§ 105. Частини мови і принципи виділення їх

Граматична характеристика слів знайшла своє з’ясуван- ня в теорії частин мови.

Частини мови розглядаються як класи слів, що характери- зуються спільністю: а) загальнокатегоріального (частиномов- ного) значення; б) морфологічних категорій і парадигмати- ки; в) морфемного складу і словотворчих засобів; г) синтак- сичних функцій.

Кожний клас слів має своє загальнокатегоріальне лек- сичне значення: предметності, статичної ознаки предмета, кількісності, узагальненої вказівки на предметність, ознаки або кількості, динамічної ознаки (або дії, процесуальності), статичної ознаки дії (або іншої ознаки) чи стану як сут- ності. Такі класи слів називають повнозначними. Класи слів, що виражають певні відношення між повнознач- ними словами, надають додаткових семантичних, модальних відтінків словам, словосполученням, реченням або служать для зв’язку слів, тобто свого загальнокатегоріального зна- чення самостійно не виражають, називаються неповно- значними.

У сучасній українській мові до класів повнозначних слів належать такі частини мови: іменник, прикметник, числів- ник, займенник, дієслово, прислівник.

До неповнозначних частин мови належать прийменник, сполучник, частки. Вигук посідає проміжне місце як клас слів, що служить для вираження (не називання) почуттів і волі.

Кожна частина мови має властиві їй граматичні категорії, що дістає свій вияв у системі словозміни, в її парадигма- тиці.

У сучасній українській мові до змінюваних слів належать: іменник, прикметник, числівник, займенник і дієслово. Усі інші частини мови об’єднують незмінювані слова.

Вираження граматичних категорій через відповідні гра- матичні значення в кожній повнозначній частині мови дістає своєрідне вираження за допомогою граматичних засобів — флексій, афіксів, морфонологічних чергувань, що в основно-

199

му закріплюються за моделями будови слів певної частини мови або мають місце лише в межах певного класу слів (чергування, наголос).

Усе це позначається на морфологічній будові слова і дістає вияв у словотворчих типах кожної частини мови. Порівняйте, наприклад: два, двійко, двійка, двійня, двічі; синій, синь- ка, синяк, синіти. Кожне з названих слів має різне грама- тичне оформлення, за формальними показниками і слово- творчими суфіксами можна чітко визначити належність слова до певної частини мови.

Слова кожного класу мають свою систему парадигми (або її не мають). Кожна словоформа є морфологічним засобом вираження певної основної функції в реченні та додаткових синтаксичних функцій. За синтаксичними функціями части- ни мови поділяються на самостійні і службові. Самостійні слова виступають у реченні в типовій для кожної частини мови синтаксичній ролі, виявляють властиві їм ознаки спо- лучуваності і синтаксичних зв’язків.

Службові слова виступають у синтаксичних зв’язках не самостійно, а в єдності з повнозначними словами або є гра- матичними засобами вираження певних синтаксичних відно- шень.

Усі повнозначні слова є синтаксично самостійними. До службових належать прийменники, сполучники і частки.

ЧАСТИНИ МОВИ

ІМЕННИК