§ 184. Поняття про просте ускладнене речення

Ускладнені речення не належать до самостійних синтак- сичних одиниць. Це монопредикативні структури, тому вони за граматичною будовою є простими реченнями. Складні ж речення поліпредикативні.

Характер ускладнення простих речень буває різний, тому під поняттям «ускладнене речення» об’єднуються синтак- сичні структури, різні за будовою і функціями. Цим, очевид- но, і можна пояснити відсутність у сучасній синтаксичній теорії єдиного визначення ускладненого речення, хоч сам термін «ускладнене речення» в синтаксисі загальноприйня- тий. До ускладнених найчастіше належать речення з од- норідними членами (Вітер в гаї нагинає Лозу і то- полю, Лама дуба, котить полем Перекотиполе (Т. Ш.); В’ються тумани, пливуть над землею, Линуть в про- стори на білих човнах (Ол.), з відокремленими членами (Зверніть увагу, які в нього очі — великі, блис- кучі, сливами горять на чистому матовому личку... (Гонч.); На стежках парку походжають, як дома, на- бундючені фазани, вилискуючи на сонці важким пур- пуром, алмазами, гарячим золотом свого оперення, накладаючи на все довколишнє колорит фантастич- ності (Гонч.), зі звертаннями (Отак я, друже мій, святкую Отут неділеньку святую (Т. Ш.); Глянь, мій милий, скільки вроди, Скільки щастя навкруги! (Ол.).

Однак не всі граматисти до ускладнених речень відно- сять звертання і вставні конструкції. Є також думка, що й

350

однорідні члени не ускладнюють речення, бо вони лише кількісно розширюють його¹. Звідси ускладненими вважа- ють лише речення з відокремленими другорядними членами.

Ускладнене речення пов’язується з напівпредикативністю, тобто з особливим синтаксичним значенням, близьким до предикативності. Напівпредикативне значення спостерігається насамперед у відокремлених означеннях, прикладках, обста- винах. Наприклад: За лісом починалось село, розкидане на горах в глибоких ярах (Н.-Лев.); Не називаю її раєм, тії хатиночки у гаї над чистим ставом край села (Т. Ш.); Сонце, сховавшись за білими снігами, продов- жувало ще жити в усій природі! (Гонч.); / тремтить схви- льоване колосся, Прихилившись до мого плеча (Тел.).

Отже, напівпредикативність — це додаткове до основного висловлювання повідомлення про співвіднесеність вислов- люваного до дійсності².

Порівняйте:

1. Над ставком стоїть густий і нерухомий туман.

2. Туман над ставком стоїть густий і нерухомий.

3. Туман, густий і нерухомий, стоїть над ставком.

4. Над ставком стоїть туман. Він густий і нерухомий. У першому і другому реченнях одна предикативність.

Відрізняються вони лише різним ступенем вияву ознаки в реченні: у складі іменного складеного присудка ознака на- буває предикативного характеру. У третьому реченні у зв’яз- ку з відокремленням ступінь предикативності виявляється ще більше, але найчіткіше він простежується у четвертому реченні, коли відбулася трансформація ускладненого речен- ня у два простих і означення «густий, нерухомий» (1-ше ре- чення) стали частиною іменного складеного присудка.

Наявність напівпредикативності в ускладнених реченнях дозволяє визначати позицію ускладнених речень як проміжну між простими і складними структурами. Так, ближчими до простих є речення, ускладнені однорідними членами та звер- таннями, речення зі вставними і вставленими структурами, а з відокремленими членами — стоять ближче до складних. Різний підхід і глибше розуміння природи ускладнення дає семан- тичний аналіз, коли речення розглядається як один із спо- собів номінації реальної чи гіпотетичної «ситуації».

Чīрияткина А. Ф. Русский язык: Синтаксис осложненного предло- жения. — М.: Высш. шк., 1990. — С. 7.

^Современный русский язык: В 3 ч. — М.: Просвещение, 1981. — Ч. 3. — С. 143.

351