§ 106. Загальне значення іменника і його граматичні ознаки

Іменник — це частина мови, що об’єднує слова з предметним значенням, вираженим у граматичних катего- ріях відмінка і числа та у формах певного граматичного роду.

В іменнику об’єднуються спільним значенням предмет- ності семантично різні слова: назви конкретних предметів {човен, ліс, золото), істот {дівчина, ведмідь, синиця), явищ природи {блискавка, дощ), узагальнених властивостей і ознак {доброта, сміливість, блакить), станів {відпочинок, дрімота) і т. д. На відміну від прикметників, прислівників, дієслів іменники називають ознаки і дії або стани само- стійно, незалежно від тих предметів і явищ, яким ці ознаки або процеси властиві, хто є носіями їх.

Загальнокатегоріальне значення предметності в іменни- ку дістає вияв у граматичних категоріях і в словотворчих засобах. Основні граматичні ознаки іменника — це наявність категорій роду, відмінка і числа. Кожний іменник належить до одного з трьох граматичних родів — чоловічого, жіночо- го або середнього. Не мають граматичного роду лише імен- ники множинної форми {ворота, висівки, дріжджі та ін.).

Іменники змінюються за відмінками (крім деяких слів іншомовного походження, деяких абревіатур і прізвищ — див. § 120) і характеризуються граматичним значенням числа (одні мають співвідносні форми числа, інші виступають лише в однині або у множині).

Категорії роду, числа і відмінка іменників відрізняються від прикметникових, займенникових і частково числівнико- вих: в іменнику вони є визначальними, класифікуючими, а в інших іменних частинах мови повторюють граматичні зна- чення пояснюваного іменника, отже, є синтаксично зумовле- ними значеннями, наприклад: солона вода, солоної води, солоній воді, солоною водою; мій друг, мого друга, моєму другові, моїм другом.

201

В іменнику значення числа досить часто виражається до- поміжним засобом (наголосом), а значення роду сприймається в процесі зіставлення флексій усього парадигматичного ряду (порівняйте: ткач і піч, день і сіль) та врахування семан- тичної віднесеності до статі в назвах істот (порівняйте: батько і яблуко, Микола і Марина) і ще ряду ознак.

У прикметниках, в частині займенників і числівників усі три граматичні значення (роду, числа і відмінка) виража- ються флексією.

Іменник як назва предмета виступає в типовій для нього синтаксичній функції підмета (в початковій формі — на- зивного відмінка) або додатка (в непрямих відмінках). На- приклад: Небо сьогодні синіло по-весняному (Гонч.); Шип- шина важко віддає плоди. Вона людей хапає за рукав (Кост.).

Іменник може також виконувати вторинні функції: озна- чення (узгодженого — прикладки, неузгодженого), обстави- ни, іменної частини складеного присудка, наприклад: Синок Омелько — невеличке хлоп’я — стояв біля матері й ди- вився, що вона робила (О. Пч.); Пружний вітерець дихав йому назустріч прісною свіжістю великих вод, тонким прянистим духом далеких степів (Гонч.); У чужому краю не шукайте, не питайте того, що немає і на небі, а не тільки на чужому полі (Т. Ш.); Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі (Кост.).