§119. Відмінювання іменників множинної форми

Множинні іменники (pluralia tantum) мають ті самі відмінкові форми, що й іменники першої — третьої відмін у множині.

У родовому відмінку множинних іменників виступають закінчення -еă: саней, курей, людей; -ів (графічно -Ге): дріжджів, окулярів, зборів або чиста основа: воріт, кані- кул, висівок, ножиць.

У давальному, орудному і місцевому відмінках множинні іменники мають одні й ті самі флексії, що й іменники усіх чотирьох відмін у формах множини: -ам {-ям); -ами {-ями); ах {-ях). В орудному відмінку можлива флексія -има: две- рима, плечима, грошима.

У знахідномі відмінку майже всі множинні іменники ма- ють форму, спільну з називним. Лише назви істот {люди, діти, кури) можуть мати форму знахідного відмінка, спільну з родовим: кличу дітей (курей), але пасу гуси і гусей.

§ 120. Незмінювані іменники

Окрему морфологічну групу становлять незмінювані імен- ники: 1) ряд слів іншомовного походження {метро, турне, меню, колібрі і под.); 2) українські й іншомовні жіночі пріз- вища на приголосний звук (Зосич, Харчук), на -енк-о {Ва- силенко, Яценко), на -ово {Дурново), -их {Черних, Седих); 3) ініціальні абревіатури {МВС) та абревіатури, в яких дру- га частина виступає у формі непрямого відмінка {завбази, помдекана).

Граматичне значення відмінка виражається в цих іменни- ках синтаксично. Наприклад, передають по радіо (місце- вий відмінок); підійшов до метро (родовий відмінок); роз- мовляла з нашою Коваленко (орудний відмінок); слухаю какаду (знахідний відмінок); передали всім АТС (даваль- ний відмінок множини).

228

ПРИКМЕТНИК

§ 121. Значення прикметника, його граматичні ознаки

Прикметник — це частина мови, що виражає постійну (статичну) ознаку предмета, граматично виявлену в катего- ріях роду, числа і відмінка.

Поняття якості в прикметнику може бути виражене без- посередньо (зелений овес, глибока річка, свіже молоко) або через відношення до інших предметів (морський вітер, кімнатна рослина, гречане борошно) та через відношен- ня до особи чи істоти (Трохимів син, материна хустка, вовче око). Вступаючи в синтаксичний зв’язок з іменни- ком, прикметник відповідає на питання про предмет: який? яка? яке? чий? чия? чиє? На відміну від імен- ників форми роду, числа і відмінка прикметників не є само- стійними, вони узгоджуються з формами роду, числа і відмінка іменників. Частина прикметників може мати семантично вмотивовану категорію ступеня вияву ознаки, що знаходить граматичне вираження у формах ступенів порівняння (си- ній — синіший — найсиніший, тонкий — тонший — най- тонший).

Прикметники виступають у реченні в ролі узгодженого означення, наприклад: Перлове небо прибрало землю у сірі тони (Коц.).

Приєднуючись за допомогою зв’язки до підмета, прикмет- ник може виступати в ролі іменної частини складеного при- судка, наприклад: Гори були прозорі й легкі в ці останні дні ясного гірського літа (Гонч.).

§ 122. Розряди прикметників за значенням

За своєю здатністю виражати ознаки предмета безпосе- редньо або через відношення його до іншого предмета чи особи прикметники поділяються на розряди: якісні, відносні і присвійні. Є також деякі проміжні групи: відносно-якісні, присвійно-відносні, присвійно-якісні.

Якісні прикметники

Якісні прикметники виражають ознаки предметів безпо- середньо своїм лексичним значенням: жовтий цвіт, ба- дьора пісня, гіркий перець, хоробрий воїн, далека путь, глухий тупіт, приємний вигляд.

229

Якісні прикметники на сучасному етапі сприймаються як непохідні слова, хоч у минулому були пов’язані з назвами предметів і, отже, виражали ознаку відносну — через пред- мет. Так, наприклад, корінь слова білий (бЪ-л-ъ) у давнину означав «світло, прозорість», а прикметник пишний похо- дить від іменника пыхъ із значенням «дихання, пихкання».

Безпосередньо виявлені ознаки предмета сприймаються органами чуття людини. В сучасній українській літературній мові якісні прикметники утворюють кілька тематичних груп, виражаючи:

1) ознаки кольору, розміру, ваги і зовнішніх особливостей предмета, що сприймаються органом зору: чорний, ясний, великий, широкий, важкий, косий, круглий;

2) ознаки предметів за смаковими якостями і властивос- тями, що сприймаються органом смаку: кислий, гіркий, смач- ний та ін.;

3) ознаки предметів за фізичними властивостями, що сприймаються органами дотику, слуху, нюху: холодний, теп- лий, твердий, дзвінкий, пахучий;

4) фізичні якості людини та інших істот: здоровий, ху- дий, меткий, сліпий, лисий, стрункий;

5) психічні властивості, особливості характеру та інші ознаки людини: сердитий, лагідний, сумний, добрий, ро- зумний, рішучий, настирливий, тихий.

Якісні прикметники мають лексико-граматичні особливості, що відрізняють їх від інших розрядів.

1. Найістотнішою граматичною ознакою якісних прик- метників є їх здатність творити форми ступенів порівнян- ня. Якісні прикметники передають ознаки, які в різних пред- метах виявляються неоднаковою мірою. Вияв інтенсивності ознаки виражається в якісних прикметниках граматичними формами вищого і найвищого ступенів порівняння і лекси- ко-словотворчими засобами: творенням похідних прикмет- ників із суфіксами емоційної оцінки (білий — біленький, білісінький, білуватий; кислий — кислуватий, кислень- кий, кислющий).

Інтенсивність ознаки може також виражатися синтаксич- но приєднанням до якісного прикметника кількісно-означаль- ного прислівника, наприклад: трохи ледачий, мало рухли- вий, дуже радий, надзвичайно вдалий, надто гордий.

2. Характерною властивістю якісних прикметників є та- кож здатність їх вступати в антонімічні відношення (весе- лий — сумний, гарячий — холодний, гострий — тупий, багатий — бідний).

230

3. Від якісних прикметників можна творити іменники з абстрактним значенням (сміливий — сміливість, злий — злість, добрий — доброта, синій — синява, широкий — широчінь), а також якісно-означальні прислівники з суфік- сом -о чи -є (солодкий — солодко, кмітливий — кмітли- во, гарячий — гаряче, терплячий — терпляче).

4. Невелика група якісних прикметників може мати ко- ротку форму, наприклад: зелений — зелен, ясний — ясен, вартий — варт, дрібний — дрібен, радий — рад, пов- ний — повен, певний — певен.

Однак деякі прикметники можуть не мати всіх цих особ- ливостей. Так, не всі якісні прикметники можуть творити ступені порівняння (наприклад: мертвий, німий); від час- тини якісних прикметників не утворюються іменники з аб- страктним значенням (зубатий, бурий, карий і под.), тільки деякі якісні прикметники мають коротку форму.

Відносні і присвійні прикметники не мають жодної з наз- ваних властивостей, оскільки вони виражають ознаки пред- метів опосередковано через інші предмети.

Відносні прикметники

Відносні прикметники позначають ознаку предмета не безпосередньо, а через відношення його до іншого предмета, явища, дії.

Вираження ознаки через предмет, явище або дію чи обста- вину — типовий показник синтаксичних відношень: квіти з паперу, каша з молоком, екзамен при вступі (до ву- зу) , сон уночі. Прикметник, твірною основою якого висту- пив іменник, що позначає предмет або узагальнену дію, ви- ражає ознаку, логічно співвідносну з семантикою синтак- сичного словосполучення: паперові квіти, молочна каша, вступний екзамен, нічний сон.

Відносні прикметники мають похідні основи і творяться переважно від іменників за допомогою закріплених за цим розрядом слів суфіксів або префіксально-суфіксальним способом чи основоскладанням (див. § 94—97).

Морфологічні ознаки відносних прикметників не збігають- ся з ознаками якісних прикметників. Відносні прикметники змінюються за родами, числами і відмінками, але не творять ступенів порівняння. Від відносних прикметників не тво- ряться похідні слова з суфіксами суб’єктивної оцінки, так само не творяться іменники абстрактного значення і при- слівники на -о, -є.

231

За значенням відносні прикметники поділяються на тема- тичні групи, з-поміж яких найбільші кількісно такі:

1) назви ознак предметів за матеріалом: кам’яна ста- туя, глиняний посуд, дерев’яне ліжко, солом’яна стріха, ситцева сорочка, конопляне полотно, чавунне ядро;

2) назви ознак за відношеннями різних вимірів предметів: годинний відпочинок, кілометрова відстань, літрова пляшка, десятипроцентний розчин, повторне завдан- ня, кількаразове нагадування, двокілограмова вага;

3) назви ознак предметів за призначенням, функціями та іншими особливостями: читальний зал, виховна година, спусковий механізм, копіювальний папір, сталепрокат- ний цех, звітна доповідь;

4) назви ознак предметів за належністю їх до установи, організації тощо: шкільне подвір’я, колективний сад, за- водська площа, інститутський зал;

5) назви ознак предметів за просторовими відношеннями до інших предметів: приміська зона, польова бригада, зарічний лиман, навколоземний простір, прикордон- ний пост, північний край.

Відносно-якісні прикметники

Відносні прикметники можуть переходити в розряд якіс- них. Багатозначні слова своїм прямим значенням можуть лишатися в розряді відносних, а на основі переносних зна- чень створюються поступово якісні прикметники, що на су- часному етапі ще сприймаються як похідні.

Так, наприклад, назви ознак предметів за різними відно- шеннями типу вишневий (сік), буряковий (корінь), буз- ковий (кущ), малиновий (напій) можуть вживатися і як назви кольорів, що сприймаються безпосередньо: вишнева хустка, бурякова шапочка, бузковий відтінок, мали- нове пальто.

Ці назви кольорів уже сприймаються як якісні прикметни- ки. Відносні прикметники, що виражають ознаки предметів за матеріалом та іншими відношеннями, можуть також набу- вати в контексті ознак якісних прикметників. Порівняйте, наприклад: срібна ложка і срібна голова (сива); дерев’я- ний стіл і дерев’яний язик (нерухомий, отерплий); батьківські збори і батьківське ставлення (чуйне); криш- талева ваза і кришталева совість (особливо чиста).

Деякі відносно-якісні прикметники, в яких процес семан- тичних перетворень завершився, мають ознаки якісних прик-

232

метників. Так, наприклад, прикметники творчий, картин- ний, діловий, мирний можуть утворювати форми вищого й найвищого ступенів порівняння або синтаксично означати- ся кількісними словами: більш творчий, найбільш твор- чий, менш діловий, найменш діловий, занадто картин- ний, дуже мирний.

Такі прикметники можуть ставати твірними основами імен- ників з абстрактним значенням (творчість, картинність) або прислівників (творчо, картинно, мирно) і вступати в антонімічні та синонімічні відношення.

Присвійні прикметники

Присвійні прикметники виражають належність предмета певній людині або (рідше) тварині: батькова хата, Андріїв брат, Океании зошит, директорів наказ, лисяча голова.

Значення присвійних прикметників однотипні, всі вони виражають індивідуальну віднесеність предмета людині або тварині. Лише у випадку уособлення неживих предметів вживаються прикметники з присвійним значенням, похідні від назв неістот, наприклад: А місяців батько (його сон- цем звуть) саме люльку закурив (Тич.).

Присвійні прикметники мають свої словотворчі типи і своєрідні граматичні ознаки. Твірними основами присвійних прикметників виступають лише іменникові і тільки назви істот (за рідкісними винятками у випадку уособлення нежи- вих предметів). Присвійні прикметники творяться: а) від назв людей за допомогою суфіксів -ів (-їв), -ин (-їм): Петрів, Василів, товаришів, Сергіїв, сестрин, Мико- лин, Маріїн; б) від назв тварин за допомогою суфіксів -ач (ий), -яч (ий), -ин (иă), -їн (ий): курячий, орлиний, со- лов’їний.

У поодиноких прикметниках, похідних від назв тварин, виступають суфікси -ів, -ин: соловейків, зозулин. Деякі присвійні прикметники мають нульовий суфікс, наприклад: вовчий, овечий.

Присвійні прикметники, утворені від назв людей, у назив- ному й знахідному відмінках мають коротку форму (ковалів, Іванів, материн, Маріїн, доччин), а прикметники, похідні від назв тварин, мають повну форму (гусячий, качиний, собачий).

Якщо прикметник виражає належність предмета не одній тварині, а позначає загальну родову віднесеність чи влас- тивість тієї або іншої тварини, то він входить до розряду присвійно-відносних або присвійно-якісних прикметників.

233

Порівняйте, наприклад: ведмежа голова, орлиний клюв (присвійні прикметники); ведмежа шуба, собача зграя, орлине пір’я (відносні); ведмежа послуга, собачий хо- лод, орлиний зір (якісні прикметники).

Не виражають значення присвійності і ті прикметники, що входять до складу фразеологічних словосполучень і терміно- логічних назв, наприклад: ахіллесова п’ята, гордіїв ву- зол, дамоклів меч, адамове яблуко, торрічеллієва пус- тота, петрові батоги (бот.), воловий язик (діал., назва квітів). Не мають присвійного значення і прикметники, що стали географічними назвами або прізвищами, наприклад: Київ, Харків, Шевченкове, Павлів, Яків, Ковалишин.

Присвійні прикметники вживаються в уснорозмовному стилі, в мові художньої літератури і фольклору. В інших стилях української мови присвійні прикметники вживають- ся рідко. Значення індивідуальної віднесеності особі в нау- ковому, публіцистичному та інших стилях мови найчастіше передається формами родового відмінка іменника: твори Франка, музика Лисенка, світогляд письменника, слово учителя, заява Ігнатенка, наказ директора.

Присвійні прикметники, утворені від назв тварин, порівняно рідко вживаються навіть у розмовному та в художньому стилях мови.

Присвійно-відносні та присвійно-якісні прикметники

В українській мові виділяються проміжні групи прикмет- ників, що поєднують присвійне і відносне значення або вис- тупають у значенні безпосередньо виявленої зовнішньої ха- рактеристики предмета.

Присвійно-відносні прикметники творяться від назв лю- дей, зрідка від назв тварин за допомогою суфікса -ськ-. При- єднуючись до суфікса твірної прикметникової основи, суфікс -ськ- виступає частиною складного суфікса -івськ- або -инськ-, наприклад, адмірал — адміральський, козак — козацький, батько — батьківський, учень — учнівський, мати — материнський, Малишко — Малишківський.

Від назв тварин творяться присвійно-відносні прикмет- ники тими самими суфіксами, що й присвійні: -ач- (-яч-), -ин- (-їн-), зрідка -ов- або нульовим суфіксом (телячий, конячий, журавлиний, качиний, зміїний, воловий, ове- чий, орлій).

На відміну від присвійних прикметників, що виражають належність індивідуальній особі (істоті), присвійно-відносні

234

прикметники вказують на більш узагальнену віднесеність, наприклад: Шевченківські місця (місцевість, де народився, жив і навчався Т. Г. Шевченко); дівчачий гурт, дівочий хоровод; орлина сім’я, журавлиний ключ, звіряче по- томство.

До присвійних прикметників ставляться питання чий? чия? чиє? чиї?, присвійно-відносні прикметники в основному відповідають на питання який? яка? яке? які?: дівочі уста (ч и ї ?), дівочий хоровод (яки й?); дідова хата (ч и я?), дідівська хата (ч и я?, як а?), дідівська спадщина (я к а?); ластівчине крило (ч и є?), ластів’яче гніздо (я к є?), ластів’яче шугання (я к е?). Втрачаючи семантичний відтінок присвійності, присвійно- відносні прикметники входять цілком у розряд відносних, наприклад: учительська конференція, батьківський ко- мітет, риб’ячий жир, коров’яче молоко, кролячий пух, соболиний комір.

Усі присвійно-відносні прикметники виступають тільки в повній формі.

Присвійно-відносні прикметники можуть поступово набу- вати значення якісних прикметників. Переосмислення це можливе на основі переносних значень слова. Такі прикмет- ники виділяються в окрему групу присвійно-якісних, наприк- лад: материнська ласка, дружній потиск руки, дідівські закони, звірячий погляд, вовчий апетит, заяча душа, воляча сила, осляча (ослина) впертість і багато ін.

З таким же значенням виступають прикметники в стійких фразеологічних сполученнях: діло теляче, лебедина пісня, охрімова свита, куряча сліпота, езопівська мова, ма- мина доня, прометеївський вогонь.

Присвійно-відносні прикметники, переходячи в розряд якісних, набувають деяких граматичних ознак, властивих якісним прикметникам. Деякі з них набувають здатності сполучатися з кількісно-означальними прислівниками, напри- клад: майже звірячий погляд, винятково дружня роз- мова, надто осляча (ослина) впертість. Від цих при- кметників творяться означальні прислівники суфіксально- префіксальним способом: по-батьківському (по-батьків- ськи), по-материнському (по-материнськи), по-дідівсько- му, по-звірячому, по-собачому, no-качиному, по-волячо- му, по-ведмежому, по-телячому.

Проміжні групи прикметників є наслідком незаверше- ності становлення нових семантичних відтінків на основі переносних значень слова. Розподіл прикметників і відне-

235

сеність їх до певних семантико-граматичних розрядів мо- же здійснюватися на рівні основних значень. А в кон- текстуальних умовах виявляються різні випадки переходу прикметників з одного семантико-граматичного розряду в інший.