§ 44. Вимова звукосполучень приголосних

У процесі історичного розвитку фонетичної будови слова і складу та при словотворенні виникають групи приголос- них у межах одного складу або на межі слів чи складів. У потоці мовлення в групах приголосних відбуваються аси- міляція, дисиміляція, спрощення тощо. Зміна якості приго- лосного при цьому залежить від темпу мовлення та позиції. Розрізняються такі найпоширеніші позиції звукосполучень: абсолютний початок фрази або такту та кінець слова або такту.

Оскільки в українському правописі поряд з фонетичним діє і морфологічний принцип (написання слів із збережен- ням буквеного складу морфем, часом всупереч вимові), в усному мовленні нерідко припускаються грубі орфоепічні помилки, зумовлені послідовною вимовою звуків за їхніми буквеними позначеннями. Так, слово річці нерідко вимовля- ють [р'г'чц'г] замість правильного [p’Vą’.i], слово гріється [гр'і^]іе^иц':а] вимовляють [гр'і^];ет'с'а] і под. Тому треба зна- ти головні правила вимови приголосних у сполученні з інши- ми приголосними.

Вимова дзвінко-дзвінких та дзвінко-глухих звукосполучень

1. Сонорні приголосні [в], [л], [м], [«], [р] перед будь-яким дальшим приголосним своєї якості не змінюють: [зе"рмо'], [/со'н/ш/р], [ди^]мниі], [колче^ида^]н]. Крім того, сонорний [в] перед приголосним на початку слова, на межі складів чи слів переходить у нескладотворчий [у]: [ÿз'а^ти^е], [кг/л'г'ÿ- л'а], [noji^]xay].

2. Дзвінкі шумні приголосні, сполучаючись із дальшим дзвінким чи глухим, у кінці слова та складу або на межі складів своєї якості загалом не втрачають. Однак залежно від темпу мовлення та позиції окремі початкові дзвінкі при- голосні звуки в звукосполученнях можуть зазнавати дея- ких змін:

а) дзвінкий губний [б] у звукосполученнях з глухим при- голосним зберігає дзвінку вимову; звукосполучення типу

95

[бк], [бп], [бс], [бх], [бц], [бш] трапляються тільки на межі складів: [ди¹бки^е], [обкладка], [обпол'і¹скувати^е], [обс'і¹ÿ], [обтоЫка], [о^]бшук], [обчи^]сле^ин':а], [обце¹н'ки^е];

б) дзвінкий глотковий [г], як і приголосний [б], не змінює якості у сполученні з наступним дзвінким: [гну*ти^е], [о^гл'ад], [во^логда] та в сполученні з глухим типу [ге], [гт], [гц\: [дом'і^гс'а], [т'агти*], [б'ігце¹м\; однак у звукосполученні [гк] він завжди оглушується: [во¹хк'іс'т'], [н'Рхт'і], [д'іх- т'а)р]. Проте діючим правописом це оглушення не фіксується: вогкість, нігті, дігтяр;

в) дзвінкий передньоязиковий [д] у сполученнях з глу- хим типу [дк], [дп\, [де], [дт], [дх], [дц] у середині слова та між словами в межах одного такту, як правило, не оглушується, хоч і може дещо послаблювати свою дзвінкість: [задкува)- ти^е], [e’Vdnoe’id’], [надсілу], [на^]дто], [надхо^[дке^ин':а], [оди^ена}дц'апї]. На початку ж слова [д] у названих звуко- сполученнях в українській мові не вживається (у слові дхну- ти із давньоруського дъхнути відбулася асиміляція, внас- лідок чого в цьому і похідних словах утворилося закріплене правописом звукосполучення [mx]: тхне, тхір, натхнен- ня, натха);

г) дзвінкий передньоязиковий [з] у сполученні з сонорни- ми [в], [/], [р], [л], [м], [н] та з дзвінкими шумними приголосни- ми, крім [ж] і [дк], як на початку слова або такту, так і в інших позиціях вимовляється чітко: [зроби^]ÿ], [зло], [з]'ізд], [зн'ар], [звук], [здобу^ток], [6е^изду^хмнó], [оздо^]бле^ин':а], [з павшого гіід\$зду\.

У звукосполученнях [зж], [зск]¹ вимовляється не [з], а [ж]: з жалем *ле^им], безжурність [бе^ижжу^]рн'іс'т'], роз-

жевріти [рожже¹ÿр'іти^е], поїжджений [по/ї'ж дке^иниі}. По- чатковий приголосний [з] перед глухими приголосними, крім глухих шиплячих, змінюється у вимові на [с]²; з хати — [сха)ти^е]; [ссу^ше^иниí\, [схо^ди^е], а перед [ш] і [ч] він вимов- ляється як [ш]: з чоловіком [шчолов'і^]ком], з шести [шше^исти^[], зшити [шши¹ти^е]. Такою ж вимовою характе- ризується [з] і в середині слова та між словами в межах такту: у звукосполученнях [зк], [зп], [зт\, [зх], [зф] вимов- ляється [с], хоча нерідко зберігається й [з] (найчастіше при повільному темпі мовлення у префіксах роз-, без-), а в спо-

'Зміну [з] на [ж] перед [áе] закріплює діючий український правопис: виїжджений, поїжджений і под.

²3міну префіксального [з] на [с] перед глухим приголосним закріплює правопис: сказати, стурбований, сфотографований, схил тощо. Не пишеться, хоч і вимовляється, [с] на місці з перед [ц], [с].

96

лучениях [зш], [зч] він вимовляється як [ж] або [ш]: роз- хитаний [росхи^таниі], розпитати [роспи^ета^[ти^е]; без черги [бе^ижче^[рги^е] і [бе^ишчé^[рги^е], безшумний [бе^иш- шу^мниі] і [бе^ижшу¹мниі], розширювати — тільки [рош- ши*р'увати^е];

д) дзвінкий передньоязиковий [ж] перед сонорними, дзвін- кими шумними і глухими шумними, крім [ц'] та [c'], у будь- якій позиції не змінює якості: [жни^ева^{], [жме^]н'а], [жлук- то], [ждіїниі], [му^]жн'о], [наÿспра}цжки^е], [ду¹жка], [ду^]ж- че^и], [служб]. Перед глухими [ц'] і [c'] він вимовляється як [з¹]: дужці [ду^]з'ц'і], криворіжці [криво'о'і'з'ц'і], зважся [зва^з'с'а];

є) дзвінкі африкати [д] та [дк], як уже зазначалося, в ук- раїнській мові вживаються нечасто; особливо рідко трапля- ються вони перед іншим приголосним. Незалежно від якості дальшого приголосного звука своєї якості вони не зміню- ють: [фвеЫ'кЧт], [дкміл'].

Вимова глухо-глухих та глухо-дзвінких звукосполучень

1. Глухі приголосні перед дальшим глухим зберігають свою головну якість і, як правило, не переходять у дзвінкі: [xmoc’], [ди^[чка], [капка^]н],[стат':а], [шче^ібе^ит], [шпи^]ц'а].

2. В абсолютному початку слова або такту глухо-дзвін- кі звукосполучення вимовляються чітко: [пра¹во], [тв'іі], [сво^лок].

3. В інших позиціях початкові приголосні в глухо-дзвінких і глухо-глухих звукосполученнях залежно від темпу мов- лення, старанності вимовляння та позиції в мовному потоці (здебільшого в середині слова або такту) можуть змінюва- ти свою якість:

а) приголосний [к] перед дзвінким зрідка може вимовля- тися як парний йому дзвінкий [ґ]: вокзал [воґза¹л], якби

d НІС jłCC

б) приголосні [я], [ф] та [х] залишаються постійно глухи- ми в будь-якій позиції і в будь-якому фонетичному ото- ченні;

в) приголосний [/я], хоч і зберігає переважно головну якість, характеризується кількома вимовними модифікаціями: по- перше, [т'І перед дзвінкими, зокрема перед [б], вимовля- ється, як дзвінкий [d']:, боротьба [бород'ба*]; по-друге, у глу- хо-глухих звукосполученнях [тц], [тч] він уподібнюється дальшому приголосному: коритце [кори^]ц:е], заквітчана [заквЧЫ:ана]; у групах [т'ц'], [m’c’] разом з дальшим при-

97

голосним вимовляється, як [ц:]: сниться [сни^ц-.а], ворітця [ворРц'-.а], а в звукосполученні [тій] він вимовляється як шиплячий [ч]: багатший [багаЫши^];

г) глухий приголосний [с] у звукосполученнях типу [сб], [сд] вимовляється, як парний йому дзвінкий [з]: ось де — о[з']де, просьба — про[з']ба.

У сполученні [сш] приголосний [с] уподібнюється даль- шому звукові: принісши [прин'Vш:и^е\, у сполученні з глу- хим [ч] він вимовляється, як [ш], наприклад: [шча^]с'т'а], [дошча¹ниі], [вошчи¹на];

д) шумний глухий [ц] трапляється на початку глухо-глу- хих і глухо-дзвінких звукосполучень дуже рідко і чітко ви- ражений у мовленні: [цнотли^хвиі\, [м'іцни^і];

є) глухий [ч] у сполученні з іншим приголосним може вимовлятися по-різному: у сполученні з [н] він дисимілює в [ш]: звукосполучення [шн] на місці [чн] вимовляється пере- важно в прикметниках та похідних від них іменниках типу [пше^ини¹шнщ], [со^]н'ашниі\ — [со^н'ашни^ек], [рушник], [по- мЧшни^к] і под.

На межі слів одного такту звук [ч] перед дзвінким ви- мовляється, як дзвінкий [дю]: [ходкби*], а в звукосполученні [чс'\ він перетворюється у вимові в [ц'\, наприклад: [мо- ро¹ц'с'а];

є) глухий шиплячий [ш] у звукосполученнях здебіль- шого вимовляється чітко, зокрема він не переходить у [с] в звукосполученні [шч], яке позначається буквою щ: [шчит], [шчу^ка], хоч звукосполучення [шч] вимовляється, як уже зазначалося раніше, на місці давнішого [сч]: [шчасли^виі], [шчос'].

У звукосполученні [uic’] внаслідок регресивної асиміляції приголосний [ш] змінюється у вимові на [с] чи [c']: [ли^есту^]íе^ис':а], [с'м'ііе^]с':а]; як [c'], вимовляється [ш] також і в звукосполученні [шц'\. дошці [до^]с'ц'і].

Вимова деяких багаточленних звукосполучень

В українському літературному мовленні групи приголос- них, що з’являються у словах внаслідок словотворення, спро- щуються: проїзд + н(иŭ) -> [гаро/їзми'і], [шчасли^виі}, [скло], [з'л'і^сниі), [/а'/с'í'сно] і под. Таку вимову приголосних закріп- лює український правопис: проїзний, щасливий, скло, злісний, якісно тощо. Однак написання окремих слів, зокре- ма числівників шістнадцять, шістдесят і шістсот, під впливом морфологічного принципу не відповідає вимові їх:

98

[іи'існіїдц'ат'], [ш'ізд^с'а^т], [ш'іс:о^]т]. Така невідповідність правопису й правильної літературної вимови спостерігається і в багатьох словах, утворених від іншомовних твірних ос- нов: студентський [студеЫски(\, туристський [ту- fw’c’icujj, контрастний [контра*сниі], абстрактний абстра^]книі] тощо.

Примітка. Ніколи не спрощуються звукосполучення [здр], [спр], [стр]: [здр]игатися, зу[стр]іч, [стр]ах, [спр]ава.