§ 78. Словотвірне значення слова

Словотвірна структура слова визначається через моти- ваційні відношення твірної основи і словотворчого форман- та або іншого засобу (перенесення наголосу, чергування звуків, переосмислення слова тощо), що видозмінює похідне слово у порівнянні з мотивуючим його первинним словом.

Словотвірне значення в похідних словах — це узагальнене, спільне для певного лексико-семантичного розряду слів значення, яке виявляється в одному словотвір- ному типові певним словотворчим засобом. Словотвірне зна- чення ґрунтується на однотипних відношеннях. Ознаками однотипних відношень є лексико-граматична належність твірної основи до певної частини мови і характер слово- творчого засобу. Наприклад, у суфіксальних утвореннях ко- сар, кобзар, зброяр, баяніст суфікси -ар (-яр), -іст виражають діяча, називають особу за родом її діяльності;

158

в іменниках хід, лік, цвіт виражається словотвірне зна- чення узагальненої дії у спосіб відкидання дієслівних суфіксів (тут наявне відношення нульового суфікса і дієслівної твірної основи).

Словотворчі форманти, наголос, чергування звуків разом із твірними основами є засобами морфологічного словотво- рення.

Систему словотворення становлять словотворчі засоби, словотвірні типи і розряди слів.

§ 79. Словотвірний тип. Продуктивність словотвірного типу

Словотвірний тип — це основна одиниця кла- сифікації похідних слів. Під словотвірним типом розуміють клас похідних слів (дериватів), що належать до однієї час- тини мови і характеризуються такими словотвірними озна- ками: 1) похідністю від слів однієї частини мови; 2) спільним способом словотвору; 3) одним і тим же словотвірним зна- ченням; 4) тотожним словотворчим формантом. Так, дієсло- ва біліти, чорніти, зеленіти належать до одного слово- твірного типу, тому що вони: а) походять від прикметників;

б) характеризуються суфіксальним способом словотвору;

в) мають одне й те ж словотвірне значення — виділятися за кольоровою ознакою; г) утворені за допомогою дієслівного суфікса -і-.

Словотвірний тип, що є незамкненим рядом похідних і поповнюється новотворами, називається продуктив- ним типом. Прикладом продуктивного словотвірного типу можуть бути віддієслівні іменники на -анн(я), що познача- ють опредмечені дії, процеси (виховання, змагання, вико- будування тощо). Якщо словотвірний тип утворюється кількісно обмеженою групою слів, то він може бути охарак- теризований як непродуктивний. Наприклад, назви людей за зовнішніми чи внутрішніми ознаками їх, утворю- вані суфіксом -ун, складають замкнений, непродуктивний тип: веселун, хитрун, щебетун, говорун, літун, хапун.

Із втратою словотвірної продуктивності окремим типом (чи підтипом) стає непродуктивний і словотворчий афікс, а з часом може перетворитися на мертву морфему (наприклад, суфікс -к- у словах тонкий, близький).

У словотвірній системі сучасної української мови спосте- рігаються випадки поступової втрати продуктивності афікса в одному словотвірному типі і, навпаки, зростання його сло-

159

вотвірної активності в іншому типі. Так, продуктивний у минулому суфікс -івн(а) в утвореннях на позначення доч- ки за фахом або соціальним станом батька (бондарівна, лимарівна, сотниківна, царівна, князівна та ін.) став зовсім непродуктивним, але в назвах людей за прізвищем або прізвиськом батька він і нині є досить продуктивним у розмовному стилі і закріпився, зокрема, в іменах по бать- кові: Дорошівна, Митяхівна, Кудряшівна, Іванівна, Остапівна.

СПОСОБИ СЛОВОТВОРУ