§ 42. Вимова голосних

Основний звук-тип, або фонема, як уже зазначалося, най- чіткіше виявляється при ізольованій вимові або в наголо- шеній позиції після твердого приголосного. В інших пози- ціях він може мати деякі особливості в своєму конкретно- му виявленні, тобто утворювати фонетичні варіанти. Одні фонетичні варіанти повністю відповідають звуковій системі сучасної української літературної мови, отже, входять до норм літературної вимови; інші (здебільшого діалектні чи навіть зумовлені правильною вимовою іншої мови) — порушують звукову систему, а отже, перебувають поза орфоепічними нормами.

Розглянемо унормовану вимову кожного голосного україн- ської літературної мови.

1. Голосний [а] вимовляється чітко, не зближуючись з інши- ми звуками, як у наголошеній, так і в ненаголошеній позиції, наприклад: |а¹1рмія, б\а\шт|а¹1н, г\а\р|а¹1зд, р\а'\д|а|; лí|а|ли'н|а|, ч|а|сти'н|а| і под.

Дещо змінюється артикуляція цього звука між м’якими приголосними чи тільки після м’якого: у таких позиціях го- лосний [а] стає переднішим, ніж на початку слова чи після твердих приголосних. Однак у літературному мовленні така зміна артикуляції не веде до втрати голосним [а] своєї основ- ної якості: яма īу'а'лш], рядок [р'адо^]к], взявся [ÿз'а^ÿс'а].

Голосний [а] ніколи не переходить у літературній мові в інші звуки. Тому вимова на місці [а] голосного [є] після шиплячих та [/] (у деяких українських південно-західних говорах: єŭце [/еіце¹], щепка [шч'е¹пка] і под.) та на місці давнього носового [є] в ненаголошеній позиції (у говорах північного наріччя: пáметь, колодезь, нóсеть, дéсеть) є діалектною.

Проте голосний [а] не вимовляється в українській літера- турній мові, на відміну від російської, на місці інших голос- них, зокрема на місці початкового [о] чи на місці [о] перед

86

наголошеним складом (окрім випадків етимологічних: ба- гатий <- богатъ, гарячий <- горячь, кажан <- кожанъ тощо).

2. Голосний [о] в сучасній українській літературній мові чітко, без наближення до інших звуків вимовляється на по- чатку слів: [оди¹н\, [о'браз]. Загалом виразно [о] вимовляється і в наголошеній позиції після твердих і м’яких приголосних (гордість, море, жолудь; льох, дьоготь), а також у ненаго- лошеній позиції після твердих і м’яких приголосних (молоко, борода, сьогодні).

Проте ненаголошений [о] у певних позиціях може набли- жатися до голосного [у]. Орфоепічно правильною є вимова [о] з незначним наближенням до [у] тільки перед складом із постійно наголошеним [у]: [гоУлу^бка], але [го¹луб]\ [зоУзу^л'а], але [зо^]зул']; [коУжу¹х], [лоУпу^]х]; зрідка з [і]: [соУб'Й, [тоУбЧ*], але [об'і¹д] і под. Наближення [о] до [у], а також повна заміна [о] голосним [у] в будь-якій позиції, що спостерігається в говорах південно-західного наріччя: [коу- за^!|], [моУлоУди^і]; тубою, курóва тощо, українській літера- турній мові не властиві.

Голосний [о] ніколи не змінюється в сучасному україн- ському літературному мовленні в голосний [а]. Тому не відповідає українським орфоепічним нормам вимова [а] на місці [о], що спостерігається в деяких північних говорах: [маладиЧ], [малакоЦ, [xaduUa], а також у мовленні тих, хто постійно користується російською літературною мовою, а українською намагається виступати публічно (на з’їздах, кон- ференціях, на радіо та телебаченні тощо). Крім того, на відміну від російської літературної мови, голосний [о] ніколи не ре- дукується.

3. Голосний [у] також вимовляється чітко в усіх позиціях; [дуб], [куди¹], [му^]ка]. У позиції між приголосними чи після м’якого приголосного артикуляція [у], як і [а] та [о], незнач- ною мірою змінюється, акомодуючи м’якому приголосному, однак головних своїх акустичних якостей не втрачає: [л'ÿ^[ди^е], [с'удиЧ Щýт'\.

На початку слова, після голосного перед приголосним в середині слова, а також у словах-однозвуках (прийменни- ках) ненаголошений [у] вимовляється як нескладотворчий [ÿ]. На письмі початковий нескладотворчий [й] передається буквами у і в: учити [ÿчи^ти^е] — вчити \ÿчіїти^е]. Не- складотворчий [у], що вимовляється в середині і в кінці слова, як правило, передається в українських говорах бук- вою в: дівча — ді\ÿ\ ча, вивчав —- ви\ÿ\ ча|ÿ|, вів — ві\ÿ\

87

тощо. У словах іншомовного походження у дифтонгах, як правило, вимовляється [у], але передається на письмі напи- санням в або у: автор — [іїÿтор], аудиторія — [ауди- торія і под.

4. Голосний [і] у будь-якій позиції слова вимовляється чітко і виразно: [в'ікноА, [з'ір], [к'ін'], [л'із'], [м'ід'], [т'ІЇсно].

Іноді наголошений початковий [/] у вимові наближається до [и] чи навіть замінюється [«]: [і^и]нколи, [і^иІнод'і]. Таке незначне відхилення у вимові початкового [і] має історичну основу: в наведених і подібних словах у давньоруській мові вживався початковий [і] (граф. и), що закономірно перей- шов у інших позиціях в український [и]. Вимова [«] на місці початкового [і] поширювалася й на інші слова, нерідко запозичені: [и'нститу¹т], [и¹нкуба^хтор\ тощо.

Отже, в межах літературної норми на місці початкового [і] може вживатися [t'], [u'], [і^и]. Однак під впливом орфо- графії дедалі більше закріплюється вимова звичайного по- чаткового [і].

Ненаголошений [г] на початку слова перед приголосним або після голосного в середині і кінці слова, як правило, набуває характеру нескладового звука: (на)ĭменування — [найменування; (піді)іти — [п'ід'іШи^]]; (вона) [і„де]; Омелько [і] Іван і под. Така вимовна зміна закріплюється українською графікою: [і] у названих позиціях може пере- даватися буквами й чи і (на початку слова, в сполучниках) або ж постійно ă (в середині слова): ішов — йшов, і — й; військовий.

Голосний [t'], як правило, пом’якшує чи напівпом’якшує попередній приголосний. Тільки в деяких випадках, зокрема на межі слів (брат і сестра, раз і два, вас і нас, дід і онук) та на межі частин абревіатур (педінститут, по- літінформація) попередній приголосний не пом’якшується.

5. Голосний [є] в українській літературній мові чітко, ви- разно вимовляється тільки в наголошеній позиції (д[е¹]нь, гороб[е¹]ць, м[е¹]рзнути) та на початку слова ([е]поха, [е\легія).

Ненаголошений [є] вимовляється з наближенням до го- лосного [u]. В одних випадках (перед складом із наголоше- ним [u], [t] або [у]) звук [є] майже переходить в [u], наприк- лад: [ми^ен'і¹], [ви^ели^]киі\, [ни^есу^\, в інших (перед складом з голосним І а І чи о\) — вимовляється як звук, середній між [є] та [u]: [се^ило*], [ве^исна^]], [се^истра}\\ ще в інших (перед складом з | є |) — вимовляється з незначним наближенням до [«]: [ме^ине^[], [бе^ире^за], [не^исе^]].

88

Діалектна заміна наголошеного [є] голосним [и], наприк- лад: пішов стижкою понад гричкою і поніс гличик миду (с. Байбузи на Черкащині), є грубим порушенням вимовної норми української літературної мови.

Голосний [є] співвідноситься з давньоруським [є] повного творення чи редукованим переднього ряду [ь]. Обидва істо- ричні відповідники сучасного [є] пом’якшували попередній приголосний звук. Ця їхня особливість здебільшого збері- гається в російській літературній мові. В українській мові [є] втратив здатність пом’якшувати приголосний і вживається після твердих чи стверділих приголосних: клен, тече, мете, неначе, сердешне. Однак він може вживатися після постій- но м’якого [/]: єднає []е^иднае^и], б’є [6je] та в кількісно обме- женій групі слів після постійно м’якого [h’] (нестверділого під впливом інших форм): синє [си'к'е"], бо [сиїн'іти], си[н'і]ŭ, си[н'у]ватиŭ; житнє — жи[тн'е¹], бо жит[н'і]ŭ, житійно- му і под. Крім того, [є] може вживатися після подовже- них м’яких приголосних [т':], [«':], [л':] (жи[т':е]виŭ, зна- че[н':е]виŭ, [л':е] тощо).

Фонетичною помилкою є вимова під впливом російської орфоепії групи «м’який приголосний + [є]»: лі[т'е]ратура, ма[т'е\ма\т'і]ка, [л'е]в Толстой, [л'е]рмонтов та ін.

6. Голосний [и] також вимовляється виразно у позиції під наголосом {вишня, лине, тин, вийшов) та перед [і] (граф. й): добрий, високий, вибийте.

Вимова ненаголошеного [и] дещо знижена і наближа- ється до вимови [є]. Звичайно, ступінь наближення [и] до [є], як і наближення [є] до [и], залежить від темпу мовлення (при швидкому темпі наближення більше) та від характеру голосного в наступному складі. Якщо далі йде склад з наго- лошеним [є], ненаголошений [и] може вимовлятися як [є]: живе [же^иве^і], тихенький [те^ихе*н'киі]. Якщо ж у дальшо- му складі стоїть голосний високого підняття [у], [і] чи [«], наближення мало помітне: дивіться [ди^ев'і^]ц':а], [жи^еви^]], [du^eey^ljyc'].

В окремих говорах південно-західного наріччя нечітко ви- мовляється і наголошений [«]: [ви^]е]шня, [ти^е]]хо, сто[ли^еí], що не відповідає орфоепічній нормі сучасної української літе- ратурної мови.

Голосний [и\ української мови співвідноситься насампе- ред з давньоруськими [t'] (граф, и): сила <- сила, вишня <- <— вишніа або [и] (граф. ы): син <- сынъ. Незалежно від походження український [и] не має здатності пом’якшувати, а тому приголосні перед ним постійно тверді.

89

Нескладові [ÿ] (орфогр. в або у) та Ц] (орфогр. й або і), що виступають на початку слова перед приголосним, в кінці слова або складу після голосного, з яким утворюють дифтон- ги типу аі, аÿ, иі, иÿ та ін., в українській літературній мові вимовляються не як приголосні [в] або [ф] та [/], а як відповідні короткі голосні: [ÿ]чора, любо[ÿ], на[і]кращи[і].