§ 179. Головні члени двоскладного речення

Організуючими членами двоскладного речення є підмет і присудок, які складають його предикативне ядро. Решта членів речення групується навколо них.

Підмет — це граматично незалежний головний член двоскладного речення, що означає предмет, ознака якого ви- ражається присудком. У ролі підмета можуть виступати ком- поненти різної семантики, що означають:

1) суб’єкт дії: Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті квітки (Л. У.);

2) об’єкт дії: Згадавсь мені рядок одного вірша (Павл.);

3) носія стану: / синя тінь лежить від будяка сухого (Мовч.);

4) носія ознаки: Вранці на палубі я був першим (Ірч.);

5) дію-процес: / плакати — це також щастя (Гонч.).

За способом вираження підмет може бути простим і скла- деним. Простий підмет виражається іменником чи імен- ною частиною мови, вжитою в значенні іменника у формі називного відмінка:

1) іменником: Мій Києве, щаслива нота в твоєму го- лосі бринить (Павл.);

2) субстантивованим прикметником: На світі вже дав- но ведеться, що нижчий перед вищим гнеться... (Гл.);

3) займенником: Ми знову пройдем дальні далі, сади посадим молоді (Мал.);

4) числівником: Останніми вийшли двоє (Сміл.);

5) субстантивованим дієприкметником: Поранений ле- жить в снопах, волошками пропах (Вор.);

6) субстантивованим вигуком: Гучне «Ура!» пронеслось тоді над лугами... (Перв.);

7) інфінітивом: Вмерти на полі — то не слава... (Риб.).

332

Складений підмет виражається синтаксичним сло- восполученням, компонентами якого можуть бути:

1) кількісний числівник та іменник, причому іменники, які поєднуються з числівниками два, три, чотири, виражені формою називного відмінка множини: Дві хмароньки плив- ли кудись в убранні золотім (Ол.). У сполученні з іншими числівниками, в тому числі й із збірними, іменники вжива- ються у формі родового відмінка множини: Якось біля на- шого джерела зупинилося троє бійців (їв.);

2) іменник та слово з кількісним значенням типу бага- то, мало, чимало, трохи, скільки, стільки, кілька тощо: У сад уже набралося чимало людей (П. М.); Скільки днів пролетіло над нами (Coc);

3) іменник у називному відмінку, що у реченні має зна- чення обмеження, та іменник у родовому відмінку: Край неба жеврів рожевим вогнем... (П. М.);

4) іменник або займенник у називному відмінку та імен- ник в орудному відмінку: Батько з сином ціле літо пра- цювали на комбайні (Гол.);

5) лексичне словосполучення — власна назва: Посеред неба гнеться на південь Чумацький шлях (Ст.);

6) назва твору, цитата чи уривок: «/ вражою злою кро- в’ю волю окропіте* — з дитинства знайомі слова (Гонч.).

Специфічною формою складеного підмета може виступа- ти словосполучення, усі компоненти якого вжито у формах непрямих відмінків. Такий підмет складається з іменника у формі родового відмінка з числівником у родовому чи знахід- ному відмінку з прийменником по, до, понад, близько: На перший погляд йому, може, літ до двадцятка доби- ралося (П. М.).

Присудок — це головний член двоскладного речення, що виражає ознаку підмета. Присудок є носієм головної вла- стивості речення — предикативності, він надає підмету мо- дально-часової характеристики. Присудок може означати:

1) дію: Батько вишні садив на межі (Г. Ч.);

2) стан: / марно далеч блакитніє і сяють луки і поля (Малан.);

3) якість: Зрубати такий ліс — та це ж злодійство (О. Д.); Поезія повинна бути чиста (36.);

4) ознаку: Все вужчає і вужчає на болоті ланцюжок слідів (Гонч.);

5) кількість: Сто років — це ж дуже багато (їв.);

6) приналежність: Неначе сонце засіяло, неначе все на світі стало моє... (Т. Ш.);

333

7) родову характеристику: Свитязь — душа народу... (Бр.).

За характером морфологічного вираження присудки по- діляються на дієслівні та іменні, за будовою — на прості, складені і подвійні.

Дієслівний простий присудок характеризує дію, стан, ознаку підмета. Він може виражатися:

1) дієсловом дійсного способу у формах теперішнього, минулого чи майбутнього часу: Внизу під нами чорніє море (Ян.); Сади пишалися в снігах — Такі вдягли розкішні шати (Ст.); Довго ще ясніти буде осінь, Червонити віти і траву (Тк.);

2) дієсловом наказового способу: Хай він жде біля кри- ниці, Хай скучає до зірниці (Мал.);

3) дієсловом умовного способу: Зійшло б гаряче сонце, і простяглеся би по полю, як струни, бабине літо (Коц.);

4) інфінітивом або специфічним словом, що означає ко- роткочасну дію: Люди орати, а він спати (Нар. тв.); За- ридала Катерина та бух йому в ноги (Т. Ш.).

Дієслівний складений присудок виражається сполученням інфінітива з особовими формами дієслів з фазовим або модальним значенням. Фазові дієслова — це дієслова, що означають початок, продовження або кінець дії — починати, братися, стати, заходжуватися_г про- довжуватися, переставати, кінчатися і под.: їздові ходили навшпиньках, куховар перестав гриміти сково- родами (Гонч.); Шофер почав скидати на землю важкі мотки дроту (36.). Модальні дієслова виконують роль зв’яз- ки і є показником часу і способу дієслова, а також виража- ють відтінки можливості, необхідності, обов’язковості тощо. Це такі дієслова, як мати, мусити, могти, намагати- ся, сміти і под.: Але серце спинитись не хоче, все у грудях моїх стугонить (Coc); Сьогодні він мав одержу- вати поповнення (Гонч.). Роль модальної частини дієслівно- го складеного присудка можуть виконувати не тільки дієслова, а й предикативні прикметники — повинен, здатний, схиль- ний, спроможний, рад, ладен, зобов’язаний, змуше- ний і под.: / рад би вовк в якісь ворота скочить (Гл.); а також усталені сполуки типу у змозі, не в силі, мати право, мати змогу, мати намір, мати можливість і под.: Він давно мав намір відвідати ці пов’язані з гіркими спогадами місця (Бедз.).

Іменний складений присудок складається з дієслова-зв’язки та іменної частини. Іменна частина може виражатися:

334

1) іменником: Дід Захарко був коваль (Довж.);

2) прикметником: Вулиця була порожня, пустельна, в туманній темряві (Коп.); / під хмарами похмурими піна стала сива (Малан.);

3) займенником: Неначе сонце засіяло, неначе все на світі стало моє (Т. Ш.);

4) числівником: Двадцятою і останньою була Аннич- ка (Коц.);

5) дієприкметником: Піч і припічок були чисто пома- зані, навіть підведені червоною глиною (Н.-Лев.);

6) стійким словосполученням: На КП серед офіцерів ця палатка давно вже стала притчею во язицех (Гонч.); Був він стріляною птицею (Ст.).

Дієслівна зв’язка виступає показником категорій часу, способу та узгодження (координації) форм підмета і присуд- ка в особі, числі, роді. Роль зв’язок виконують дієслова бути, становити, являти собою, рідше використовуються дієслова з ослабленим лексичним значенням ставати, за- лишатися, робитися, називатися, вважатися, дово- дитися і под. Досить часто у формах теперішнього часу дієслівна зв’язка бути виступає у нульовій формі: Наш на- род — це ж океан! (Тич.); Крутий норд-ост — господар в цім краю (М. Тк.).

Подвійний присудок складається з двох само- стійних компонентів, які вступають у бінарний зв’язок з підме- том: Змучений і втомлений стояв він біля веранди пе- ред зламаною гілкою (Довж.). Такі структури завжди можна поділити на дві самостійні пропозиції: 1. Він був змучений і втомлений. 2. Він стояв біля веранди перед зламаною гілкою. Подвійний присудок складається з особової форми дієслова та прикметника, рідше дієприкметника, порядкового числівника, займенника: От стеляться розложисті, як скатерть, зелені левади (Н.-Лев.).