка приголосні основи г, к, х зміню- ються на з, ц, с: плуг — у плузі, байрак — у байраці, ву- хо—у вусі.

У кличному відмінку іменники другої відміни мають флек- сію -у або -є.

Флексія -у виступає в іменниках чоловічого роду твердої і мішаної груп: діду, товаришу, дядьку, котику; в іншо- мовних найменуваннях з кінцевим задньоязиковим або гор- танним приголосним: Юзеку, Людвігу; в іменниках чоло- вічого роду м’якої групи виступає флексія -ю: Сергію, ліка- рю, краю.

Флексія -є вживається у кличній формі іменників чо- ловічого роду з суфіксами -ець, -ак: хлопче, юначе, батраче (але ковалю, мудрецю) та в деяких інших іменниках чоловічого роду, наприклад: голубе, вітре, друже.

Перед флексією -є приголосні г, к, х змінюються на ж, ч, ш: друг — друже, юнак — юначе, Явтух — Явтуше.

У назвах осіб клична форма може заступатися називним відмінком, зокрема у випадку звертання до людини з вказів- кою на ранг, посаду і т. ін., наприклад, лейтенанте Орлик, прокуроре Грищенко, /поваришу голова. В усіх інших ви- падках, коли перше слово є загальною назвою, а друге — ім’ям, обидва іменники мають кличну форму, наприклад: то- варишу Євгене, брате Олексію.

У персоніфікованих назвах середнього роду із значенням звертання вживається форма називного відмінка: світло, кри- ло, плече.

Множина

Називний відмінок множини може мати такі флексії: 1) в іменниках чоловічого роду твердої групи -и: робітни- ки, інженери, шофери, прапори; 2) в іменниках чоловічо- го роду м’якої і мішаної груп -і або графічно -í: учителі, портфелі, школярі, товариші, носії; 3) в іменниках се- реднього роду твердої і мішаної груп -а: коліна, полотна, прізвища або флексію -я, що графічно передає м’якість приголосного основи в іменниках середнього роду м’якої групи: моря, послання, прислів’я.

В окремих іменниках середнього роду виступає давнє за- кінчення називного двоїни -і: очі, плечі, уші (і вуха) або -а: вуси, рукави (при більш поширеному вживанні: вуса, рукава).

224

У родовому відмінку множини іменники другої відміни мають закінчення -ів (-їв), -ей або нульову флексію: столів, ковалів, батьків, солов’їв, країв, очей, плечей.

В іменниках чоловічого роду найуживаніша флексія -ів: воротарів, чоловіків, орачів, плащів.

Деякі іменники середнього роду мають також флексію -ів: морів, полів, почуттів.

Нульова флексія виступає в іменниках чоловічого роду, які втрачають у множині суфікс -ин-: селян, подолян, га- личан, болгар, татар, але грузинів, осетинів, та в біль- шості іменників середнього роду: вікон, гнізд, решіт, сер- дець, волокон, знань, завдань, розгалужень.

Закінчення -ей виступає в деяких іменниках чоловічого і середнього роду: коней, гостей, очей, вушей (і вух), пле- чей (і пліч).

У давальному, орудному і місцевому відмінках іменники другої відміни мають такі самі флексії, як і іменники першої відміни: -ам (-ям), -ами (-ями), -ах (-ях), наприклад: братам, сестрам, школярам, озерам, морям, знанням; братами, школярами, озерами, морями, знаннями; на братах, на сестрах, на школярах, на озерах, на морях, у знаннях.

У знахідному відмінку множини іменників другої відміни спостерігаються одні й ті самі закономірності розрізнення істот/неістот, що і в іменниках першої відміни та в родово- му однини другої відміни.