§ 151. Перехід дієприкметників у прикметники та іменники

Дієприкметникові форми можуть втрачати ознаки дієслів і переходити в розряд прикметників, виражаючи статичні ознаки предмета, наприклад: сидяча робота, колючий дріт, спілий кавун, сіяне борошно, битий шлях.

Прикметники дієприкметникового походження не керу- ють формами непрямих відмінків іменника, не можуть озна- чатися словами з обставинним значенням. Порівняйте, на- приклад: розіпрілиă у печі борщ і пріле просо; сіяна квадратно-гніздовим способом кукурудза і сіяне борош- но; палена сонцем рослинність і палена цегла.

У прикметниках дієприкметникового походження може змінюватися наголос, наприклад: варений, печений (дієпр.) і варений, печений (прикм.).

Прикметники дієприкметникового походження слід від- різняти від прикметників, що творяться від основ дієслів або віддієслівних іменників прикметниковими суфіксами, наприклад: блискучий, біжучий, плакучий, поживний, не- впинний, посівний, підписний, навісний, коханий, пере- кладний, докладний.

Дієприкметникові форми можуть також переходити в розряд іменників, наприклад: заручений, наречений, судже- ний, полонений, учений, придане і под.

Позначаючи осіб або предмети, такі слова набули гра- матичних ознак, властивих іменникам: мають постійний рід, у реченні виступають підметом або додатком, наприклад: Пряди, пряди — ниток багато білих зарученій потрібно на весілля, на шлюбні шати й на дари для гостей (Л. У.).

292

§ 152. Предикативні форми на -но, -то

У сучасній українській мові вживаються співвідносні з пасивними дієприкметниками незмінні форми на -но, -то, наприклад: подано, виконано, розбито, перекрито.

Ці форми творяться від основи інфінітива перехідних дієслів. Від форм пасивних дієприкметників вони відрізня- ються тим, що не змінюються і в реченні виконують тільки предикативну функцію: виступають головним членом безосо- бового речення, наприклад: Кожній людині відкрито в нас дорогу — твори, дерзай (Бойч.).

Незмінні предикативні форми на -но, -то мають значен- ня виду {писано — написано, роблено — зроблено, бито — збито) і мають здатність керувати відмінковою формою за- лежного іменника: знахідного (або родового) прямого об’єк- та, орудного знаряддя або засобу дії та давального суб’єкта, наприклад: запрошено його, підписано протокол, зшито поли, не викопано ями, не всипано цукру, написано пе- ром, налякано словом, схоплено рукою, тобі наказано (щось, кимось), синові велено (щось, кимось).

Предикативні форми на -но, -то можуть означатися сло- вами з обставинним значенням (іменниками, прислівника- ми), наприклад: посіяно в полі, зроблено вдало, помічено недавно.

§ 153. Дієприслівник

Дієприслівник — це незмінювана дієслівна фор- ма, яка, вказуючи на додаткову дію, пояснює в реченні основне дієслово (присудок), наприклад: Брати, пригина- ючись, входять до хати (Ст.).

Дієприслівник завжди пов’язується з тим самим іменни- ком, що й основне дієслово, але, виражаючи додаткову дію (або додаткову динамічну ознаку предмета), виступає в ре- ченні обставиною часу, причини, мети або способу дії, на- приклад: Хлопець, увійшовши, привітався (кол и?); За- хворівши, Маринка пропустила заняття (чом у?); Сил- куючись не обмовитись, дівчинка закушує губу (з якою мето ю?); Підстрибуючи на вибоїнах, машина мчить далі (я к?).

За синтаксичною роллю в реченні і морфологічною оз- накою незмінності дієприслівники зближуються з прислівни- ками. Дієприслівники, як і прислівники, виступають у ре- ченні обставинами.

293

Дієприслівники мають значення виду і часу.

Дієприслівники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу за допомогою суфіксів -учи {-ючи) від дієслів першої дієвідміни і -ачи (-ячи) — від дієслів другої дієвідміни: вед(уть) — ведучи, мел(ють) — мелючи, сте- ж(ать) — стежачи, ход(ять) — ходячи.

Дієприслівники теперішнього часу виражають додаткову дію, яка збігається з основною в теперішньому або минуло- му часі. Порівняйте, наприклад: Раз у раз Черниш зупи- нявся перепочити, тримаючись за скелю руками і нога- ми (Гонч.); Гуляє містом одчайдушна хуга, висвистую- чи, дико кричучи (Баж.).

Дієприслівник може також виражати додаткову дію, що збігається з дією майбутнього часу, наприклад: Конспектую- чи літературу, будемо виділяти основні положення.

Дієприслівники минулого часу творяться від основи інфінітива дієслів доконаного і недоконаного виду за допомогою суфіксів -ши і -вши (якщо основа закінчується на голосний), наприк- лад: біг(ти) — бігши, вез(ти) — візши, взува(ти) — взувавши, взу(ти) — взувши, відда(ти) — віддавши.

Дієприслівники минулого часу виражають додаткову дію, що передує основній або збігається з нею, чи наступну дію, що відбувається після основної. Порівняйте, наприклад: Риб- ка, почувши волю, завмерла, піднявши плавники під самий верх води, і зникла в глибині (Ст.). Стоїть на варті над розливом стихії юнак, приклавши бінокль до очей (Гонч.). Швидко вийшов, зачинивши за собою двері. Дієприслівники можуть пов’язуватися з дієслівними фор- мами наказового способу, вжитими в узагальнено-особово- му значенні або в стосунку до конкретної особи, а також із формою інфінітива. У таких зв’язках виражається одно- часність дій або додаткова дія передує основній. Наприклад: Не спитавши броду, не лізь у воду (Нар. тв.); — Хлоп- ці, — шепотить Кіндрат Калистратович, — один стри- бай тут і, пригнувшись, до річки. Другий ізстрибуй трохи далі (О. В.); Виконуючи стрибки вгору, треба стежити за правильним диханням.

Окремі дієприслівники можуть втрачати ознаку дієслова (здатність підпорядковувати собі залежні слова) і набувати значення прислівників.

Найчастіше переходять у прислівники (адвербіалізують- ся) дієприслівники недоконаного виду теперішнього часу, наприклад: Раділи люди встаючи (Т. Ш.); ... Він не кли- кав і не стогнав, він умирав стоячи (Ян.).

294

ПРИСЛІВНИК