§ 123. Ступені порівняння якісних прикметників

Якісні прикметники можуть характеризувати якість пред- мета безвідносно до інших предметів і в порівняльних зв’яз- ках щодо інтенсивності вияву ознаки. Для вираження сту- пеня вияву ознаки вживаються дві форми прикметника: ви- щого і найвищого ступенів порівняння.

Вищий ступінь порівняння

Вищий ступінь порівняння вказує на те, що в одному з порівнюваних предметів якість виражена більшою або мен- шою мірою, ніж у іншому (інших), наприклад: Колодязі до- водилось копати на двадцять метрів і глибші (Ян.).

Якщо прикметник виступає в ролі іменної частини скла- деного присудка, то форма вищого ступеня може виражати те, що властива предмету ознака виявлена більшою або мен- шою мірою в ньому самому у зіставленні за часовою перс- пективою, наприклад: Ольга була вища, ніж я собі уяв- ляв. Вона була худіша, ніж я пам’ятав. Вона стала наче старша (См.).

Форми вищого ступеня бувають прості (синтетичні) і скла- дені (аналітичні).

Проста (синтетична) форма вищого ступеня утворюється приєднанням до кореня або основи прикметни- ка суфікса -ш- або -іш-, наприклад: дешевий — дешевший, молодий — молодший, розумний — розумніший, ретель- ний — ретельніший.

Від деяких прикметників вищий ступінь твориться за до- помогою обох суфіксів, виступаючи у варіантних формах: тихий — тихший і тихіший, грубий — грубший і грубі- ший, здоровий — здоровший і здоровіший.

Варіантні форми ступеня порівняння переважно пов’язані з різними семантичними відтінками прикметників. Так, на- приклад, рідший означає і конкретні предмети, і абстрактні поняття {рідші посіви, рідші випадки), а форма рідкіший виражає особливості структури конкретних предметів (рідкіша олія, рідкіше полотно).

236

При творенні форм вищого ступеня прикметників за до- помогою суфікса -ш- відбуваються зміни в основі слова: а) суфікси основи прикметника -к-, -ок-, -ек- випадають: рідкий — рідший, глибокий — глибший, далекий — даль- ший; б) кінцеві приголосні основи г, ж перед суфіксом -ш- внаслідок асиміляції і дисиміляції змінюються і разом із суфіксом утворюють звукосполучення [жч]: дорогий — до- рог-ш-ий — дорожший — дорожчий; дужий — дуж-ш- ий — дужчий; кінцевий приголосний основи внаслідок аси- мілятивно-дисимілятивних процесів разом із суфіксом -ш- дає звукосполучення [шч], що графічно передається буквою щ: високий — вис-ш-ий — виїиший — вишчий — вищий [ви^]шчиі].

Перед суфіксом -í'ш- ніяких змін в основі прикметни- ка не відбувається, порівняйте: товстий — товщий і товстіший. Окремі прикметники утворюють форму ви- щого ступеня від основи іншого слова, наприклад: гарний — кращий, поганий — гірший, малий — менший, великий — більший, добрий — кращий і ліпший. Це суплетивні форми.

Складена (аналітична) форма вищого сту- пеня утворюється за допомогою додавання слів більш або менш до початкової форми: уважний — більш уважний; чуйний — більш чуйний; розкішний — менш розкішний; яскравий — менш яскравий.

Додавання слова більш-менш нейтралізує значення сту- пеня порівняння, і прикметникова форма вживається із зна- ченням неповноти, часткового вираження ознаки, порівняй- те: вдалий і більш-менш вдалий, солодкий і більш-менш солодкий.

До форм вищого ступеня прикметників можуть приєдну- ватися слова багато, значно, набагато, куди (розм.), що виражають посилення, виділення інтенсивності ознаки: багато ширший, значно дорожчий, набагато дешев- ший, куди кращий.

За допомогою слова трохи виражається вказівка на не- значний рівень ступеневого вияву ознаки: трохи нижчий, трохи бадьоріший.

Різні семантичні відтінки інтенсивності ознак можуть виражатися в прикметниках і словотворчими засобами (по- рівняйте: старий — старенький, старуватий, пристар- куватий, старезний) та через повторення слів (старий- старий, рудий-рудий).

237

Найвищий ступінь порівняння

Найвищий ступінь порівняння вказує на те, що в одному з порівнюваних предметів ознака виражена найбільшою або найменшою мірою, наприклад: / найвища, по-моєму, кра- са — це краса вірності (Гонч.).

Найвищий ступінь порівняння також має дві форми: про- сту (синтетичну) і складену (аналітичну).

Проста (синтетична) форма найвищого сту- пеня утворюється додаванням до форми вищого ступеня префікса най- (частки за походженням): найбільший, най- молодший, найвідважніший, найглибший.

До цієї форми можуть додаватися частки що і як, вира- жаючи додаткові відтінки посилення ознаки, наприклад: щонайдорожчий, щонайскладніший, якнайсмачніший, якнаймиліший.

Складена (аналітична) форма найвищого ступеня утворюється від початкової форми прикметника до- даванням слова найбільш або найменш: найбільш при- датний, найбільш авторитетний, найменш відповідаль- ний, найменш цікавий.

Іноді до слів найбільш, найменш додаються частки що, як, що вносить відтінок посилення: щонайбільш дошкуль- ний, якнайменш згубний.

Не всі якісні прикметники можуть мати ступені порівнян- ня. Так, не творять ступеневих форм якісні прикметники, в яких інтенсивність вияву ознаки має словотворче виражен- ня за допомогою суфіксів або префіксів, наприклад: синя- вий, синенький, синюватий, синесенький, синісінький; здо- ровенний, злющий, предобрий, ультрамодний.

Не можуть мати ступенів порівняння і прикметники, які виражають семантично ознаку абсолютного порогу інтен- сивності, наприклад: сліпий, босий, мертвий, німий, голий. Не утворюють ступенів порівняння прикметники, що позна- чають ознаки предметів на основі кольорової схожості до інших предметів, наприклад: кремовий, шоколадний, бру- натний, лимонний, бузковий, так само назви мастей: бу- ланий, карий, вороний. Вони можуть означатися словами густо, темно і творити з ними складні слова.

Не утворюють ступенів порівняння прикметники, які переходять у розряд якісних, наприклад: батьківський (-а любов), ворожий (погляд) та складні якісні прикметники, наприклад: червонобокий, світло-зелений, яскраво-черво- ний.

238

Примітка. У мовознавчій літературі для вихідної (початкової) форми прикметника вживаються терміни «перший», «звичайний» ступінь. Тоді розглядаються три ступені порівняння. Однак у такому випадку термін «ступінь порівняння» є суперечливим за змістом, бо в початковій формі прикметника інтенсивність ознаки не виражається.

Більш прийнятним можна вважати термін «нульовий ступінь», запро- понований авторами академічного видання: Сучасна українська літера- турна мова. Морфологія / За загальною ред. І. К. Білодіда (К., «Наукова думка», 1969. — С. 156). Нульовий ступінь протиставляється, за терміно- логією автора цього розділу Д. X. Баранника, першому і другому ступе- ням порівняння.

Відмінювання прикметників § 124. Повні і короткі прикметники

У сучасній українській літературній мові вживаються пе- реважно повні прикметники, що мають в усіх формах відмінкові закінчення: добрий, добра, добре, добрі; добро- го, доброї, добрих і т. д. Коротких прикметників у сучасній українській мові дуже мало, наприклад: зелен, рад, повен, винен, ясен, дрібен, славен. Коротку форму називного і знахідного відмінків мають також присвійні прикметники з суфіксами -ів (-їв), -ин (-їм).

Більшість прикметникових форм має стягнені флексії, що витворилися на основі злиття закінчення давнього вказівно- го займенника із закінченням коротких прикметників, на- приклад: добра-ш — добра; добро-Е — добре; добра-ієго — добрааго — добраго — доброго.

Форма називного відмінка однини чоловічого роду нестяг- нена: добръ-и — добры-и — добрий [дóбриĭ].

У поетичній мові, в народній творчості та в усному літе- ратурному мовленні вживаються також повні нестягнені форми називного відмінка однини жіночого і середнього роду, знахідного відмінка однини жіночого роду та називного й знахідного множини, наприклад: Літо краснее минуло, сніг лежить на полі (Л. У.); А туман, неначе ворог, закриває море і хмароньку рожевую ... (Т. Ш.); / ти, моя єдиная, ведеш за собою літа мої молодії (Т. Ш.).