§ 146. Категорія часу

Категорія часу виражає відношення дії до мо- менту мовлення. В основі цієї граматичної категорії лежить розуміння часу як об’єктивно-реальної форми буття. Люди- на сприймає нескінченність об’єктивно існуючої матерії в окремих процесуальних виявах: виникнення, становлення, тривання і переходу в нову якість. Дієслова є назвами дій або динамічної ознаки. Становлення і тривання динамічної ознаки сприймається мовцем як вияв процесуальності з властивою для неї часовою перспективою. Ця часова пер- спектива в дієслові пов’язується з моментом мовлення про дію: дія збігається з моментом мовлення про неї або відбу- вається не водночас з моментом мовлення.

У сучасній українській мові дієслова мають значення чо- тирьох часів: теперішнього, майбутнього, минулого і давно- минулого.

Усі чотири часи розрізняються за значеннями і мають виразні морфологічні ознаки. Часові значення дієслова ви- ражаються в дійсному способі, умовний і наказовий спосо- би часу не виражають. Категорія часу тісно пов’язана з ка- тегорією особи і виявляється в особових (та родових, що були колись особовими) формах.

Своєрідно виявляється значення часу в неособових фор- мах — дієприкметнику і дієприслівнику. Ці форми зберіга- ють значення часу (як і значення виду) тієї основи, від якої вони творяться (дієприкметник) або виражають час віднос- но основної дії (дієприслівник).

Теперішній час

Теперішній час означає дію, яка відбувається в момент мовлення або збігається з моментом повідомлення про неї, наприклад: Виходить сонце, і зірки роси поволі гаснуть в білих хмарах цвіту (М. В.).

Дієслова в теперішньому часі виражають: а) дію, що збігається з моментом мовлення про неї: Я пишу тобі зно-

282

ву, друже мій (Рил.); б) дію тривалу або постійну: Спокон- віку Прометея там орел карає, що день божий довбе ребра й серце розбиває (Т. Ш.); в) дію, що є властивістю істоти або предмета: Весною в селі встають рано (Гр. Тют.); Земля обертається навколо своєї осі.

Перше значення теперішнього часу позначають терміном теперішній актуальний, що реалізує конкрет- но-ситуативний вияв дії у момент повідомлення про неї.

Значення тривалого або постійного часу називають н є - актуальним теперішнім часом, що передає характе- ристики певних постійних станів істот і речей або перебіг дій і процесів як даність, аксіоматичну істину, закономірність на основі наукових узагальнень, власного досвіду чи тради- ційної усталеності в народі. Теперішній неактуальний час властивий науковому стилеві, народним прислів’ям, активно використовується в описах народних звичаїв, у різного типу довідниках, в інструкціях тощо. Наприклад: Риба дихає зяб- рами; Дуби ростуть поволі, неквапливо (Рил.); Вночі тріщить, а вдень плющить (Нар. тв.); На Святий Вечір батько набирає в чисту миску по ложці всіх свят- вечірніх страв... (Вороп.); У нас криги розбиває блакит- ноокий березень (Ст.); / в епіцентрі логіки і стресу... цінує розум вигуки прогресу, душа скарби прадавні сте- реже (Кост.).

Форми теперішнього часу мають значення недоконаного виду. Вони творяться від основи дієслів недоконаного виду за зразком першої особової парадигми. У цих формах вира- жається значення способу (дійсного), часу, особи і числа, на- приклад: ходжу, ходиш, ходить, ходимо, ходите, ходять.

Майбутній час

Майбутній час означає дію, що здійсниться або триватиме після розмови про неї, наприклад: Я візьму землі у жмень- ку, натрушу з квіток краси і на всю округу дзенькну свіжим голосом роси (Бич.); Я на гору круту крем’яную буду камінь важкий підіймать і, несучи вагу ту страш- ную, буду пісню веселу співать (Л. У.).

Форми майбутнього часу можуть виражати тривалу (необ- межену в часі) дію і одноразову або обмежену із вказівкою на завершеність. Відповідно вони творяться від основ дієслів недоконаного і доконаного виду.

Форми майбутнього часу доконаного виду (прості) тво- ряться за зразком першої особової парадигми тими самими флексіями, що й форми теперішнього часу першої чи другої

283

дієвідміни, наприклад: виконаю, виконаєш, виконає, вико- наємо, виконаєте, виконають; зроблю, зробиш, зробить, зробимо, зробите, зроблять.

Від основ дієслів недоконаного виду творяться аналітич- на, або складена, і синтетична форми майбутнього часу.

Аналітична, або складена, форма майбут- нього часу твориться способом додавання до інфінітива (недо- конаного виду) допоміжного дієслова бути в особових фор- мах, наприклад: буду співати, будеш співати, буде співа- ти, будемо співати, будете співати, будуть співати.

Синтетична форма майбутнього часу твориться від інфінітива недоконаного виду додаванням суфікса -м- (це залишок архаїчного допоміжного дієслова мти- в особових формах) та особових закінчень, наприклад: казатиму, ка- затимеш, казатиме, казатимемо, казатимете, каза- тимуть.

Отже, у формах майбутнього часу значення часу вира- жається або основою дієслова, або допоміжним дієсловом, або суфіксом флексією, що походить від допоміжного дієсло- ва. Значення часу органічно пов’язане із значенням особи і числа, що знаходять своє вираження в особових флексіях, розподілених за дієсловами першої і другої дієвідмін.

Минулий час

Минулий час означає дію, що відбувалася або відбулася до моменту мовлення, наприклад: Могутнім спокоєм дихало чорнолісся (Ст.); Скільки днів пролетіло над нами! (Goc).

Форми минулого часу творяться від основи інфінітива дієслів доконаного і недоконаного виду.

Формальним показником минулого часу є суфікс -л- або його видозмінений фонетичний варіант -в- (-ÿ-), що приєдну- ється до основи інфінітива. Форми минулого часу в сучасній українській мові виражають за допомогою флексій значення роду (в однині) і числа, наприклад: возив, возила, возило, возили.

У формах чоловічого роду суфікс -в- приєднується тільки до основи, що закінчується на голосний звук, порівняйте, на- приклад: водити — водив, синіти — синів, збирати — збирав, але нести — ніс, везти — віз.

При творенні форм минулого часу ненаголошений суфікс -ну- може зникати, наприклад: сохнути — сохнув і сох, зів’я- нути — зів’янув і зів’яв. У дієсловах з наголошеним суфік- сом -ну-, а так само в дієсловах із значенням раптової чи одноразової дії суфікс -ну- зберігається: стягнути — стяг- нув, крикнути — крикнув, гукнути — гукнув.

284

Давноминулий час

Давноминулий (або передминулий) час означає дію, що відбулася перед іншою минулою дією, наприклад: Ніби й задрімав був зразу, але щось приверзлося, що й проки- нувся рано (Гол.).

Форми давноминулого часу творяться переважно від дієслів доконаного виду аналітичним способом: до основного дієсло- ва в минулому часі додається допоміжне дієслово бути в родових формах однини і у формі множини, наприклад: ска- зав був, сказала була, сказало було, сказали були.

Значення давноминулого часу сприймається в реченні на основі зіставлення двох або більше дій, наприклад: Був по- забував товаришів, — тепер пригадав (Вас).

Давноминулий час властивий розмовному і художньому стилям мови. У науковому, публіцистичному, діловому сти- лях форми давноминулого часу не вживаються.