§ 74. Зміни в морфемній будові слова

У процесі історичного розвитку мови первинний морфем- ний склад слова може зазнавати змін. Основним виявом змін у морфемній структурі слів української мови є пору- шення прямих співвідношень між похідною і непохідною основами. Внаслідок різних фонетичних процесів, змін у лек- сичному значенні похідного чи первинного слова, зникнення слова, на основі якого виникло похідне, із активного словни- ка відбуваються різні за характером зміни у морфемній бу- дові слова: спрощення, перерозклад, ускладнення та інші.

Спрощенням називається процес, наслідком якого є втрата похідним словом здатності виділяти наявну в ньо- му первісну морфему. Так, наприклад, слово вікно в сучасній українській мові поділяється на дві морфеми — кореневу вікн- і флективну -о.

У давньоукраїнській мові в цьому слові ще виділявся су- фікс -Н-, який уже став непродуктивним (порівн.: ряд-н-о, сук-н-о) і поступово зрісся з коренем. Цьому сприяли звуко- ві зміни: втрата зредукованого голосного в суфіксі (-ън-, -ьн-) і зумовлена цим процесом поява нового закритого складу, в якому давній [о] перейшов в [і], а перед ним з’я- вився приставний (протетичний) звук [в]. У сучасній мові слово вікно вже не сприймається як похідне від слова око.

Спрощення зазнають слова з різних частин мови, однак найчастіше воно спостерігається у словах, утворених суфік- сальним способом. Наприклад, в іменниках пир, жир, шило, мило, рило, знак та багатьох інших колись живі суфікси -р-, -л(о), -к- стали непродуктивними і далі зрослися з коренями слів. Унаслідок спрощення основи цих слів стали непохідними, так само як непохідними в сучасній українській мові стали основи прикметників високий, гіркий, мілкий, тонкий, важкий, лукавий або дієслів включити, виклю- чити, замкнути, відімкнути, піймати та інших за відсут- ності в сучасній мові безпрефіксних дієслівних лексем клю- чити, микати, імати.

Зміни в морфемному складі слів можуть відбуватися внаслідок переміщень між значущими частинами, наприклад розростання кореня за рахунок префікса (порівняйте: утро- ба і внутрішній, де давній префікс прийменникового поход-

153

ження вън- злився з коренем) і, навпаки, відхід морфеми, що належить основі слова, до флексії (порівняйте давньоукраїн- ську форму рука-ми, де суфікс -а- входив до основи, і су- часну українську рук-ами, в якій суфікс відійшов до закін- чення).

Мовний процес, наслідком якого є зміна зовнішнього ви- гляду службових морфем, переміщення меж між похідною основою і словотворчим афіксом, називається перероз- кладом. Унаслідок перерозкладу може відбуватися також збільшення обсягу словотворчого афікса за рахунок іншого афікса, наявного в основі, від якої утворено похідне. У такий спосіб виникають так звані складні суфікси -анин, -чанин, -івськ(иŭ), -анськ(иŭ), -ність та ін. Порівняйте, наприклад: ліс-ник (віц,ліс-н-иŭ), мат-усеньк-а (від мат-ус-я), сух-ощав- ий (від сух-ість, сух-ощ-і), блиск-оті-ти (від блиск-іт).

Перерозклад зрідка зустрічається на стику префіксів: на- приклад, префікс зне- виник внаслідок зрощення префіксів з- і не- в основах дієслів, похідних від іменників і прикмет- ників: не дати долі — знедолити; не мати сили — знесили- тися; зажити неслави — надати поганої слави — знеслави- ти(ся). Нова модель дієслівних утворень префіксально-су- фіксальна (або ще й постфіксальна) використовує складний префікс зне-: кров — зне-кров-и-ти, шкода — зне-шкод- и-ти, ціна — зне-аін-юва-ти; зрідка допускає префікс обез-, також утворений з двох морфем о + без-: біль — обез-бол-и-ти.

Своєрідні процеси, що ведуть до змін у морфемному складі слів, виникають внаслідок переходу слів з одного розряду в інший: прикметників і дієприкметників — в іменники (субстантивація), змінюваних слів — у прислівни- ки (адвербіалізація), самостійних слів — у служ- бові слова, вигуки. Процеси переходу слів з однієї частини мови в іншу обов’язково викликають зміну граматичних значень, а отже, і зміну граматичних (формотворчих і сло- возмінних) морфем на словотворчі афікси. Такий процес називають декореляцією.

СЛОВОТВІР