§ 193. Поняття про складне речення

Складне речення — це речення, що складається з двох і більше предикативних одиниць, які становлять се- мантичну, структурну й інтонаційну єдність.

Складне речення характеризується сукупністю ознак, се- ред яких найістотнішими є такі: 1) поліпредикативність; 2) особлива структурна схема; 3) семантична й інтонаційна цілісність, завершеність.

Поліпредикативність складного речення полягає у тому, що воно складається з двох чи кількох предикативних оди- ниць, організуючих центрів, які співвідносяться з простими реченнями, поєднаних в єдине ціле. Складне речення, що складається з двох предикативних одиниць, називається дво- компонентним, або двочленним. Наприклад: Що для без- смертя народилось, від зброї смертних не помре (Рил.). Складне ж речення, що складається з трьох і більше преди-

367

кативних одиниць, називається багатокомпонентним, чи ба- гаточленним. Порівняйте, наприклад, речення, що складає- ться з п’яти предикативних частин: Лука зазеленіла, і груш- ка із зломленою верховиною біля хатки вбралася в ли- ству, і зашумів гай округи, і розлучивсь Дніпро й дале- ко-далеко заточивсь у луку розливним потоком, і нале- тіли птахи з далеких країв, заспівали й защебетали (Ст.).

Друга істотна ознака складного речення — особлива струк- турна схема, яка проявляється в тому, що складне речення у порівнянні з простим має своєрідну структурну організа- цію. На відміну від простого складне речення будується не із слів і словосполучень, а із предикативних одиниць, своєю будовою подібних до простого речення, хоч загалом і відмінних від нього, які розташовуються у складі складного речення за певною схемою.

Важливу роль у структурі складного речення відіграють як інтонація, так і сполучні засоби (сполучники і сполучні слова) та вказівно-співвідносні слова, що служать засобом поєднання предикативних частин складного речення в єди- не структурне ціле. Однак поряд з цим важливу роль у струк- турі складного речення відіграють і деякі особливості будо- ви його предикативних частин, зокрема співвідношення форм присудків цих частин (видо-часових і модальних); неповно- та першої, головної частини складнопідрядного речення, що передбачає або наявність іншої, підрядної, частини в цілому, або наявність у Ній конкретизуючих слів; наявність спільних компонентів у різних предикативних частинах складного речення (спільні другорядні члени речення, вставні і служ- бові слова тощо); паралелізм структури, що виявляється, зокрема, також у взаєморозміщенні предикативних частин у складі складного речення і в можливості /неможливості перестановки їх та ін.

Згадані елементи структури складного речення в різних комбінаціях творять структурні моделі складних речень різних типів.

Третя ознака складного речення — семантична й інтона- ційна цілісність, завершеність — виявляється у тому, що ча- стини складного речення на відміну від простих речень не є самостійними і не мають семантичної й інтонаційної завер- шеності, а своїм змістом та інтонаційно зливаються в одне ціле. Предикативні частини, що входять до складного речен- ня, набувають повного семантичного оформлення лише у складі всього речення, а взяті окремо, вони звичайно не ха- рактеризуються семантичною завершеністю. Тільки склад-

368

не речення в цілому, характеризуючись семантичною завер- шеністю, має і свою інтонацію завершеності, інтонацію кінця, що зосереджується на кінцевих словах останньої предика- тивної частини.