§ 83. Лексико-синтаксичний словотвір

Похідні слова можуть з’являтися внаслідок поступового зрощення синтаксичного словосполучення в одне сло- во. Такий спосіб словотвору називають лексико-син- таксичним. Так, унаслідок зрощення складених числів- ників утворилися числівники одинадцять, сімдесят, двісті, обидва. Прислівники горілиць, втридорога, чимдуж — при- клади зрощень кількох слів словосполучень.

Словотвірне значення в зрощеннях виявляється через втрату синтаксичних ознак словосполучення і появу грама-

164

тично оформленого слова, що належить до певної частини мови.

Близькими до зрощень є складні іменники, похідні від прикладкових словосполучень, наприклад: сон-трава, ро- мен-зілля, татар-зілАЯ, хліб-сіль, батько-мати. Внаслі- док семантичного зближення слів синтаксичного сло- восполучення поступово виникає назва у формі складного слова, яке конденсує зміст словосполучення в єдине ціле: хліб-сіль — гостинність, батько-мати — батьки.

§ 84. Лексико-семантичний словотвір

Похідне слово може з’являтися і семантичним шляхом — через розщеплення багатозначного слова і поступове утво- рення омонімів. Наприклад, слово перо (знаряддя для писан- ня), супутник (апарат, запущений на орбіту планети) моти- вуються давно відомими словами: перо (гусяче), супутник (людина, що йде поряд у житті). Словотвірне значення цих похідних слів виражається в контексті через співвідношен- ня омонімії {перо — пір’я, перо — знаряддя для писання; супутник — людина; супутник — апарат).

Лексико-семантичним способом утворюються переважно іменники.

ТВОРЕННЯ ІМЕННИКІВ

§ 85. Структура іменникових основ

Іменники являють собою клас слів, що інтенсивно по- повнюється новоутвореннями. Виникнення нових іменни- ків відбувається за участю всіх наявних в українській мові способів словотворення, однак найпродуктивніше вияв- ляють себе морфологічні способи афіксації та словоскла- дання.

Іменникові основи характеризуються різною словотвірною структурою. У сучасній українській мові наявні іменники з непохідною основою (наприклад, ліс, край, жито, поле, сани) і з похідною, в якій, крім кореня, виділяються один або кілька словотворчих афіксів: суфікс {учень, стілець), префікс {прамова, переклад), суфікс і префікс {видолинок, поба- чення), інтерфікс {водопад, птахоферма), інтерфікс і суфікс {вугледобування), інтерфікс, суфікс і префікс {непраце- здатність).

165

§ 86. Суфіксальний словотвір іменників

У системі афіксального словотвору найактивніші суфік- сальні засоби і суфіксальний спосіб, сукупністю яких вира- жаються словотвірні категорії, властиві кожній частині мови.

Суфіксальні іменники входять майже до всіх словотвір- них категорій цієї частини мови: назв осіб та інших істот (неосіб), назв конкретних предметів і абстрактних понять, збірних та одиничних предметів.

За характером твірних основ розрізняють суфіксальні іменники, мотивовані іменниками, прикметниками, дієслова- ми, числівниками та іншими частинами мови.

Іменники, мотивовані іменниками (відсубстантивні), тво- ряться суфіксами обох груп — тих, що надають нового зна- чення, і тих, що вносять відтінки суб’єктивної оцінки. Імен- ники, мотивовані іншими частинами мови, творяться тільки суфіксами першої групи.

Твірна іменникова основа виражає предметність, яка по- різному уточнюється суфіксом у назвах осіб і неосіб та пред- метів.

Словотвірні типи назв осіб

У назвах осіб за родом діяльності, мотивованих іменника- ми, виражається вказівка на знаряддя або об’єкт спрямуван- ня діяльності людини {косар, комбайнер, волейболіст, стрілець) чи продукт діяльності {харчовик, пасічник, меб- ляр).

У словотвірних типах відсубстантивних іменників на по- значення людей за родом діяльності, фахом продуктивними є суфікси -ар {-яр), -ець {-івеаь, -овець), -ник, -ік {-їк), -ир, -ист {-іст), наприклад: шахтар, килимар, ковзаняр, фахівець, динамівець, олійник, кулеметник, прозаїк, бригадир, таксист, шахіст. Менш продуктив- ними є суфікси іншомовного походження -ант, -ент: ко- мерсант, курсант, кореспондент.

Віддієслівні іменники категорії осіб виражають значення «носій процесуальної ознаки».

Словотвірні типи віддієслівних іменників об’єднують: 1) назви особи як виконавця певної дії або роду її заняття: читач, відвідувач, дослідник, рахівник, складальник, кравець; 2) назви особи як носія певної процесуальної оз- наки; що визначає її поведінку: бунтар, прохач, попихач, утискувач, критикан, трудівник, звитяжець.

166

Найпродуктивніші типи іменників із суфіксами:

-ник (-івник), -льник: виробник, візник, ремонтник, рятівник, заготівник, в’язальник, веслувальник, намо- тувальник;

-ч (-ач, -яч): ткач, заспівувач, перекладач, збирач, діяч;

-ець (-нець): співець, борець, знавець, продавець, пе- реможець, примиренець, висуванець;

-ар (-яр), що приєднуються переважно до усіченої осно- ви: лікар, бунтар, маляр, кресляр.

Малопродуктивні на сучасному етапі суфікси:

-тель (спільнослов’янського походження): мислитель, вершитель;

-ій: заводій, водій;

-ак (-як): співак, вояк;

-ун: бігун, стрибун, несун;

-к(о), -к(а): неумійко, писака;

-ок: знаток, їдок;

-чик (-щик): льотчик, гонщик, наборщик;

суфікси іншомовного походження:

-атор, -итор, -ер, -ор, -ан, -ат, -ант та ін.: агітатор, диктатор, репетитор, тренер, диктор, критикан, де- легат, практикант.

Відприкметникові утворення назви особи виражають носія ознаки. Семантика їх може дорівнюватися семантиці слово- сполучення іменника з прикметником: передовик — передо- ва людина (на виробництві, у починанні), смільчак — сміли- вий хлопець (чоловік). Однак частіше прикметникова основа, ускладнена іменниковим суфіксом, семантично видозмінюється у напрямку вираження ознаки за дією (заочник — той, який заочно навчається; молодець — той, що позитивно характе- ризується за вчинками, за працею, навчанням і т. д.).

Словотвірні типи відприкметникових іменників познача- ють осіб, означених за родом їхньої діяльності й оцінки її (молодець, сміливець), за зовнішніми ознаками (здоровань, смугляк, чистьоха).

Найбільш уживані суфікси в таких утвореннях: -ик (від- мінник), -ець (марафонець), -ак (-як) (чужак, добряк), -чак (весельчак). Непродуктивними стали суфікси: -ач (ба- гач), -ань (вухань), -ун (дикун, горбун), -ш(а) (лівша, правша) та ін.

У поодиноких суфіксальних іменниках на позначення осіб твірною основою виступає числівник (шістдесятник, сімде- сятник) або займенник (свояк).

167

Вузька спеціалізація виконуваних людиною (і машиною) дій і процесів знаходить відображення у швидкому зрос- танні обсягу наукової і виробничої термінології та сприяє активізації словотвірних моделей, за якими творяться назви осіб жіночої статі, що виражають їх діяльність, рід занять, фах, процесуальні ознаки.

Іменники, що є назвами осіб жіночої статі, мотивуються іменниками, які є назвами осіб чоловічої статі.

Наявні в мові лише поодинокі деривати категорії осіб із таких паралельних відповідників, як назва чоловічої і назва жіночої статі; наприклад: праля, модистка, манікюрша, машиністка, доярка. Як правило, такі іменники познача- ють рід діяльності, яку віддавна виконували тільки жінки або майже виключно жінки. Іменники дояр, швейник — вторинні, похідні від доярка, швея, вони відображають мож- ливість зворотних співвідношень: назва особи жіночої ста- ті — назва особи чоловічої статі, що зумовлюються позалін- гвістичними факторами. Механізація процесів праці ніве- лює престижність /непрестижність виконання так званої спо- конвічно жіночої праці (доїння корови, шиття білизни і под), що зумовлює називання осіб чоловічої статі на основі назв осіб жіночої статі.

Для творення назв осіб жіночої статі найпродуктивніше використовується суфікс -к(а), який приєднується після су- фікса на позначення осіб чоловічої статі: делегатка, дру- карка, школярка, учителька, студентка, гімнастка, театралка, гітаристка, шахістка, медалістка. Рідше спостерігається усічення суфікса основи: висуванець — ви- суванка.

Менший ступінь продуктивності виявляє суфікс -иц(я), -ниц(я), -щиц(я), який приєднується до повної або усіченої основи: фельдшер — фельдшериця, льотчик — льотчиця, провідник — провідниця, розвідник — розвідниця, але: жнець — жниця, продавець — продавщиця.

Спостерігаються також нерегулярні утворення з суфіксом -ш(а) (кастелянша, педікюрша), який частіше утворює назви осіб жіночої статі із значенням «дружина особи, на- званої мотивуючим іменником» (інженерша, професорша), та з суфіксом -их(а), який також уживається в двох значен- нях. Порівняйте, наприклад: кравчиха, ткачиха з першим значенням; сторож — сторожиха, чабан — чабаниха, які вживаються в обох значеннях, і коваль — ковалиха, голова — головиха, властиві розмовному мовленню із дру- гим значенням.

168

Поодинокі лексеми цього розряду утворені суфіксами ін- шомовного походження -ес(а) (поет — поетеса), -ис(а) (актор — актриса).

Непродуктивними (мертвими) стали суфікси -х(а) (пря- ха), -ал(я) (праля, ткаля).

Назви осіб за національною і територіальною ознаками творяться від іменникових основ — топонімів. Найбільш уживані суфікси в цих словотвірних типах для назв чоло- вічого роду:

-анин (-янин), -чанин, -ин: молдаванин, пражанин, росіянин, харків’янин, фінікіянин, полтавчанин, до- неччанин, грузин, осетин, болгарин;

-ець (-єць), -анець: житомирець, полтавець, украї- нець, тбілісець, марієць, американець, новгородець;

-ич: костромич, русич;

-ак (-як): словак, туляк, подоляк, сибіряк;

-ит: одесит.

Назви осіб жіночої статі цього розряду творяться суфік- сом -к(а), який приєднується до повної чи усіченої основи або разом із вставним звуком (інтерфіксом), наприклад: біло- рус — білоруска, поляк — полька, костромич — костро- мичка, грузин — грузинка, камчадал — камчадалка, ро- сіянин — росіянка, парижанин — парижанка, угорець — угорка.

Корелятивні іменники із значенням особи за ознакою недорослості утворюються від основ іменників за допомо- гою суфіксів, які переводять їх в іменники середнього роду: -ен(я), -чен(я) та флексії: -а, а в множині — суфікса -ат(а), -ят(а), -чат(а): маленя, хлопченя, дитинчата.

Давнє словотвірне значення недорослості зберігається в іменниках, що позначали доньку за діяльністю батька з су- фіксом -івн(а) (ковалівна, бондарівна); сина — за родом діяльності або соціальним станом батька з суфіксом -енк(о) й -ич (коваленко, ткаченко, княжич, гетьманич); помічника в певній діяльності з суфіксом -чук (ковальчук, чабанчук), а в сучасній мові використовуються як українські прізвища.

Словотвірний розряд назв тварин, птахів, риб, комах на сучасному етапі рідко поповнюється новотворами. В існую- чих словотвірних типах наявні суфікси: -ак (гусак), -ач (деркач), -ень (півень), -ун (цвіркун), -ур (снігур), -ець (тунець), -к(а) (овечка, перепілка), -иц(я) (телиця, ку- ниця) та ін.

Назви конкретних предметів можуть поповнюватись но- вими словами, мотивованими дієсловами, іменниками і при-

169

кметниками. Найбільш поширені словотвірні типи з су-

? иксами -ак (-як) {держак, вітряк), -ик (рушник), -ач зрошувач), -к(а) (клітка), -иц(я) (дійниця), -ищ(е) (дни- ще) та ін.

У назвах предметів із значенням речовинності виступає суфікс -ь]-, який внаслідок асимілятивних процесів пере- дається у вигляді подовженого приголосного основи або по- двоєння на письмі (коріння, бадилля), а також суфікси -ець (холодець), -ин(а) (городина, озимина), -инн(я) (гарбу- зиння, павутиння).

У творенні збірних іменників, що позначають сукупність осіб або предметів, використовуються суфікси: -ств(о), -цтв(о) (селянство, жіноцтво), -ак (-як) (вишняк, кругляк), -от(а) (кіннота), -н(я) (рідня), -в(а) (братва, мушва), -ур(а) (агентура), -ат (-іат) (царат, секретаріат) та ін. Назви одиничних предметів творяться за допомогою су- фікса -ин(а): намистина, капустина, горошина.

Абстрактні назви

Іменники, що виражають абстрактні поняття, мотивуються прикметниковими і дієслівними основами. Відприкметникові іменники з словотвірним значенням узагальненої ознаки творяться за допомогою суфіксів: -ість (молодість, прав- дивість, спритність); -ств(о), -цтв(о), -зтв(о): герой- ство, новаторство, пророцтво, убозтво; -от(а): вид- нота, мерзлота; -ин(а): бистрина, глибина; -изн(а): новизна, прямизна; -ь] (а), що підпав асиміляції: могут- тя; -изм (-ізм): гіперизм, ліризм, гуманізм.

Непродуктивні суфікси давнього походження: -інь (гли- бочінь), -об(а) (жадоба), -яв(а) (синява) та деякі інші.

Віддієслівні іменники з словотвірним значенням узагаль- неної дії або продукту дії творяться за допомогою суфіксів: -анн(я), -инн(я), -енн(я), -інн(я), -ув-анн(я), які нашарову- ються на суфікс дієслова: постачання, примноження, ствердіння, випробування (і випробовування) або при- єднуються до усіченої основи: зіткнутися — зіткнення, стягнути — стягнення (порівняйте: стягувати — стягу- вання).

Малопродуктивний у віддієслівних іменниках суфікс -к(а) виражає словотвірні значення процесу обробки і опредме- ченої дії: нарізка, оранка, обкрутка, виручка, мішанка, перевірка.

Непродуктивні суфікси: -ь](а) (забуття, почуття); -от(а) (робота); -ощ(і) (заздрощі, хитрощі); -ин(а) (біга-

170

нина); -н(я) (біготня, тупотня); -б(а) {боротьба, сівба, клятьба).

Особливу групу складають суфікси другої групи, які на- дають новоутвореному іменникові відтінків зменшеності або збільшеності та суб’єктивної оцінки.

Іменники здатні виражати реальну, об’єктивну зменшеність або збільшеність предметів. Вони завжди виявляють відно- шення похідності з іменниками, у яких відсутня сема змен- шеності/збільшеності, і зберігають, як правило, граматичний рід, властивий мотивуючому слову: будиночок, доріжка, ден- це, ночовки — від будинок, дорога, дно, ночви; вітрище, вітрюган — від вітер.

Категорія зменшеності/збільшеності, що історично сфор- мувалася на основі вираження реальних ознак предметів — малого або великого розміру, обсягу, зросту, віку, ваги, малих форм, малої насиченості і т. ін., поступово почала виражати і суб’єктивне ставлення до реалій. Для її вираження в ук- раїнській мові використовуються зменшено-емоційні суфік- си та суфікси збільшеності, які, приєднуючись до твірної ос- нови, надають новоутвореному слову відтінків здрібнілості, ласкавого ставлення особи, голублення, пестливості або збільшеності, зневажливості, згрубілості аж до лайливості.

Зменшено-емоційні іменники з позитивним емоційним забарвленням складають значну групу оцінних слів, що тво- ряться суфіксами -ок, -ек, -ець, -к(о), -очок, -ичок, -чик, -оньк(о), -ун, -усь (у чоловічому роді); -к(а), -иц(я), -очк(а), -ичк(а), -унія), -ус(я) (у жіночому роді); -ц(е), -а, -ч(а), -ен(я), -еньк(о), -ачк(о), -ечк(о) (у середньому роді).

У назвах істот, і зокрема людей, переважає експресивно- емоційна оцінність, а в назвах неістот може виражатися як реальна зменшеність предмета, так і позитивне ставлення особи до нього. Порівняйте, наприклад, у назвах людей і тва- рин: синок і синочок, синонько; Петрик, Петрусь; коник, кониченько; матінка, матуся; донька, донечка; дитят- ко, дитяточко; зайча, зайченя, зайченятко; і в назвах предметів: ножик, ранка, вічко, мішечок, вуличка, дерев- це як вираження малих розмірів, але півничок, дитсадочок, росиночка, доріженька, весельце, віченьки як вираження насамперед позитивних емоцій.

Одним із продуктивних суфіксів, що утворюють іменники з відтінками збільшеності і суб’єктивної оцінки згрубілості, негативного ставлення, можна назвати суфікс -ищ(е), за до- помогою якого слово одержує значення подвійного (чолові- чо-середнього або жіночо-середнього) роду: носище, мос-

171

тище, морозище, голосище, ручище, головище, відьмище або, рідше, середнього роду чи множинної форми: копитище і копитища, очище і очища, дверища.

Менш уживані суфікси -иськ(о) (хлопчисько, дівчись- ко), -уг(а), -уган (злодюга, дідуган), -ук(а) (звірюка, каменюка, зміюка) і под. Більшість із таких утворень по- значають осіб або інших істот обох статей і належать до іменників подвійного роду.

Семантично близькі до них іменники, похідні від дієслів, що характеризують осіб за процесуальною ознакою, яка оцінюється як негативна: кривляка, заправила, сутяга. Однак у таких лексемах словотворчий суфікс належить до першої групи. Переводячи дієслівну основу в іменники, він виражає нове значення: позначає особу за її дією як харак- терною ознакою людини.

Зменшено-емоційні іменники залежно він контекстуаль- ного оточення можуть втрачати значення позитивної оцінки і набувати відтінків зневажливого ставлення, іронічного або й саркастичного (наприклад, у творах Т. Г. Шевченка).