- •§ 1. Зміст і завдання курсу
- •§ 2. Українська мова — національна мова українського народу
- •§ 3. Походження і розвиток української мови
- •§ 4. Сучасна українська літературна мова
- •§ 5. Мовна норма та її соціальне значення
- •§ 6. Основні стилі сучасної української літературної мови
- •§ 7. Територіальні діалекти української мови
- •§ 8. Предмет фонетики
- •§ 9. Фонетичне членування мовного потоку
- •§ 10. Склад як частина фразового такту
- •§11. Український складоподіл
- •§ 12. Наголос
- •§ 13. Загальна характеристика та класифікація мовних звуків
- •§ 14. Голосні звуки сучасної
- •§ 15. Зміни голосних звуків у потоці мовлення
- •§ 16. Приголосні звуки
- •§ 17. Артикуляційно-акустична класифікація приголосних звуків
- •§ 18. Палаталізація приголосних звуків
- •§ 19. Асиміляція і дисиміляція приголосних у потоці мовлення
- •§ 20. Спрощення в групах приголосних
- •§ 21. Подовження приголосних звуків
- •§ 22. Фонетична транскрипція
- •§ 23. Поняття про фонему
- •§ 24. Фонеми і варіанти фонем
- •§ 25. Головні вияви і варіанти голосних фонем
- •§ 26. Головні вияви і варіанти приголосних фонем
- •§ 27. Фонематична транскрипція
- •§ 28. Чергування фонем
- •§ 29. Найдавніші чергування голосних
- •§31.Чергування/о і та і є/ з фонемним нулем
- •§32. Чергування і еі—/о/ після шиплячих приголосних та після /j/
- •§ 33. Звукосполучення
- •§34.Чергування Іі /—/і/та/у /—/ý /—/в /
- •§ 35. Чергування приголосних фонем
- •§ 38. Чергування твердих і м’яких передньоязикових відповідників
- •§39. Чергування приголосних передньоязикових зубних із шиплячими
- •§ 40. Чергування однієї приголосної фонеми із звукосполученням з двох приголосних
- •§ 41. Поняття про орфоепію
- •§ 42. Вимова голосних
- •§ 43. Вимова приголосних
- •§ 44. Вимова звукосполучень приголосних
- •§ 45. Уподібнювальна палаталізація
- •§ 46. Деякі особливості вимови слів іншомовного походження
- •§ 47. Звуки і букви
- •§ 48. Співвідношення
- •§ 49. Апостроф
- •§ 50. Принципи українського правопису
- •§ 51. Позначення на письмі змінених при словотворенні приголосних звуків
- •§ 52. Позначення на письмі подовжених приголосних звуків
- •§ 53. Вживання ніякого знака
- •§ 54. Правопис слів іншомовного походження
- •§ 55. Правопис прізвищ українського походження та інших слов’янських
- •§ 56. Правила переносу слів з рядка в рядок
- •§ 57. Предмет лексикології
- •§ 58. Слово як одиниця мови
- •§ 59. Значення слова і поняття
- •§ 60. Багатозначність слів у сучасній українській мові
- •§ 61. Омоніми
- •§ 62. Синоніми
- •§ 63. Антоніми
- •§ 64. Формування української лексики
- •§ 65. Активна і пасивна лексика в сучасній українській мові
- •§ 66. Склад української лексики з стилістичного погляду
- •§ 67. Предает фразеології. Типи фразеологічних одиниць
- •§ 68. Предмет лексикографії. Типи словників
- •§ 69. Поняття морфеми
- •§ 70. Корінь слова. Слова спільного кореня
- •§ 71. Афікси. Типи афіксальних морфем
- •§ 72. Словотворчі (дериввтивні) і граматичні афікси
- •§ 73. Основа слова і закінчення (флексія)
- •§ 74. Зміни в морфемній будові слова
- •§ 75. Об’єкт і завдання словотвору
- •§ 76. Словотвірна структура слова в українській мові
- •§ 77. Поняття твірної основи
- •§ 78. Словотвірне значення слова
- •§ 79. Словотвірний тип. Продуктивність словотвірного типу
- •§ 80. Морфологічні способи словотвору
- •§ 81. Осново- і словоскладання. Абревіація
- •§ 82. Морфологічно-синтаксичний спосіб словотвору
- •§ 83. Лексико-синтаксичний словотвір
- •§ 84. Лексико-семантичний словотвір
- •§ 85. Структура іменникових основ
- •§ 86. Суфіксальний словотвір іменників
- •§ 87. Префіксальний словотвір іменників
- •§ 88. Префіксально-суфіксальний спосіб творення іменників
- •§ 89. Іменники безафіксного творення (нульова суфіксація)
- •§ 90. Словесний наголос в афіксальних утвореннях іменників
- •§ 91. Творення складних іменників
- •§ 92. Творення складноскорочених іменників (абревіатур)
- •§ 93. Способи творення
- •§ 94. Суфіксальний спосіб
- •§ 95. Префіксальний спосіб
- •§ 96. Префіксально-суфіксальний спосіб
- •§ 97. Творення складних прикметників
- •§ 98. Перехід дієприкметників у прикметники
- •§ 99. Способи творення
- •§101. Предмет граматики. Розділи граматики
- •§ 102. Граматичне значення. Граматична форма. Граматична категорія
- •§ 104. Предмет морфології. Основні поняття морфології
- •§ 103. Основні способи вираження
- •§ 105. Частини мови і принципи виділення їх
- •§ 106. Загальне значення іменника і його граматичні ознаки
- •§ 107. Семантико-граматичні категорії іменника
- •§ 108. Категорія збірності й одиничності
- •§ 109. Категорія істот і неістот
- •§111. Категорія числа
- •§ 112. Категорія відмінка
- •§ 115. Форми іменників першої відміни
- •§116. Форми іменників другої відміни
- •§117. Форми іменників третьої відміни
- •§ 118. Форми іменників четвертої відміни Парадигми четвертої відміни
- •§119. Відмінювання іменників множинної форми
- •§ 120. Незмінювані іменники
- •§ 121. Значення прикметника, його граматичні ознаки
- •§ 122. Розряди прикметників за значенням
- •§ 123. Ступені порівняння якісних прикметників
- •§ 125. Тверда і м’яка групи прикметників
- •§ 126. Уваги до відмінкових форм прикметників
- •§ 127. Значення числівника і його граматичні ознаки
- •§ 128. Розряди числівників за значенням і граматичними ознаками
- •§ 129. Кількісні числівники
- •§ 130. Порядкові числівники
- •§ 131. Групи числівників за будовою
- •§ 132. Відмінювання числівників
- •§ 133. Значения займенників.
- •§ 134. Групи займенників за значенням
- •§ 135. Відмінювання займенників
- •§ 136. Перехід займенників в інші частини мови
- •§ 137. Вживання інших частин мови у ролі займенників (прономіналізація)
- •§ 138. Значення і граматичні ознаки дієслова
- •§ 139. Дві основи дієслова
- •§ 140. Структурні класи дієслів
- •§ 141. Категорія виду
- •§ 142. Творення корелятивної видової пари
- •§ 143. Категорія перехідності/неперехідності
- •§ 144. Категорія дієслівного стану
- •§ 145. Категорія способу
- •§ 146. Категорія часу
- •§ 147. Вживання часових форм
- •§ 148. Категорія особи
- •§ 149. Безособові дієслова
- •§ 150. Дієприкметник
- •§ 151. Перехід дієприкметників у прикметники та іменники
- •§ 152. Предикативні форми на -но, -то
- •§ 153. Дієприслівник
- •§ 154. Значення прислівника, його граматичні ознаки
- •§ 155. Розряди прислівників за значенням
- •§ 156. Морфологічний склад прислівників
- •§ 158. Вживання прийменників
- •§ 159. Групи прийменників за походженням і морфологічним складом
- •§ 160. Загальне поняття про сполучник
- •§ 161. Сполучники сурядності і підрядності
- •§ 162. Морфологічний склад сполучників
- •§ 163. Загальне поняття про частки
- •§ 164. Формотворчі і словотворчі частки
- •§ 165. Модальні (фразові) частки
- •§ 166. Правопис часток
- •§168. Групи вигуків за значенням
- •§ 169. Предмет синтаксису
- •§ 170. Поняття про словосполучення
- •§171. Типи словосполучень
- •§ 172. Способи зв’язку слів у словосполученні
- •§ 173. Поняття про речення
- •§ 174. Ознаки речення
- •§ 175. Зовнішньосинтаксична структура речення. Основні ознаки речення
- •§ 176. Класифікація речень за метою висловлення
- •§ 177. Внутрішньосинтаксична структура речення
- •§ 178. Двоскладні речення
- •§ 179. Головні члени двоскладного речення
- •§ 180. Другорядні члени речення
- •§ 181. Односкладні речення
- •§ 182. Неповні та еліптичні речення
- •§ 183. Нечленовані конструкції (слова-речення)
- •§ 184. Поняття про просте ускладнене речення
- •§ 185. Речення з однорідними членами
- •§ 186. Речення з відокремленими членами
- •§ 187. Речення з відокремленими о з на ченнями
- •§ 188. Відокремлені прикладки
- •§ 189. Відокремлені обставини
- •§ 190. Відокремлені додатки
- •§191. Речення, ускладнені вставними і вставленими конструкціями
- •§ 192. Звертання
- •§ 193. Поняття про складне речення
- •§ 194. Засоби поєднання частин складного речення
- •§ 195. Основні типи складних речень
- •§ 196. Загальні відомості
- •§ 197. Засоби поєднання предикативних частин складносурядних речень
- •§ 198. Класифікація складносурядних речень
- •§ 199. Загальні поняття про складнопідрядні речення
- •§ 200. Принципи класифікації складнопідрядних речень
- •§ 201. Структурно-семантичні типи складнопідрядних речень
- •§ 202. Складнопідрядні речення з підрядними присубстантивно-атрибутивними
- •§ 203. Складнопідрядні речення з підрядними займенниково-співвідносними
- •§ 204. Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними
- •§ 205. Складнопідрядні речення з підрядними часу
- •§ 206. Складнопідрядні речення з підрядними умови
- •§ 207. Складнопідрядні речення з підрядними мети
- •§ 208. Складнопідрядні речення з підрядними причини
- •§ 209. Складнопідрядні речення з підрядними місця
- •§ 210. Складнопідрядні речення порівняльні
- •§211. Складнопідрядні речення допустові
- •§ 212. Складнопідрядні речення наслідкові
- •§ 213. Складнопідрядні речення з підрядними супровідними
- •§ 214. Загальні відомості
- •§ 215. Складні безсполучникові речення з однотипними частинами
- •§ 216. Складні
- •§ 217. Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні
- •§ 218. Загальні відомості
- •§ 219. Безсполучникові багатокомпонентні речення
- •§ 220. Складносурядні багатокомпонентні речення
- •§ 221. Складнопідрядні багатокомпонентні речення
- •§ 222. Складні багатокомпонентні речення з різними типами зв’язку
- •§ 224. Загальні відомості
- •§ 225. Пряма мова
- •§ 226. Непряма мова
- •§ 227. Невласне пряма мова
- •§ 228. Діалог
- •§ 229. Цитата
- •§ 230. Поняття про складне синтаксичне ціле
- •§ 231. Засоби зв’язку між компонентами складного синтаксичного цілого
- •§ 232. Структурні типи складних синтаксичних цілих
- •§ 233. Принципи української пунктуації
- •§ 234. Система розділових знаків
§ 135. Відмінювання займенників
1. Відмінювання особових займенників:
Однина Множина
Н. я ти ми ви
Р. мене тебе нас вас
Д. мені тобі нам вам
3. мене тебе нас вас
О. мною тобою нами вами
М. (на) мені (на) тобі (на) нас (на) вас
2. Відмінювання особово-вказівних займен- ників:
Однина Множина
чол. рід середи, рід жін. рід для всіх родів
Н. він воно вона вони
Р. його, нього її, неї їх, них
Д. йому їй їм
3. його, нього її, неї їх, них
О. ним нею ними
М. (на) ньому і (на) нім (на) ній (на) них
Відмінкові форми особових і особово-вказівних займен- ників творяться суплетивно — від різних основ. Такі відмінкові суплетивні форми відсутні лише в займеннику ти (ви).
Особово-вказівні займенники в родовому, знахідному і місцевому відмінках, коли вживаються з прийменником, ма- ють початковий звук [н]: до нього, до неї; в нього, в неї; на ньому, на нім, на ній; до них, у них, на них.
Початковий звук [н] постійно виступає в орудному від- мінку особово-вказівних займенників: ним, нею, ними.
Цей початковий звук [н] з’явився в основі займенників внаслідок морфологічного перерозкладу сполук орудного і місцевого відмінків з давніми прийменниками сьн (сънъ имъ — с ним, укр. з ним) і вънъ (вънъ ихь — в них). Під впливом цих прийменникових форм утворилися інші форми займенників з початковим приголосним звуком [н] у по-
261
н. |
я |
ти |
ми |
ви |
|||||
р. |
мене |
тебе |
нас |
вас |
|||||
д. |
мені |
тобі |
нам |
вам |
|||||
3. |
мене |
тебе |
нас |
вас |
|||||
0. |
мною |
тобою |
нами |
вами |
|||||
м. |
(на) мені |
(на) тобі |
(на) нас |
(на) вас |
|||||
Н. Р. д. 3. 0. м. |
він воно його, нього йому його, нього ним (на) ньому і (на) нім |
вона її, неї їй її, неї нею (на) ній |
|
вони їх, них їм їх, них ними (на) них |
|
||||
єднанні з будь-яким прийменником або й без нього (в оруд- ному відмінку).
3. Зворотний займенник себе відмінюється як особовий займенник ти, починаючи з родового відмінка: себе, собі, себе, собою, (на) собі.
У родовому відмінку з прийменником наголос переміщує- ться наперед, порівняйте: тебе — до тебе, себе — до себе.
4. Відмінювання вказівних займенників:
Однина Множина
чол. рід середи, рід жін. рід для всіх родів
Н. цей це ця ці
Р. цього цієї цих
Д. цьому цій. цим
3. як Н. або Р. цю як Н. або Р.
О. цим цією цими
М. (на) цьому і (на) цім (на) цій (на) цих
За цим типом відмінюються займенники оцей (оця, оце, оці) і се (ся, се, сі).
Усі інші вказівні займенники відмінюються як прикмет- ники твердої групи:
Однина Множина
чол. рід середи, рід жін. рід для всіх родів
Н. той те та ті
Р. того тієї (тої) тих
Д. тому тій тим
3. як Н. або Р. те ту як Н. або Р.
О. тим тією (тою) тими
М. (на) тому і (на) тім (на) тій (на) тих
5. Відмінювання присвійних займенників:
Однина Множина
чол. рід середи, рід жін. рід для всіх родів
Н. мій моє моя мої
Р. мого моєї моїх
Д. моєму моїй моїм
3. як Н. або Р. моє мою як Н. або Р.
О. моїм моєю моїми
М. (на) моєму і (на) моїм (на) моїй (на) моїх
За цим типом відмінюються займенники твій, свій. Мно- жинні форми наш, ваш відмінюються, як прикметники твер- дої групи, а їхній — як прикметники м’якої групи.
262
н. р. д. 3. 0. М. |
чол. рід середи, рід цей це цього цьому як Н. або Р. цим (на) цьому і (на) цім |
жін. рід ця цієї цій цю цією (на) цій |
|
для всіх родів ці цих цим як Н. або Р. цими (на) цих |
|||||||
Н. Р. д. 3. 0. М. |
чол. рід середи, рід той те того тому як Н. або Р. те тим (на) тому і (на) тім |
жін. рід та тієї (тої) тій ту тією (тою) (на) тій |
для всіх родів ті тих тим як Н. або Р. тими (на) тих |
|
|||||||
Н. Р. д. 3. 0. М. |
чол. рід середи, рід мій моє мого моєму як Н. або Р. моє моїм (на) моєму і (на) моїм |
жін. рід моя моєї моїй мою моєю (на) моїй |
|
для всіх родів мої моїх моїм як Н. або Р. моїми (на) моїх |
|||||||
6. Відмінювання означальних займенників:
Однина Множина
чол. рід середи, рід жін. рід для всіх родів
Н. весь (увесь) все (усе) вся (уся) всі (усі)
Р. всього всієї всіх
Д. всьому всій всім
3. як Н. або Р. все (усе) всю як Н. або Р.
О. всім всією всіма
М. (на) всьому і (на) всім (на) всій (на) всіх
Означальні займенники сам, самий, кожний, інший від- мінюються як прикметники твердої групи.
7. Відмінювання питально-відносних займен- ників:
Відмінювання займенників хто, що
Н. хто що
Р. кого чого
Д. кому чому
3. кого що
О. ким чим
М. (на) кому і (на) кім (на) чому і (на) чім
Відмінювання займенника чий
Однина Множина
чол. рід середи, рід жін. рід для всіх родів
Н. чий чиє чия чиї
Р. чийого чиєї чиїх
Д. чийому, чиєму чиїй чиїм
3. як Н. або Р. чиє чию як Н. або Р.
О. чиїм чиєю чиїми
М. (на) чиєму і (на) чиїм (на) чиїй (на) чиїх
Відмінювання займенника скільки
Н. скільки Р. скількох Д. скільком 3. як Н. або Р. О. скількома М. (на) скількох
Питально-відносні займенники який і котрий відміню- ються як прикметники твердої групи.
8. Відмінювання заперечних і неозначених займенників.
263
н. р. Д. 3. 0. м. |
чол. рід середи, рід весь (увесь) все (усе) всього всьому як Н. або Р. все (усе) всім (на) всьому і (на) всім |
жін. рід вся (уся) всієї всій всю всією (на) всій |
для всіх родів всі (усі) всіх всім як Н. або Р. всіма (на) всіх |
||||||
Н. Р. д. 3. 0. м. |
хто кого кому кого ким (на) кому і (на) кім |
|
що чого чому що чим (на) чому і (на) чім |
|
|||||
Н. Р. д. 3. 0. м. |
чол. рід середи, рід чий чиє чийого чийому, чиєму як Н. або Р. чиє чиїм (на) чиєму і (на) чиїм |
жін. рід чия чиєї чиїй чию чиєю (на) чиїй |
|
для всіх родів чиї чиїх чиїм як Н. або Р. чиїми (на) чиїх |
|||||
Заперечні і неозначені займенники відмінюються за типа- ми відмінювання питально-відносних займенників: ніхто — як хто, нічий — як чий, казна-що — як що, скількись — як скільки і т. д.
У неозначених займенників якийсь і чийсь у родово- му й знахідному відмінках множини з’являється вставний (протетичний) [о]: якихось, чиїхось; так само утворюється друга форма орудного відмінка займенників хтось і щось: кимсь і кимось, чимсь і чимось.
У відмінкових формах заперечних займенників з при- йменником усі складові частини його пишуться окремо, на- приклад: ніхто, нікого, але ні до кого; ніким, але ні з ким; ні на кому; ніякий, ніякого, але ні з якого; ніяким, але ні з яким, ні на якому.
Займенники ніхто, ніщо в непрямих відмінках можуть мати різний наголос залежно від значення слова, наприклад: нікому (означає «нема кому») і нікому (= жодному); ні в чому (= немає в чому) і ні в чому (= в жодному).
