§ 154. Значення прислівника, його граматичні ознаки

Прислівник — це повнозначна незмінювана час- тина мови, що виражає ознаку дії, стану чи ознаку якості або предмета.

Прислівник у реченні пов’язується з дієсловом, виконую- чи роль обставини дії, наприклад: Синіла (д є?) навкруги далечінь (Гонч.); Дорога все глибше (я к?) врізалась в ущелину, зверху (з в і д к и?), зі скель, покапувало (М. Ол.).

Може також пов’язуватися з прикметником або іншим прислівником, служачи для вираження ознаки якості у ролі обставини міри, ступеня: Ось зовсім (н а с к і л ь к и?) близь- ко з води вихопилась гостра скеля (Баш); Коли моя біля- ва донька виросте, я буду надто (якою міро ю?) старий (Досв.).

Рідше прислівник входить у зв’язок з іменником, викону- ючи роль неузгодженого означення: Карлос вибрав шлях (яки й?) направо, Гвідо вибрав шлях (яки й?) наліво (Л. У.). Менш типовою для частини прислівників є роль присудка в односкладному реченні: Тихо, пустельно, мов на краю світу (Гонч.).

§ 155. Розряди прислівників за значенням

За значенням і синтаксичною роллю в реченні прислівни- ки поділяються на три розряди: означальні, обставинні та безособово-предикативні.

Означальні прислівники

Означальні прислівники виражають якісні ознаки дії або стану (швидко бігти, міцно спати) та спосіб вияву їх, міру або ступінь (піклуватися по-батьківськи, занадто вразлива натура, утричі більша вага).

Означальні прислівники поділяються на три групи: 1) якіс- но-означальні; 2) способу або образу дії; 3) кількісно-озна- чальні.

1. Якісно-означальні прислівники дають якіс- ну характеристику дії або стану, відповідаючи на питання я к? Вони творяться від основ якісних прикметників за до- помогою суфіксів -о або -є, наприклад: гарно, розумно, вдало, гаряче, добре.

295

Якісно-означальні прислівники утворюють форми вищого і найвищого ступенів порівняння, наприклад: легко — лег- ше — найлегше; гірко — гіркіше — найгіркіше.

Вищий і найвищий ступені якісно-означальних при- слівників творяться так само, як і ступені порівняння якіс- них прикметників. Вищий ступінь утворюється за допомо- гою суфіксів -ше або -іше (довго — довше, тепло — тепліше), а також суплетивно (гарно — краще, погано — гірше) або аналітичним способом (вдало — менш вдало, ясно — більш ясно). Найвищий ступінь твориться за допо- могою частки най-, що додається до форми вищого ступеня, наприклад: весело — веселіше, найвеселіше, дорого — до- рожче, найдорожче.

2. Прислівники способу або образу дії вказують на спосіб дії і відповідають на питання яким спосо- бом? (гуртом, уплав, по-нашому, по-материнському).

3. Кількісно-означальні прислівники виража- ють ступінь інтенсивності дії або міру чи ступінь вияву якіс- ної ознаки і-відповідають на питання скільки? на- скільки? якою мірою? як багато? (двічі, утричі, дуже, надзвичайно).

Обставинні прислівники

Обставинні прислівники виражають різні обставини, за яких відбувається дія, тобто характеризують дію або процес за часовими, просторовими, причиновими відношеннями, рід- ше — за метою її виконання.

Обставинні прислівники поділяються на чотири групи: 1) прислівники часу; 2) прислівники місця; 3) прислівники причини; 4) прислівники мети.

1. Прислівники часу характеризують дію за часовими відношеннями і відповідають на питання коли? відко- ли? як довго? доки? (тепер, колись, віддавна, щороку, завжди).

2. Прислівники місця характеризують дію за просто- ровими відношеннями і відповідають на питання де? куди? звідки? (угорі, вниз, здалеку, праворуч).

3. Прислівники причини виражають причину дії і відповідають на питання чому? через що? з якої причини? (зопалу, згарячу, здуру, знічев’я).

4. Прислівники мети виражають мету дії і відповіда- ють на питання для чого? нащо? з якою ме- тою? (умисне, наперекір, напоказ).

296

Безособово-предикативні прислівники

Безособово-предикативні прислівники (їх ще називають словами категорії стану) виражають: а) стан природи (ти- хо, ясно, тепло, темно, холодно); б) психічний або фі- зичний стан людини (легко, весело, радісно, сумно, душ- но); в) зумовленість, необхідність, доцільність дії в оцінці людини (треба йти, необхідно виконати, потрібно ска- зати).

У ролі головного члена безособових речень вони виража- ють відношення до особи, яка зазнає певного стану, або вка- зують на загальний фізичний стан природи. Порівняйте: Дівчині весело (холодно, лячно, байдуже); Надворі ве- село (холодно, сухо).