§ 93. Способи творення

Прикметники, як і іменники, інтенсивно поповнюються новими словами і характеризуються розвиненою системою словотворчих засобів та способів словотворення.

Основними способами творення прикметників є афіксація та основоскладання. Поповнення прикметників новими сло- вами може також відбуватися морфологічно-синтаксичним і лексико-семантичним способами, але вони виявляють себе обмежено. Так, до складу прикметників здатні переходити дієприкметники (морфологічно-синтаксичне словотворення), наприклад: битий, летючий, ламаний, стоячий, зрілий, спілий і т. ін. Перехід дієприкметників до прикметників відбу- вається за умови ізольованості від інших форм і постійного вживання їх з вузьким колом іменників (битий шлях, би- тий посуд, бите скло; висяча лампа, ламана лінія, сто- яча вода, летюча миша) або поступової спеціалізації для вираження постійної ознаки у зв’язках з різними іменниками (колючий дріт, погляд, сміх; спілий плід, овес, горіх).

182

Лексико-семантичний спосіб заявляє про себе в проце- сах переосмислення прикметників і появи термінологічних значень, наприклад: глухий дід — глухий звук (лінгв.), ту- пий ніж — тупий кут (матем.), живий (мертвий) чоло- вік — жива (мертва) вода (хім.), вільний вхід — вільна боротьба (спорт.).

Прикметникові деривати неморфологічних способів тво- рення у порівнянні з новотворами афіксальних типів та осно- воскладання характеризуються низьким ступенем продук- тивності.

§ 94. Суфіксальний спосіб

Суфіксація — найпродуктивніший спосіб творення при- кметників. Суфіксальні — якісні, відносні і присвійні — при- кметники характеризуються невеликою кількістю продук- тивних словотвірних типів, значну кількість утворень ста- новлять малопродуктивні типи.

За особливістю твірних основ якісні прикметники поді- ляються на три групи: 1) слова з немотивованою основою (синій, сліпий); 2) слова, мотивовані прикметниковими осно- вами (біластий, довгуватий); 3) слова, мотивовані іншими частинами мови: іменником (краплистий, гіллястий), дієсловом (тремтливий, виткий), числівником (первин- ний, вторинний), займенником (самотній).

У прикметниках з мотивованими основами виступають суфікси двох груп: 1) суфікси, за допомого яких творяться прикметники з новим значенням, 2) суфікси, які надають похідним прикметникам додаткових відтінків зменшеності/ збільшеності або суб’єктивної оцінки.

До продуктивних словотвірних типів якісних прикмет- ників належать відприкметникові та відіменникові утво- рення з суфіксами -ав- (-яв-), -аст- (-яст-), -ист-, -уват- (-юват-), які виражають: неповноту або частко- вий вияв ознаки, названої мотивуючим словом (жовта- вий, чорнявий); додаткову до основної ознаки предмета (дірчастий, глинястий) або надмірно виявлену (зубас- тий, гіллястий); подібність до предмета (землистий) або надмірно виявлену ознаку (плечистий, норовистий); частковий вияв ознаки предмета, названого мотивуючим словом (малуватий, гіркуватий, тупуватий, черво- нястий); достатньо виявлену ознаку, таку, що виділяєть- ся (жилавий, кістлявий, головатий, талановитий, хазяйновитий).

183

Ціла низка суфіксів виступає в якісних та відносно-якіс- них прикметниках, мотивованих іменниковою або дієслівною ознаками:

-ив-, -лив-----на означення внутрішніх якостей людини, її

нахилів тощо: правдивий, чутливий, хворобливий, по- лохливий, вдумливий;

-н-----на означення властивості предмета чи особи: силь- ний, активний, надійний, вичерпний, поважний, розум- ний, сонний;

-ивн-, -тивн-, -ичн-, -ічн----на вираження якісних харак- теристик людини за діяльністю: прогресивний, суб’єктивний, конспіративний, ефективний, патріотичний, канонічний (мотивуються переважно іншомовними словами);

-альн- {-яльн-) — на вираження нечітко виявлених оз- нак предметів або властивостей за дією: вирішальний, геніальний, діяльний;

-к-, -ок-----на означення людини за певною схильністю

до дії, стану та інших ознак предметів: боязкий, говіркий, жорстокий.

Суфікси -л-, -уч- (-ЮЧ-), -ач- (-яч-), -ущ- (-ющ-), -ащ- (-ЯЩ-) виділяються у прикметниках дієприкметнико- вого походження (в’ялий, сипучий, колючий, лежачий, ходячий, тямущий, видющий, пропащий), але не беруть участі у суфіксальному творенні прикметників.

Суфікси другої групи можуть приєднуватися тільки до при- кметникової основи і надавати новоутвореному слову значен- ня збільшеності, згрубілості або зменшеності чи інтимно-лас- кавого ставлення. Ці значення пов’язані з категорією суб’єк- тивної оцінки предмета і його ознак. Значення збільшеності і згрубілості ознаки передається суфіксами: -езн-, -енн-, -ач- (-яч-), -ущ-, (-ющ-), наприклад: величезний, здоро- венний, добрячий, багатющий. Значення зменшеності і здрібнілості прикмети або якості виражається суфіксами: -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-, наприклад: гарненький, новенький, ріднесенький, чистісінький, тонюсінький.

Відносні прикметники творяться переважно від іменнико- вих основ, рідше — від дієслівних та прислівникових.

В утвореннях відіменникових основ найпродуктивнішим є суфікс -Н-. Прикметники з суфіксом -н- виражають відно- шення до матеріалу (мучний, м’ясний, срібний, паркет- ний); до місця або простору (стінний, віконний, район- ний, північний); до часу (денний, годинний, сезонний); до різних предметів за їх призначенням та іншими ознаками і властивостями (машинний, народний, природний).

184

Суфікс -«- продуктивний і у віддієслівних прикметниках: виховний, приставний, підривний.

Суфікси -альн-, -ильн- виступають як у віддієслівних прикметниках, так і в похідних від іменників, наприклад: складальний, клепальний, театральний, експеримен- тальний, журнальний, точильний, свердлильний.

Продуктивний у відносних і присвійно-відносних при- кметниках суфікс -ськ-, що виражає значення належності установі, організації чи певному колу людей, соціальній групі тощо: морський, інститутський, товариський, солдат- ський, батьківський. Суфікс -ськ- і його варіанти -зьк-, -цьк- широко використовуються при творенні відносних при- кметників від географічних назв: Одеса — одеський, Па- риж — паризький, Полоцьк — полоцький.

Суфікси -Н-, -ан- (-як-), -ое-, -ев- (-ее-) творять прикметники на означення матеріалу, з якого зроблено предмет (мідний, греча- ний, круп’яний, березовий, смушевий, баєвий).

Суфікси -ичн-, -ічн- (-īчн), -арн- (-ярн-) продуктивні в прикметниках, похідних від іменників іншомовного поход- ження. Вони виражають відношення до певної галузі науки, громадсько-політичного напряму і т. ін.: історичний, пе- дагогічний, архаїчний, гуманітарний, молекулярний.

У віддієслівних прикметниках виступає суфікс -льн-, що приєднується до тематичних суфіксів дієслівної основи: складальний, копіювальний, свердлильний, сушильний. Суфікс -ч- властивий прикметникам, утвореним від дієслів або іменників з дієслівною основою: виборчий, спожив- чий, вірчий.

За допомогою суфіксів -шн-, -жн- творяться відносні прикметники від прислівникових основ: завтрашній, то- рішній, справжній.

Присвійні прикметники творяться від основ іменників, що позначають людей або тварин.

Від назв людей творяться прикметники двох словотвір- них типів: 1) від іменників II відміни за допомогою суфікса -ів і його варіантів; 2) від іменників І відміни за допомогою суфікса -ым- і його варіантів.

Суфікс -ів і його варіанти -ов-а, -ов-е, -ов-і виступають у прикметниках, утворених від іменників II відміни твердої групи: брат — братів (-ова, -ове, -ові), Іван — Іванів (-ова, -ове, -ові), командир — командирів (-ова, -ове, -ові), батько — батьків (-ова, -ове, -ові).

У формах жіночого і середнього роду однини та в мно- жині суфікс -ів виступає в кількох варіантах.

185

Від іменників м’якої і мішаної груп II відміни утворюють- ся прикметники з суфіксом -ів і його варіантами -ев-а, -ев-е, -ев-і: коваль — ковалів (-ева, -еве, -вві), лікар — лікарів (-ева, -еве, -вві), каменяр — каменярів (-ева, -еве, -еві). Якщо твірна основа закінчується приголосним -й (/), то в присвійному прикметнику виступає суфікс -їв (-ев-а, -ев-е, -ев-і), що включає і цей приголосний твірної основи, і сло- вотворчий суфікс прикметника: Сергій — Сергіїв (-ева, -еве, -еві), водій — водіїв (-ева, -єве, -еві).

Суфікс -ин (-ин-а, -ин-е, -ин-і) виступає в прикметни- ках, похідних від іменників І відміни всіх трьох груп — твердої, м’якої і мішаної: сестра — сестрин (-ина, -ине, -ині), Га- ля — Галин (-ина, -ине, -ині), Саша — Сашин (-ина, -ине, -ині).

Якщо твірна основа закінчується приголосним й (/), то виступає суфікс -їн (-їн-а, -īн-е, -їн-і), що графічно пере- дає суфікс -ін (після м’якого приголосного твірної основи) разом з кінцевим приголосним основи й (j): Надія — Надіїн (-їна, -їне, -їні).

Суфікс -ин (-ин-а, -ин-е, -ин-і) виступає в прикметнику, утвореному від іменника НІ відміни: мати — материн, материна, материне, материні.

Перед суфіксом -ин кінцеві приголосні твірних основ г, к, х змінюються на ж, ч, ш: Ольга — Ольжин, Лука — Лучин, свекруха — свекрушин.

Від назв тварин творяться присвійні та присвійно-відносні прикметники за допомогою суфіксів: -ач- (-яч-), -ин- (-їн-), -ое-, -ев- та нульовим суфіксом: мишачий, воронячий, журавлиний, солов’їний, воловий, тхоревий, ведмежий.

Присвійно-відносні прикметники від назв людей творять- ся за допомогою суфіксів -ськ- (-цьк-): синівський, про- фесорський, батьківський, читацький; -ач- (-яч-): хлоп’я- чий, дитячий. Зрідка прикметники цієї групи творяться ну- льовим суфіксом: ворожий, отчий, парубочий.