§ 35. Чергування приголосних фонем

Чергування приголосних фонем у сучасній українській мові зумовлюються переважно, як і чергування голосних, історич- ними змінами в системі консонантизму і вокалізму, вияв- ляються' в заміні однієї фонеми іншою (в межах однієї мор- феми) і відбуваються при словозміні і словотворенні.

Поширеними в українській мові виступають:

а) чергування задньоязикових \к\, \х\ і глоткового \г\ із стверділими передньоязиковими шиплячими;

б) чергування задньоязикових \к\, \х\ і глоткового |г\ з м’якими передньоязиковими свистячими;

в) чергування твердих передньоязикових з парними м’я- кими;

г) чергування твердих передньоязикових зубних із ствер- ділими шиплячими;

д) чергування однієї приголосної фонеми із сполучен- ням двох приголосних та інші чергування.

77

§ 36. Чергування задньоязикових I к І, І х І і глоткового І г І із шиплячими І ч І, \ш\, \ж\

Чергування \к\ — \ч\, \х\ — \ш\ і \г\ — \ж\ нале- жать до найдавніших слов’янських чергувань, що зумовлені першим перехідним пом’якшенням задньоязикових \ґ|, | к |, | х І перед голосними переднього ряду. Ці чергування успад- кували всі слов’янські мови. Однак шиплячі, що були м’яки- ми, пізніше або стверділи, або вживаються як по-новому по- м’якшені (перед НОВИМ [{']).

Цей тип чергувань відбувається при словозміні і слово- творенні.

У сфері словозміни задньоязикові і глотковий за- мінюються шиплячими:

а) у кличному відмінку іменників чоловічого роду з осно- вою на [к], [х], \г\. коза[к] — коза[ч]е, юна[к] — юна[ч]е; nacmy[x] — nacmy[iu]e; дру[г] — дру[ж]е, лу[г] — лу[ж]е;

б) у називному і непрямих відмінках множини від імен- ників о[к]о і ву[х]о (о[ч]і, у[ш]і — о[ч]еŭ, у[ш]еŭ, о[ч]ам, у[ш]ам і т. д.);

в) у дієслівних особових та дієприкметникових відмін- кових формах: кли[к]ати — кли[ч]у, кли[ч]еш, кли[ч], кли[ч]те; збере[г]ти — збере[ж]у, збере[ж]е, збере[ж}- уть, збере[ж]и, збере[ж]імо, збере[ж]ениŭ, збере[ж]ено- му; коли[х]ати — коли[ш]еш, коли[ш]емо, коли[ш]и, ко- ли[ш]іть і под.

При словотворенні І к І — І ч |, |jc| — \ш\ і | г | — | ж | чергуються переважно перед суфіксами (ці су- фікси колись починалися голосним переднього ряду):

а) при творенні іменників жіночого роду за допомогою суфіксів -к(а) <- -ьк(а)\ -ечк(а), -еньк(а), -б(а): ру\к\а — ру\ч\ка (ручька), ру\ч\ечка, ру\ч\енька; земля\к\ — земля\ч\ка; кни\г\а — кни\ж\ка; но\г\а — ні\ж\ка, ні|ж|енька; кома\х\а — кома\ш\ка; воро\г\ — во- ро\ж\ба, дру\г\ — дру\ж\ба;

б) при творенні іменників чоловічого і середнього роду з суфіксами -ок (<—ек, -ьк), -ечок, -к(о) (<—ьк), -ечк(о): ві | к І о — ві\ч\ ко; зна \к\ — зна \ч\ок — зна \ ч \ є \ ч \ ок; коза|к| — коза\ч\ок; бере\г\ — бере\ж\ок; мі\х\ — мі І ш І ок — мі І ш І є І ч І ок;

в) при творенні іменників із суфіксами -ин(а), -иськ(о), -ищ(е), -ник (<—ьник): вся\к\иŭ — вся\ чІина; вое\к — вое] ч|ище — вов|ч|исько;ру\к\а — ру\ш\ник; дру\г — дру | ж | ина;

78

г) при творенні прізвища на -енк(о), -ук: Вар\ч\ен- ко (від Вар | к | а); Они \ щ \ енко (фон. Ониш \ ч \ енко — від Онись\к\о)\ Шуль\ж енко, Шуль\ж\ук (від Шулъ\г\а); Дов\ж\енко (від Доз г\ий), Сте\ш\енко (від Сте\х\а) і под.;

д) при творенні якісних прикметників із суфіксами -ий (з и фон. [jb]), -н(иŭ) та рідше -ан(иŭ), -аст(иŭ), -ист(иŭ), а також присвійних прикметників на -ин: жін\к\а — жі- но\ч\ий, пасту\х\ — пасту\ш|ий, воро\г\ — воро\ж\ий; кни\г\а — кни\ж\ний, бі\к\ — побі\ч\ниŭ, запаІхІ — запа\ш\ниŭ; пісо к\ —піщаний, пі(ш)\ч\)аниŭ, пу\х\ — пу|ш|истий. Оаь г\а — Оль\ж\ин, mim|к\а — mim\ч\ин, сва\х\а — сва\ш\ин і под.;

є) у дієсловах — інфінітивах на -и(ти), -а(ти): дру \г\ — дру\ж\ити, доро\г\иŭ — доро\ж\ити; нау\к\а — нав\ч\ити — нав\ч\ати; воло\к\ — воло\ч\ити; смі\х\ —смі\ш\ити; вис\к —вищати {ви(ш\ч\)ати)\ ру\х\ — ру\ш\ити — ру\ш ати тощо.

Чергування, що виникли при словотворенні, зберігаються і в похідних формах (дру\ж\ити — дру\ж\у, дру\ж\ать; воро\ж\иŭ — воро\ж\а, воро\ж\е, воро\ж\им і т. п.).

Крім того, є такі ж чергування у коренях слів, здебільшого дієслів і віддієслівних утворень: \г\орло — |ак|ерло — |дж|ерело; г нати — \ж\єну; за\к\он — за\ч\инати, по ч ин, по ч ати; \x\odumu — пі\ш\ли, по\ш\есть; по к оїти — спо\ч\ивати.

§37.ЧергуванняІк\,\х\,\т\із\^\,\с'\,\з'\

Це чергування проявляється у парах \к\ — |ц'\, \х\ — |c'|, \г\ — |з'| (при словотворенні і словозміні), які поши- рюються на кількісно обмежені морфологічні розряди слів.

Так, при словозміні |к|, |х\, |г\ чергуються від- повідно із | ц' |, | c' І, І з' І:

а) у давальному і місцевому відмінках однини іменників жіночого роду (включаючи й іншомовні слова) перед закін- ченням -і: жін\к\а — жін\ц'\і, бал\к\а — бал|ц'|г — (у) бал\ц'\і, апте\к\а — апте ц'\і — (в) апте\ц'\і; по- ва\г\а — пова\з'\і — (у) поза з'\і, но\г\а — но]з'|г — (на) ко|з'|і; стрі\х\а — стрі\с'\і — (у) стрі\с'\і, му\х\а — му\с'\і — (на) му\с'\і;

б) у місцевому відмінку однини іменників чоловічого і середнього роду: бара\к\ — (у) бара\ц'\і, моло\к\о — (у) моло|ц'[í; смі\х\ — (у) смі\c'\і, ву\х|о — (у) ву\с'\і;

79

барлі г\ — (у) барло\з'\і, універма\г\ — (в) універ- ма\з' і.

У сфері словотворення задньоязикові \к\, \х\ і глотковий | г | чергуються із передньоязиковими свистячи- ми І ц' І, І c' І та | з' | також у небагатьох розрядах слів, зокре- ма: при творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ(иŭ): гре\к\ + ськ(иŭ) -> гре\ц'с'\киŭ -> гре\ц'ц'\киŭ -> -» гре\ц'\киŭ; воя\к\ — воя\ц'\киŭ; че х\ + ськ(иŭ) -> -» че\с'с'\киŭ -» че\с'\киŭ; Волкова х\а — Волно- ва\с'\кий; Бу\г\ + ський —> би\з'c'\кий —> бу\з'з'\кий -» -> бу\з'\киŭ; Вол\г\а — вол\з'\киŭ.

Крім того, |к| чергується з \ц'\ при творенні іменників жіночого роду — відповідників до іменників чоловічого роду на -ник: робітни\к\ — робітни\ц'\я, відмінни\к\ — відмінни\ц'\я.