§ 107. Семантико-граматичні категорії іменника

Значення предметності в іменнику є його всеохоплюю- чою ознакою, загальнокатегорійною. У межах класу всіх імен- ників виділяються менші категорії, що характеризуються за ознакою індивідуальне/загальне. Відповідно до цього імен- ники поділяються на власні і загальні назви. До власних назв належать усі індивідуальні найменування предметів (прізвища, імена по батькові, прізвиська, псевдоніми, географічні назви, назви планет, сузір’їв, клички тварин і т. ін.). До за- гальних назв належать усі слова, що є найменуваннями однорідних предметів (наприклад: клас, студент, море, зоря, хлопець).

Межі між цими категоріями слів не стійкі. Загальні наз- ви можуть ставати власними (наприклад, назви видавництв, спортивних організацій тощо: «Наукова думка», «Вища шко-

202

ла», «Шахтар» і т. ін.), а власні назви переходити в загальні (наприклад: галіфе, бостон, панама, ват).

Розрізнення власних і загальних назв у граматичному плані виражається в тому, що власні назви не мають форм множини, а деякі з них, навпаки, виступають лише у формі множини.

За характером позначуваного (конкретне/абстрактне) іменники поділяються на конкретні й абстрактні назви.

Іменники з конкретним значенням виражають поняття, в яких передається все те, що людина пізнає органами чуття. Це назви предметів {будинок, грудка, вишня), явищ {ту- ман, заметіль), людей {Гнат, Надія, дитина), одиниць виміру {метр, літр, тиждень, рік, кілограм) і т. ін.

До іменників з абстрактним значенням належать назви узагальнених понять — якостей, властивостей, дій, процесів, наприклад: дбайливість, приязнь, синява, навчання, при- скорення, вимір, переліт.

Категорія конкретності/абстрактності знаходить грама- тичне вираження. Більшість абстрактних іменників має гра- матичну форму числа однини і множини не утворює, деякі абстрактні іменники мають множинну форму і не утворю- ють однини {кошти, заручини, вибори).

Абстрактні іменники — це переважно мотивовані вто- ринні слова. Твірними в них виступають прикметникові і дієслівні основи. Словотвірне значення в цих іменни- ках виражається спеціальними суфіксами: -ість-, -от(а), -анн(я), -енн(я) та ін. (див. § 86).

Чіткого розмежування всіх іменників за ознакою кон- кретне/абстрактне не може бути, оскільки слова в непря- мому значенні легко набувають або, навпаки, втрачають цю ознаку (порівняйте: полум’я в печі і полум’я серця, рап- товий вихор і вихор думок).

Серед іменників загальних назв з конкретним значен- ням виділяється група збірних назв (щодо них вона є видо- вою категорією).

§ 108. Категорія збірності й одиничності

Збірні іменники виражають сукупність однакових або подібних предметів, що сприймаються як одне ціле, напри- клад: колосся, гілля, комашня.

Категорія збірності виражається граматично: збірні імен- ники становлять сукупність як неподільну єдність, а тому вживаються лише у формі однини. Семантичний відтінок

203

множинності нейтралізується граматично (порівняйте: учи- тельство, селянство, листя, збіжжя, гарбузиння і т. ін.). Збірні іменники не можуть, за незначними винятками, озна- чатися кількісними числівниками.

Не можна, наприклад, сказати два збіжжя чи мільйон листя, а лише багато збіжжя, чимало листя.

Словотвірне значення в збірних іменниках виражається відповідними суфіксами: -ств(о), -инн(я), -н(я) та ін.

На основі словотвірного (семантичного) значення збірності виникло лексико-граматичне значення сукупної множинності, і деякі іменники мають співвідносні форми граматичного числа однини і множини та форми сукупної множинності (збірності), наприклад: миша — миші — мишва, жінка — жінки — жіноцтво (і жінота), парубок — парубки — парубоцтво (і парубота), птах — птахи — птаство, про- фесор — професори — професура. Але: городина, голо- та, морквиння або молодь, юнь та інші збірні іменники, в яких словотвірне значення виражається суфіксом (в останніх двох словах — нульовим). Ці іменники не мають співвіднос- них форм граматичного числа.

За семантико-граматичними ознаками із збірними назва- ми зближуються речовинні іменники, наприклад: гречка, го- рох, картопля, тютюн, ожина, молоко, сіль, вода і т. ін. Ці слова виділяються з-поміж конкретних назв вказівкою на однорідність складу речовинності, маси, що не піддається лічбі, а лише підлягає вимірові. Категорія речовинності та- кож знаходить вияв у своєрідному оформленні слова за гра- матичним значенням числа: речовинні іменники вживають- ся переважно в однині, деякі з них мають форму лише мно- жини (ласощі, вершки, помиї і т. ін.).

Речовинні іменники однинної форми виступають у мно- жині у випадку семантичної видозміни, наприклад: колосять- ся жита, пшениці (тобто лани пшениці, жита).

Речовинні іменники мають ще один граматичний вияв: у родовому відмінку однини в іменниках чоловічого роду II відміни, що позначають масу, речовинність, матеріал, з двох можливих флексій надається перевага флексії -у (цукру, воску, пороху).

Об’ємний, а не кількісний вимір маси, речовинності сприй- мається як охоплення не цілої сукупності, а частини її. Мо- тивація семантична реалізується через граматичний вияв категорії речовинності у формі родового об’єкта. Відхилен- ня у виборі флексії незначні, вони в основному пояснюють- ся змінами семантичних відтінків слова.

204

Виділення одного предмета із загальної маси, сукупності зна- ходить свій вияв у одиничних (сингулятивних) іменниках.

Одиничні назви протиставляються своїм значенням збірним та речовинним іменникам, наприклад: пташина — птаство, селянин — селянство, бадилина — бадилля, зернина — зерно, пшеничина — пшениця, волосина — волосся.

Граматичне протиставлення кількісного вияву в одинич- них іменниках виражається у формах числа: квасолина — квасолини, намистина — намистини, перлина — перли- ни, стеблина —- стеблини та ін.

Одиничні іменники можуть означатися числівниками: три горошини, одна намистинка, чотири насінини, кілька краплин, сто перчинок.

Отже, семантико-граматичні категорії збірності, речовин- ності, одиничності відчленовуються від більш загальної кате- горії конкретності виявлення предметів не лише за своїми семантичними відтінками, а дістають своєрідне граматичне і словотворче вираження. Семантичні відтінки кількісної ха- рактеристики предмета є одними з найвиразніших ознак семантико-граматичного групування іменників. Ці ж ознаки виявляються на вищому ступені абстракції — в граматичній категорії числа.